Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 грудня 2025 року Справа№200/8629/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Донецькій області,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача (за формою «МПЗФ») від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16.
Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року позовна заява була залишена без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем усунуті.
2 січня 2025 року до суду від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшов відзив на позов.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 5 грудня 2025 року запропоновано ОСОБА_1 надати суду додаткові пояснення по справі, зобов'язано Головне управління ДПС у Донецькій області надати суду додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року задоволено клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про продовження строку для надання додаткових доказів по справі.
15 грудня 2025 року судом отримано від Головного управління ДПС у Донецькій області додаткові пояснення по справі та додатковий доказ.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 1422784500:05:000:0368 та 1422784500:05:000:0369, які розташовані на території Покровської міської територіальної громади Покровського району Донецької області.
По теперішній час перебуває на військовій службі.
20 листопада 2024 року засобами електронної пошти позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16, яким Головним управління ДПС у Донецькій області позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2023 рік за зазначені вище земельні ділянки на суму 10 184,50 грн.
Відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846), у разі надіслання податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення проставляється дата вручення, вказана в повідомленні про вручення, або дата не вручення, наведена в поштовому повідомленні, із зазначенням причин не вручення, а у разі надіслання документа засобами електронного зв'язку у порядку, передбаченому п. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, - дата вручення, вказана у квитанції про доставку.
Однак, ні корінця повідомлення з датою вручення чи датою повернення на поштову адресу, ні квитанції про доставку податкового повідомлення-рішення до електронного кабінету позивача останній не отримував.
При цьому в спірному повідомленні-рішенні зазначено неправильну адресу позивача: АДРЕСА_1 , - так як ОСОБА_1 як станом на час складання зазначеного рішення, так і станом на час звернення до суду із даним позовом перебуває на військовій службі.
Отже, вручення спірного рішення позивачу в законний спосіб не відбулось.
Щодо суті спірних правовідносин.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України (ПК України) та інших законодавчих актів України стосовно дії норм на період дії воєнного стану» п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.15 такого змісту:
«Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, […]. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
При цьому згідно із абз. 2 п. 1 зазначеної постанови до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Відповідно до наказу Мінреінтеграції від 25 квітня 2022 року № 75 Покровська міська територіальна громада Покровського району Донецької області (де знаходяться земельні ділянки позивача), віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.
Наказом від 22 грудня 2022 року за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ зазначеного Міністерства від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно із яким з 24 лютого 2022 територія Покровської міської територіальної громади відноситься до території можливих бойових дій (п. 1 розділу І).
Таким чином, Покровська міська територіальна громада, де знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 1422784500:05:000:0368 та 1422784500:05:000:0369, віднесена до території, на якій з 24 лютого 2022 ведуться (велися) бойові дії.
11 квітня 2023 року Верховною Радою України було прийнято Закон № 3050-IX (набрав чинності 6 травня 2023 року), яким пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено в наступній редакції:
«Починаючи з 1 січня 2023 року за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території. Вказана норма у вказаному вигляді діє з 30 червня 2023 року».
За загальновизнаним принципом права, закріпленим у ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Таким чином, до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2023 рік належить застосовувати положення чинного на час їх виникнення пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов'язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій велися бойові дії, а не норма цього ж пункту в редакції станом на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Тобто, позивач має право на застосування податкової пільги, передбаченої пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у звітному 2023 році.
Посилається на висновка Першого адміністративного апеляційного суду, викладені у постанові від 24 жовтня 2024 року у справі від № 200/2731/24.
Просить задовольнити позов (а.с. 1-5).
У відзиві на позов Головне управління ДПС у Донецькій області заперечує проти позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області як платник земельного податку.
Згідно з інформацією ІКС «Податковий блок» за даною фізичною особою обліковуються 2 земельні ділянки (цільове призначення - 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай), які знаходяться на території Покровської територіальної громади ( НОМЕР_1 ): земельна ділянка площею 5,4277 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0369; земельна ділянка площею 5,4843 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0368.
За правилами пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України податкове зобов'язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 170.14 ст. 170 ПК України контролюючий орган визначив загальне мінімальне податкове зобов'язання за 2023 рік за земельні ділянки у розмірі 10 184,50 грн та 3 червня 2024 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 499296-24/05-16, яке було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою ОСОБА_1 25 жовтня 2024 року.
Стосовно позиції позивача щодо неналежного вручення спірного рішення, відповідач зазначив наступне.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті: надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 45.1 ст. 45 ПК України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу, якою визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За даними ГУ ДПС у Донецькій області ОСОБА_1 не звертався із відповідною заявою до контролюючого органу щодо зміни податкової адреси.
Спірне податкове повідомлення-рішення за останньою відомою податковою адресою позивача було направлено йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення, отже, ГУ ДПС у Донецькій області в межах даних правовідносин діяло у спосіб, визначений діючим законодавством, що спростовує твердження позивача про порушення управлінням порядку надіслання йому ППР.
Щодо суті спірного ППР.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року за № 309 (Наказ № 309) визнано таким, що втратив чинність наказ зазначеного Міністерства від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, у якому зазначено, що з 24 лютого 2022 року територія Піщанської сільської ради Покровського району Донецької області НЕ відноситься до території можливих бойових дій (п. 1 розділу І).
Вказаний перелік визначав територіями, на яких ведуться (велися) бойові, як території можливих бойових дій і території активних бойових дій; територіальна громада, на якій розташовані земельні ділянки позивача, не віднесена до жодної з таких територій.
Відповідно до пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.
Земельні ділянки, що належить ОСОБА_1 , розташовані на території Покровської територіальної громади.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом № 309 (зі змінами) станом на 3 червня 2024 року Покровська територіальна громада не була включена до переліку територій активних бойових дій та не відносилась до територій тимчасово окупованих російською федерацією.
Відповідно, у позивача відсутні підстави для застосування пільги зі сплати МПЗ.
Наполягає, що податкове повідомлення-рішення від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16 є правомірним та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 36-41).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 ; відповідно до витягу із «Реєстру територіальної громади міста Миколаєва, що підтверджує зареєстроване місце проживання особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування» від 28 грудня 2021 року № 23008-000556339-037-01, за відомостями з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради ОСОБА_1 з 28 грудня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; згідно із довідкою від 7 червня 2023 року № 1826-5002801371 про взяття на облік ВПО місце фактичного проживання/перебування позивача: АДРЕСА_3 ; відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 6-9, 27).
Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_5 від 25 вересня 2024 року № 839/8008, майор юстиції ОСОБА_1 з 7 квітня 2024 року по теперішній час перебуває в районі зосередження військової частини з метою безпосередньої участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новопавлівка Дніпропетровської області (а.с. 16).
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України без статусу юридичної особи, код ЄДРПОУ ВП 44070187, зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59 (а.с. 42, 45-51).
Відповідно до державного акту на земельну ділянку серії ЯД № 137917 від 22 листопада 2007 року позивач є власником земельної ділянки площею 5,4277 га, яка розташована в Піщанській сільській раді, за кадастровим номером 1422784500:05:000:0369 (а.с. 11).
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 137916 від 22 листопада 2007 року позивач є власником земельної ділянки площею 5,4843 га, яка розташована в Піщанській сільській раді, за кадастровим номером 1422784500:05:000:0368 (а.с. 12).
Як встановлено судом, 3 червня 2024 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняло податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 із посиланням на пп. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків та зборів) в сумі 10 184,50 грн (а.с. 17-18).
Відповідно до розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб підприємців) - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (додаток до спірного повідомлення-рішення):
Розділ І:
п. 1.1:
кадастровий номер земельної ділянки - 1422784500:05:000:0368;
код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки - UA 1460210000011148;
площа земельної ділянки (S) - 5.4843 га;
нормативна грошова оцінка земельної ділянки (для земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (НГО) - 31111,00 грн;
коефіцієнт (К) - 0.04;
кількість календарних місяців - 12;
мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) з земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена - 6 824,88 грн;
питома вага позитивного значення ЗМПЗ та загальної суми сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року до площі кожної із земельних ділянок - 50,26%;
сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцезнаходженням земельної ділянки, - 5 118,66 грн.
п. 1.2:
кадастровий номер земельної ділянки - 1422784500:05:000:0369;
код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки - UA 1460210000011148;
площа земельної ділянки (S) - 5.4277 га;
нормативна грошова оцінка земельної ділянки (для земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (НГО) - 31111,00 грн;
коефіцієнт (К) - 0.04;
кількість календарних місяців - 12;
мінімальне податкове зобов'язання (МПЗ) з земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена - 6 754,45 грн;
питома вага позитивного значення ЗМПЗ та загальної суми сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року до площі кожної із земельних ділянок - 49,74%;
сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцезнаходженням земельної ділянки, - 5 065,84 грн.
розділ 2.
загальне мінімальне податкове зобов'язання (ЗМПЗ) - 13 579,33 грн;
загальна сума сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року - 3394,83 грн;
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь - 3 394,83 грн;
позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання (ЗМПЗ) та загальною сумою сплачених податків та збору - 10 184,50 грн (а.с. 54).
За поясненням позивача, він отримав зазначене повідомлення-рішення від відповідача 20 листопада 2024 року на особисту електронну адресу (а.с. 17-18, 1).
Також в матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення 25 жовтня 2024 року було направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_4 ; конверт повернувся відправнику 10 листопада 2024 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 53, 55).
Будучи не згодним із повідомленнями-рішенням ГУ ДПС у Донецькій області (за формою «МПЗФ») від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), […], які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами п. 37.2 ст. 37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
30 листопада 2021 року з метою забезпечення збалансованості бюджетних находжень шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни, а також усунення прогалин чинного законодавства Верховна Рада України прийняла Закон України № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі - Закон № 1914-ІХ), який набрав чинності 1 січня 2022 року.
Зазначеним законом, серед іншого, запроваджено поняття «мінімального податкового зобов'язання» (далі - МПЗ).
За визначенням, наведеним в пп. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 ПК України, МПЗ - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов'язанням (далі - ЗМПЗ).
Першим роком, за яким визначається МПЗ, є 2022 рік (п. 64 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Розділом IV ПК України «Податок на доходи фізичних осіб» врегульовані питання, пов'язані із оподаткуванням доходів фізичних осіб (ст.ст. 162 - 179).
Згідно з пп. 162.1.1-1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині МПЗ.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, […], якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, […], є контролюючий орган.
Статтею 170 ПК України визначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування окремих видів доходів; при цьому особливості визначення ЗМПЗ платників податку власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, визначені п. 170.14 зазначеної статті.
Відповідно до пп. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, ЗМПЗ визначається контролюючим органом.
За правилами, наведеними в пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України, МПЗ обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
При обчисленні МПЗ нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених п. 271.2 ст. 271 цього Кодексу.
[…]
Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою ЗМПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.
[…]
Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої цим Кодексом, за несвоєчасну сплату річного податкового зобов'язання на суму позитивного значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Таке річне податкове зобов'язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 цього Кодексу.
Позитивне значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів є ч а с т и н о ю зобов'язань з п о д а т к у на д о х о д и фізичних осіб.
Сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги площі кожної із земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, та сплачується (перераховується) до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.
За правилом, наведеним в пп. 170.14.4 п. 170.14 ст. 170 ПК України, сума податку на доходи фізичних осіб у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів у наступному податковому (звітному) році.
Відповідно до пп. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 ПК України до загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів платника податку включаються:
податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції;
земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь.
У сумі сплачених податків, зборів, платежів не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.
Підпунктом 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 ПК України встановлено, що у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом ЗМПЗ та/або розрахованою сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов'язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом ЗМПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому ст. 42 цього Кодексу, звернутися до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо:
земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;
суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;
суми сплачених податків, зборів, платежів.
Підпунктами 271.1.1 - 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.
Згідно з п. 271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, нормативна грошова оцінка земельних ділянок із кадастровими 1422784500:05:000:0369, 1422784500:05:000:0368, які належать позивачу на праві власності, не проведена.
Правила визначення МПЗ наведені у ст. 38-1 ПК України.
Згідно з пп. 38-1.1.2 п. 38-1.1 ст. 38-1 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:
МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де:
МПЗ - мінімальне податкове зобов'язання;
НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;
S - площа земельної ділянки, гектарах;
К - коефіцієнт, що становить 0,05;
М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
При цьому, п. 67 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що тимчасово, для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у пп.пп. 38-1.1.1 і 38-1.1.2 п. 38-1.1 ст. 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.
За правилами, наведеними в пп. 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 ПК України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Пунктом 38-1.2 ст. 38-1 ПК України встановлено, що мінімальне податкове зобов'язання не визначається для:
земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;
земель запасу;
невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;
земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів;
земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
МПЗ для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абз. 7 цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
Аналіз наведених вище положень ПК України зумовлює такі висновки:
- за 2023 податковий (звітний) період контролюючі органи на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних правовстановлюючих документів платника податків, визначають фізичним особам власникам (користувачам) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, МПЗ;
- МПЗ визначається за формулою, наведеною в пп. 38-1.1.1 п. 38-1.1 ст. 38 ПК України або в пп. 38-1.1.2 п. 38-1.1 ст. 38 ПК України (в залежності від того, чи проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки) із застосуванням коефіцієнту 0,04;
- податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою ЗМПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, надсилається платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним;
- таке річне податкове зобов'язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПК України.
15 березня 2022 року у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), який набрав чинності 17 березня 2022 року.
На підставі пп. 6 п. 11 розділу І Закону № 2120-ІХ були внесені зміни до підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, зокрема п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України був доповнений пп.-ом 69.15 такого змісту:
«69.15. Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 7-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (абз. 1) встановлено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 710-р “Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» відповідно до абз. 1 п. 7-1 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Донецької області згідно із додатком.
Як вбачається з додатку до вказаного розпорядження Піщанська сільська територіальна громада Покровського району увійшла до Покровської міської територіальної громади (адміністративний центр - м. Покровськ, код адміністративного центру згідно з КОАТУУ - 1413200000).
6 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (далі - Постанова № 1364), яка набрала чинності 25 грудня 2022 року.
Пунктом 1 Постанови № 1364 встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій;
до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; […].
22 грудня 2022 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийняло наказ № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (далі - Наказ № 309, який був чинним до 20 березня 2025 року), пунктом 1 якого затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік № 309).
Відповідно до Переліку № 309 Покровська міська територіальна громада Покровського району Донецької області (UA14160210000011148) була включена до підрозділу 1 «Території можливих бойових дій» розділу І «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії», з визначенням дати виникнення можливості бойових дій - 24 лютого 2022 року по 22 серпня 2024 року.
Таким чином, Покровська міська територіальна громада Покровського району Донецької області протягом 2023 року належала до територій можливих бойових дій, як складової територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених Переліком № 309 відповідно до Постанови № 1364.
11 квітня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» (далі - Закон № 3050-ІХ), який набрав чинності 6 травня 2023 року.
Із врахуванням змін, внесених до ПК України Законом № 3050-ІХ, пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України був викладений в новій редакції:
«69.15. Не нараховується та не сплачується ЗМПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:
за 2022 рік у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;
з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб.
Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.
Платники податків, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» визначили та задекларували в податковій звітності МПЗ за 2022-2023 роки за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених абз. 1 цього підпункту, мають право відкоригувати нараховані за 2022-2023 роки суми ЗМПЗ шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.
Норми, визначені абз. абз. 7 і 8 п. 38-1.2 ст. 38-1 цього Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2023 року».
З аналізу наведених приписів слідує, що пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 3050-ІХ не передбачає пільг по сплаті МПЗ (ЗМПЗ) за земельні ділянки, що розташовані на територіях можливих бойових дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Конституційний Суд України в п. 2 мотивувальної частини рішення від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, до 6 травня 2023 року (дати набрання чинності змінами до ПК України, внесеними Законом № 3050-ІХ), пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, передбачав, що ЗМПЗ за податковий (звітний) рік (2022, 2023) не нараховується і не сплачується за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії (в т.ч. на території можливих бойових дій); з дати набрання чинності Законом № 3050-ІХ зазначений підпункт не передбачає пільг по сплаті ЗМПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях можливих бойових дій.
Таким чином, контролюючий орган при вирішенні питання щодо наявності підстав для визначення позивачу ЗМПЗ за 2023 податковий (звітний) рік не міг застосовувати норми пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 3050-ІХ, які набрали чинності лише 6 травня 2023 року, оскільки цей закон не має зворотної дії в часі.
Суд зауважує, що застосування контролюючим органом до спірних правовідносин норм пп. 69.15 п. 69 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в редакції Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.
В п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 20 січня 2012 року, Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб […]. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок […].
Отже, позивач, який є власником земельних ділянок, що розташовані на території Покровської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, яка згідно з Переліком № 309 з 24 лютого 2022 року віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (територій можливих бойових дій), мав легітимні очікування на звільнення від сплати загального мінімального податкового зобов'язання за період з 1 січня по 30 квітня 2023 року (податковий (звітний) рік) на підставі пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 2120-ІХ).
Виходячи з приписів пп.пп. 38-1.1.2, 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 ПК України:
• МПЗ щодо земельної ділянки площею 5,4843 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0368, має складати:
31 111,00 грн (НГО) x 5.4843 га (S) x 0,04 (К) x 8 (М) / 12 = 4 549,92 грн;
• МПЗ щодо земельної ділянки площею 5,4277 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0369, має складати:
31 111,00 грн (НГО) x 5.4277 га (S) x 0,04 (К) x 8 (М) / 12 = 4 502,96 грн;
ЗМПЗ: 4 549,92 грн + 4 502,96 грн = 9 052,88 грн.
За поясненням відповідача, які не заперечуються позивачем, загальна сума сплачених позивачем податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року [2023], в т.ч. податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, - склала 3 394,83 грн (зв.бік а.с. 17).
Таким чином, сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків та зборів) повинна складати 5 658,05 грн (9 052,88 грн - 3 394,83 грн).
Разом із цим суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України визначення ЗМПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами з а п о д а т к о в о ю а д р е с о ю таких осіб.
При цьому підпунктом 170.14.7 п. 170.14 ст. 170 ПК України передбачено, що контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в 10-денний строк і н ф о р м у ю т ь контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про н а д і с л а н і (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Як вбачається із витягу з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва № 23008-000556339-037-01 від 28 грудня 2021 року, а також довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 7 червня 2023 року № 1826-5002801371, ОСОБА_1 з 28 грудня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; згідно із довідкою від 7 червня 2023 року № 1826-5002801371 про взяття на облік ВПО, місце фактичного проживання/перебування позивача: АДРЕСА_3 .
У додаткових поясненнях відповідач також зазначає, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 зареєстрований в Державному реєстру фізичних осіб - платників податків із задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи в м. Миколаїві (а.с. 91).
Отже, відповідно до приписів ПК України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174, податковою адресою позивача як платника податків згідно із наявними у справі матеріалами є м. Миколаїв.
Як наслідок, у ГУ ДПС у Донецькій області відсутні повноваження формувати та направляти ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення із визначенням суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків та зборів).
Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до п.287.2 ст.287 ПК України облік фізичних осіб - платників плати за землю і нарахування відповідних сум плати за землю проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, суд зазначає, що плата за землю (зокрема, земельний податок) є одним з видів податку на майно, правовідносини щодо якого врегульовані розділом ХІІ ПК України («Податок на майно»).
Разом із цим, як вже зазначалось вище, правовідносини щодо МПЗ (ЗМПЗ) врегульовані розділом IV ПК України («Податок на доходи фізичних осіб»), яким чітко встановлено (пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України), що визначення ЗМПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення за формою «МПЗФ» від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16, прийняте ГУ ДПС у Донецькій області, яким ОСОБА_1 визначено до сплати суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків та зборів), не відповідає наведеним в ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява 4909/04), відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з платіжною інструкцією № 0.0.4071790322.1 від 16 грудня 2024 року та виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (а.с. 28, 30).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області (за формою «МПЗФ») від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16.
Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна