18 грудня 2025 рокуСправа № 160/35510/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №57250005950 від 22.10.2025р., зобов'язання вчинити певні дії, -
12.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.10.2025р. №57250005950;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 (підземний) всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 - з 03.08.1998 по 30.06.2000, з 02.01.2001 по 25.03.2002, з 04.04.2007 по 31.12.2008, з 11.06.2010 по 01.02.2013, з 11.02.2013 по 31.10.2017, з 27.05.2019 по 13.07.2019, з 21.02.2020 по 23.08.2024, з 07.10.2024 по 14.10.2025 та здійснити перерахунок призначеної пенсії позивача з урахуванням норм ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Вивчивши матеріали адміністративного позову, проаналізувавши зміст позовних вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначена вище позовна заява не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, виходячи з наступного.
Згідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Так, перевіряючи дотримання позивачем правил підсудності під час вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспорта позивача та Відповіді №2146198 від 18.12.2025р. з Єдиного державного демографічного реєстру.
На підтвердження фактичного місця проживання позивача за зазначеною у позові адресою: АДРЕСА_2 , жодних доказів до позову не додано.
Також і згідно відомостей, які містяться у вільному доступі, судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача у цій справі - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, до якого звернуто позовні вимоги позивача, є: 84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вулиця Генерала Батюка, 8.
За викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений спір віднесено до територіальної підсудності адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача - фізичної особи та місцезнаходженням відповідача - суб'єкта владних повноважень за нормами ч.1 ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно п.2 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому, слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Враховуючи все вищенаведене та те, що позовну заяву подано без додержання правил підсудності, встановлених ст.25 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про необхідність передачі даної адміністративної справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Добровольського, 1).
Керуючись п.2 ч.1 ст.29, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення №57250005950 від 22.10.2025р., зобов'язання вчинити певні дії - передати на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Добровольського, 1).
Дана адміністративна справа підлягає передачі до Донецького окружного адміністративного суду не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва