18 грудня 2025 р.Справа №160/35806/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скляр Марина Сергіївна, про забезпечення позову,
17.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скляр Марина Сергіївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (структурний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2024 №226, яким поновлено на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 осіб, які військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/35806/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Разом із позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, в якій представник позивача просить суд: забезпечити позов шляхом заборони районним/міським, обласним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією до моменту набрання законної сили рішенням у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
У заяві представник позивача зазначає, що 27 червня 2022 року пройшовши ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр.2 ст.38 «А» Наказ МОУ 402 №402-2008р., на підставі пп.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», про що зазначено у паперовому військово-обліковому документі, а саме тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 виданого 22.06.2022. також актуальна інформація щодо дати ВЛК та статусу непридатності з виключенням з військового обліку відображається у електронному військово-обліковому документі у застосунку Резерв+ позивача. Проте, позивач виявив невідповідність даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: змінено його статус з « ОСОБА_2 » на « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та внесено інформацію про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Шляхом отримання відповіді на адвокатські запити адвоката позивача стало відомо, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.12.2024 №226, відповідач поновив на військовому обліку осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключення з військового обліку, зокрема, й позивача. Жодної заяви про взяття на військовий облік як зазначено у витязі з оскаржуваного наказу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 не подавав і взагалі не має до даного ТЦК будь-якого відношення. Позивач вважає, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись відповідна інформація стосовно позивача, тобто у мобільному додатку «Резерв+» у електронно-обліковому документі позивача повинні відображатись ті ж самі відомості, як і в паперовому документі - тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, що він « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 до військової служби з виключенням з військового обліку», проте, відповідач з незрозумілих причин протиправно поновив позивача на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . На переконання позивача, є необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову у виді заборони територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки проводити стосовно ОСОБА_1 , заходи щодо його призову на військову службу під час мобілізації до вирішення адміністративної справи по суті, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль. У зв'язку з поновленням позивача на військовому обліку у категорії «Військовозобов'язаний», останньому згідно з чинним законодавством у будь-який час може бути вручена повістка у громадських місцях чи на блокпостах, або надійти поштою рекомендованим листом, за місцем проживання, і вона вважатиметься врученою після підпису або відмітки про відмову чи не отримання, що тягне за собою відповідальність за негативні наслідки для позивача. Позивач звертає увагу, що у разі призову заявника на військову службу, у нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця. Вирішення питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, оскільки його правовідносини з військовою частиною будуть регулюватись Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», яким передбачено перелік підстав вже для звільнення з військової служби. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачем дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця і це унеможливить реалізацію його права, а також виконання рішення суду.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву про забезпечення позову передано судді Кучугурній Н.В.
Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями Глави 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23, від 17.04.2025 у справі №340/5170/24.
З матеріалів позовної заяви суд установив, що у військово-обліковому документі ОСОБА_1 в системі Резерв+ є відмітка про те, що він є військовозобов'язаним.
Суд зазначає, що 16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає:
механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до п.6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктами 81, 82, 88, 89 Порядку № 560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють: резервістів та військовозобов'язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Наказ про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов'язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).
На основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
У свою чергу документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного документального підтвердження щодо здійснення відповідачем дій щодо мобілізації заявника.
В заяві наведені лише припущення щодо того, що внесення запису у Резерв+ про те, що позивач є військовозобов'язаним, може мати наслідком вручення повістки у громадських місцях чи на блокпостах, або поштою рекомендованим листом, за місцем проживання, і вона вважатиметься врученою після підпису або відмітки про відмову чи не отримання, що тягне за собою відповідальність за негативні наслідки для позивача.
Отже, суду не надано докази, що відповідачем вчиняються активні заходи по відношенню до позивача, які полягають у документальному оформленні призову позивача на військову службу під час мобілізації, та факту існування реальної загрози вжиття заходів, спрямованих на проходження заявником військової служби під час мобілізації, позивачем також не надано.
Інші обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, підлягають з'ясуванню під час розгляду справи за поданою позивачем позовною заявою.
Водночас, суд зазначає, що на цій стадії судового процесу, суд не може дійти до переконання про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, як передбаченої законом підстави для забезпечення позову.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави стверджувати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, тому заява про забезпечення позову є такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Скляр Марина Сергіївна, у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили 18.12.2025.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Кучугурна