Ухвала від 18.12.2025 по справі 200/9338/25

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

18 грудня 2025 року Справа №200/9338/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочна І. С., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Іщенка Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказів та актів службового розслідування,

встановив:

27 листопада 2025 року адвокат Іщенко Денис Миколайович в інтересах ОСОБА_1 , позивача, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України з вимогами:

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №261 про визнання ОСОБА_1 таким, що з 09 травня 2022 року самовільно залишив військову частину та зняття його з усіх видів забезпечення та припинення виплати;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року №283 в частині визнання солдата ОСОБА_1 таким, що під час проходження військової служби самовільно залишив військову частину в зоні збройного конфлікту, при здійсненні ним заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій області, при захисті Батьківщини під час воєнного стану та зарахування в розпорядження командира військової частини;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 червня 2023 року №171, яким солдату ОСОБА_1 , старшому механіку-водію 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи Військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 09 травня 2022 року, увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16 червня 2023 року №226-РС, призупинено строк військової служби, вислугу років, для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 16 вересня 2022 року;

- скасувати акт службового розслідування без номеру та дати, призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №424;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №473 від 27 липня 2022 року, яким визнано ОСОБА_1 таким, що з 09 травня 2022 року самовільно залишив військову частину;

- скасувати акт службового розслідування від 18 грудня 2024 року №377, призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 лютого 202 року №315;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 17 квітня 2022 року по дату поновлення на посаді та додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування у полоні з 17 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 17 квітня 2022 року по дату поновлення на посаді та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн. пропорційно в розрахунок на місяць за період часу перебування у полоні з 17 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі, вислугу років, для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити до всіх видів забезпечення з 01 травня 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- виправленої позовної заяви з визначенням належних відповідачів по справі та з викладенням позовних вимог у відповідності до КАС України із зазначенням чіткого та зрозумілого змісту позовних вимог, стосовно кожного визначеного ним відповідача;

- належним чином завірені всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), а саме: 1) копію рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №200/6580/24, з відміткою про набрання ним законної сили; 2) копію постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №200/6580/24, з відміткою про набрання ним законної сили; 3) копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року №283; 4) копію акта службового розслідування від 18 грудня 2024 року №377; 5) копію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 лютого 202 року №315;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №261, від 19 травня 2022 року №283, від 27 липня 2022 року №473, від 16 червня 2023 року №171, та актів службового розслідування без номеру та дати, від 18 грудня 2024 року №37;

- доказів сплати судового збору у розмірі 5813 грн. 76 коп., або документи, які підтверджують підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.

15 грудня 2025 року представник позивача, з метою виконання вимог ухвали суду від 02 грудня 2025 року, надав до суду заяву про виконання ухвали суду, в якій серед іншого зазначив, що на виконання вимог зазначеної вище ухвали надає:

- уточнену позовну заяву разом з додатками;

- клопотання про поновлення строку для звернення до суду разом з додатками;

- клопотання про звільнення або розстрочення сплати судового збору разом з додатками.

В уточненій позовній заяві представником позивача сформовано уточнені позовні вимоги, в яких останній просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №261 про визнання ОСОБА_1 таким, що з 09 травня 2022 року самовільно залишив військову частину та зняття його з усіх видів забезпечення та припинення виплати;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року №281 в частині визнання солдата ОСОБА_1 таким, що під час проходження військової служби самовільно залишив військову частину в зоні збройного конфлікту, при здійсненні ним заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій області, при захисті Батьківщини під час воєнного стану та зарахування в розпорядження командира військової частини;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 червня 2023 року №171, яким солдату ОСОБА_1 , старшому механіку-водію 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 09 травня 2022 року, увільненого від займаної посади та якому призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16 червня 2023 року №226-РС, призупинено строк військової служби, вислугу років, для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення з 16 вересня 2022 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №424 про призначення службового розслідування;

- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування без номеру та дати, призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №424;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №473 від 27 липня 2022 року, яким визнано ОСОБА_1 таким, що з 09 травня 2022 року самовільно залишив військову частину;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №315 від 06 лютого 2024 року;

- визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування від 18 лютого 2024 року №377, призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06 лютого 2024 року №315;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27 квітня 2022 року по дату поновлення на посаді та додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування у полоні з 27 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на військовій службі, вислугу років, для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключити до всіх видів забезпечення з 01 травня 2022 року;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 27 квітня 2022 року по дату поновлення на посаді та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн. пропорційно в розрахунок на місяць за період часу перебування у полоні з 27 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадженні в адміністративній справі за позовом адвоката Іщенка Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про оскарження наказів, актів та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27 квітня 2022 року по дату поновлення на посаді та додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за час перебування у полоні з 27 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 27 квітня 2022 року по дату поновлення на посаді та додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000,00 грн. пропорційно в розрахунок на місяць за період часу перебування у полоні з 27 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року.

Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду серед іншого обґрунтовано тим, що 15 серпня 2024 року представнику позивача надійшла відповідь на запит від відповідача від 13 липня 2024 року №0989/3554 до якої додано: витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15 червня 2023 року №171; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19 травня 2022 року №281; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №261; витяг із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2021 року №155; завірений належним чином акт службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 ; завірений належним чином наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27 липня 2022 року №473; картка особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 . В кінці серпня 2024 року представником позивача отримано аналогічну відповідь листом від 17 липня 2024 року №3588 з долученими документами, як і у відповіді від 13 липня 2024 року.

Тобто, фактично про оскаржувані накази про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, позивач дізнався 15 серпня 2024 року.

Також, представник позивача зауважує, що після закриття всіх відомих кримінальних проваджень відносно позивача, він 05 вересня 2024 року направив рапорт від 03 вересня 2024 року командиру Військової частини НОМЕР_1 з проханням поновити його на військовій посаді, здійснити нарахування та виплату йому грошового забезпечення у розмірі до 30000,00 грн., а також додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» зі змінами, у розмірі 100000,00 грн., як військовослужбовцю Збройних Сил України, який перебував у полоні, пропорційно в розрахунок за місяць за період часу перебування у полоні з 27 квітня 2022 року по 31 січня 2024 року та виплатити грошове забезпечення відповідно до наказу Міністерства оборони України №260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 з 01 лютого 2024 року по дату поновлення на військовій посаді. До зазначеного рапорту було додано постанови слідчих Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську про закриття кримінальних проваджень відносно позивача. Відповідь на даний рапорт отримано позивачем вже після звернення до суду (19 вересня 2024 року) 10 жовтня 2024 року листом від 19 вересня 2024 року №4597 про відмову в задоволенні рапорту.

Представник позивача вказує, що в процесі розгляду справи №200/6580/24 позивачу стало відомо про наявність наказу командира військової частини НОМЕР_1 №315 від 06 лютого 2024 року про призначення службового розслідування відносно позивача та акта службового розслідування від 18 лютого 2024 року №377, зазначені індивідуальні акти були додані до відзиву до позовної заяви. Крім того, представник позивача вважає, що оскаржувати зазначені наказ та акт службового розслідування до завершення розгляду справи №200/6580/24 було нелогічно, оскільки справа стосувалася поновлення позивача на посаді в статусі військовослужбовця, і у разі задоволення позову - питання оскарження цих документів відпало.

При цьому, представник позивача вважає, що строк оскарження індивідуальних актів, зазначених в уточненій позовній заяві, повинен відраховуватися з отримання ухвали Верховного Суду від 04 вересня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження на оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №200/6580/24.

Інших підстав або доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем (його представником) не надано.

Вирішуючи питання про подальший рух позовної заяви, суддя враховує наступне.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою про вирішення цього спору і захист своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).

У цій справі предметом спору є, зокрема, правомірність прийняття командиром Військової частини НОМЕР_1 наказів від 09 травня 2022 року №261, від 19 травня 2022 року №281, від 27 липня 2022 року №473, від 16 червня 2023 року №171 та затвердження актів службового розслідування без номеру та дати та від 18 лютого 2024 року №377 (визначено представником позивача).

За приписами пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є різновидом публічної служби, відтак, спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу, а тому з огляду на частину п'яту статті 122 КАС України застосуванню в цій справі підлягає місячний строк для звернення з позовом до суду.

Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме: з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року у справі №805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року у справі №320/1778/20, від 28 травня 2021 року у справі №521/21455/16-а.

Суддя констатує, що в клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду представник позивача просить поновити позивачу строк для оскарження наказів та актів службових розслідування. Водночас, в обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині зазначених позовних вимог представник позивача зазначає, що фактично про оскаржувані накази про визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, позивач дізнався 15 серпня 2024 року, а також з відзиву на позовну заяву у справі №200/6580/24 позивачу стало відомо, про наявність наказу командира військової частини НОМЕР_1 №315 від 06 лютого 2024 року про призначення службового розслідування відносно позивача та акта службового розслідування від 18 лютого 2024 року №377.

Копію зазначеного відзиву на позовну заяву у справі №200/6580/24 представником позивача додано до заявленого клопотання. Означений відзив датований 05 жовтня 2024 року, та отриманий представником позивача в електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Тобто, наявні підстави вважати, що про наявність наказу командира військової частини НОМЕР_1 №315 від 06 лютого 2024 року про призначення службового розслідування відносно позивача та акта службового розслідування від 18 лютого 2024 року №377 позивач дізнався саме 05 жовтня 2024 року, що не заперечується представником позивача.

Водночас, до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 представник позивача через підсистему «Електронний суд» для захисту прав позивача звернувся 27 листопада 2025 року, тобто більш, ніж через рік з дня, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав в частині прийняття відповідачем оскаржуваних наказів від 09 травня 2022 року №261, від 19 травня 2022 року №281, від 27 липня 2022 року №473, від 16 червня 2023 року №171 та затвердження акта службового розслідування без номеру та дати та акта службового розслідування від 18 лютого 2024 року №377.

Отже, за результатом вивчення матеріалів позовної заяви, є підстави вважати, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду із цим позовом в частині позовних вимог щодо скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 травня 2022 року №261, від 19 травня 2022 року №281, від 27 липня 2022 року №473, від 16 червня 2023 року №171, та актів службового розслідування без номеру та дати, від 18 лютого 2024 року №377.

Суддя відхиляє, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду доводи відносно того, що однією з обставин пропуску строку звернення з цим позовом до адміністративного суду є те, що оскаржувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №315 від 06 лютого 2024 року про призначення службового розслідування відносно позивача та акт службового розслідування від 18 лютого 2024 року №377 до завершення розгляду справи №200/6580/24 було нелогічно, оскільки справа стосувалася поновлення позивача на посаді в статусі військовослужбовця, і в разі задоволення позову питання оскарження цих документів відпало. Адже викладене є виключно обраною представником позивача тактикою представництва позивача, що не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Крім того, як убачається із заяви про поновлення строку звернення до суду, представник позивача вважає, що строк оскарження індивідуальних актів, зазначених в уточненій позовній заяві, повинен відраховуватися з дня отримання ухвали Верховного Суду від 04 вересня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження на оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №200/6580/24. Означене твердження суддя відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Суддя враховує, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» заява №11681/85).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року). Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 04 жовтня 2001 року; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 01 квітня 2008 року; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).

Отже, позивач, звертаючись до суду, повинен усвідомлювати процесуальні права та обов'язки, покладені на нього процесуальним законодавством, та дотримуватись їх. При цьому, ініціюючи позовне провадження на позивача покладено обов'язок виявляти уважність та відповідальність до процесуальних обов'язків, не зловживати ними, що відповідає принципам адміністративного судочинства.

Частиною четвертою статті 18 КАС України передбачено, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до частини п'ятої статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною сьомою статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини п'ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини сьомої статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відтак, враховуючи цитовані положення КАС України суддя констатує, що оскільки у представника позивача наявний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), та він жодним чином не заперечує можливість доступу до такого кабінету, доставлення ухвали Верховного Суду від 04 вересня 2025 року у справі №200/6580/24, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження, здійснювалось саме до електронного кабінету представника позивача в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з якою представник позивача мав реальну можливість та повинен був ознайомитись саме в електронній формі у своєму електронному кабінеті.

Також, в порядку статей 18, 251 КАС України, зазначене вважається й належним врученням такої ухвали позивачу.

Крім того слід зауважити, що викладена позиція представника позивача нівелює значення інституту правової визначеності та поняття дати набрання рішенням суду законної сили.

Так, відповідно до частини першої статті 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Щодо розглядаємих обставин, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №200/6580/24 набрало законної сили на підставі постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №200/6580/24, відтак з 20 лютого 2025 року таке рішення було обов'язковим для учасників справи.

Тому повернення ухвалами Верховного Суду від 10 квітня 2025 року, 02 травня 2025 року, 22 травня 2025 року, 18 червня 2025 року у справі №200/6580/24 чисельних касаційних скарг представнику ОСОБА_1 - адвокату Іщенку Денису Миколайовичу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №200/6580/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення, а потім й відмова ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2025 року у відкритті касаційного провадження у справі №200/6580/24 за скаргою представника позивача - адвоката Іщенка Дениса Миколайовича, жодним чином не вплинули на дату набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №200/6580/24, та дату обізнаності про акти, рішення відповідача, які є предметом оскарження у даній справі.

Зазначені представником позивача доводи жодним чином не спростовують факт того, що із цим позовом позивач звернувся до суду більш ніж через рік з дня, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, викладене не є поважними причинами для поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

Суддя зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 58 постанови від 08 грудня 2022 року у справі №990/102/22 висловила правову позицію щодо дії воєнного стану як обставини поновлення строку на касаційне оскарження, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Така правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року у справі №990/277/24.

У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні строки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28 жовтня 1998 року «de Rada Cavanilles v. Spain», Reports 1998-VIII, с. 3255, параграф 45, від 21 грудня 2010 року «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» № 17160/06 та № 35548/06, параграф 34, ЄСПЛ).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року «Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, параграф 47, ЄСПЛ).

У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Ураховуючи викладене вище, суддя наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Суддя наголошує на тому, що сторони зобов'язані вживати всіх можливих заходів для реалізації своїх прав у межах встановлених процесуальних строків. Навіть у складних життєвих обставинах, пов'язаних зі станом здоров'я чи зовнішніми факторами, не усувається обов'язок особи діяти розумно обачно, а також використовувати доступні способи комунікації із судом, включаючи електронні засоби подання заяв. Відсутність доказів вжиття таких заходів свідчить не про об'єктивну неможливість звернення до суду, а про недбалість у реалізації процесуального права, що виключає визнання причин пропуску строку поважними.

Подібний підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.

Суддя наголошує на тому, що представник позивача у заяві про поновлення строків не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.

У цьому випадку пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними правовідносинами, а також стосовно оцінки поважності причин їх пропуску викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 9901/518/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 901/520/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20, від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 990/12/24 та від 14 листопада 2024 року у справі № 990/241/24.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2024 року у справі №990/53/24 наголосила на необхідності наведення змістовних і вагомих доводів щодо вчинення усіх необхідних і можливих дій, які б указували на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, зазначивши при цьому, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав не є поважною причиною для його поновлення.

Зі змісту клопотання про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.

Суддя не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані представником позивача причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Відтак, матеріали позовної заяви не містять доказів, що позивач звернувся до суду у межах місячного строку звернення до суду після того, як дізнався про порушення своїх прав.

Разом із цим, надана представником позивача заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтованих підстав та доказів для поновлення позивачу такого строку. Відтак, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не підлягає задоволенню.

Щодо питання сплати судового збору, суддя зауважує, що оскільки відсутні обґрунтовані підстави та докази для поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом, наразі є недоцільним й вирішення питання про відстрочення сплати судового збору та/або звільнення від його сплати за подання цього позову до суду.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (частини п'ята-шоста статті 169 КАС України).

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що у встановлений строк недоліки позовної заяви не усунуто, така позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

2. В задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду з цим позовом - відмовити.

3. Позовну заяву адвоката Іщенка Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказів та актів службового розслідування - повернути позивачу.

4. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

5. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

Суддя І.С. Молочна