18 грудня 2025 року Справа №160/33999/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
16.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, в якій останній просить:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати Дніпропетровському окружному адміністративному суду у встановлений останнім строк звіт про виконання судового рішення від 21.02.2025 по справі №160/33999/24.
Заява обґрунтоване тим, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 по справі №160/33999/24 відповідачем, умисно не виконується, тому наразі виникла необхідність у поданні дійсної заяви, з метою встановлення судового контролю та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Представник позивача вважає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, зокрема у формі зобов'язання боржника подати до суду відповідний звіт сприяє забезпеченню реалізації принципу виконуваності судового рішення (загальновідомо, що «рішення суду не має значення, якщо воно не виконується»), запобігає можливому зловживанню з боку боржника (наприклад, у формі уникнення оперативного та повного виконання рішення), гарантує дотримання законності (як у вимогах стягувача, так і у діях боржника), а також підвищує довіру громадян до суду та держави, в цілому.
Зважаючи на вказане, суд звертає увагу на наступне.
19.12.2024 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень від 21.11.2024 № 4094-IX (далі Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відтак, розгляд клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ.
Так, за приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Судом встановлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року, зокрема:
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Враховуючи викладене, суд вказує, що виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку не відноситься до випадків, встановлених частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не зумовлює прямого обов'язку суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Між тим, суд також зазначає наступне.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Однак, суд також враховує, що задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України, а тому зазначає про таке.
Як встановлено судом, представником позивача не наведено жодних обґрунтувань необхідності встановлення судового контролю, окрім посилання на невиконання належним чином судового рішення.
Звертаючись із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду заявником не обґрунтовано та не наведено мотивів доцільності та необхідності застосування такого обраного виду судового контролю, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, враховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський