18 грудня 2025 рокуСправа № 160/34082/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
28.11.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження основного розміру пенсії ОСОБА_1 , гарантованого статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 28.05.2025 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» , а саме у розмірі 80% заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія без застосування обмежень по індексації, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 року залишено позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду уточнену позовну заяву, яка буде відповідати вимогам статті 160 КАС України в частині визначення змісту позовних вимог щодо індексації пенсії (для суду та для учасників справи, що будуть брати участь у справі).
Також у вказаній ухвалі суду зазначено, що з огляду на відсутність конкретного змісту позовних вимог щодо індексації пенсії, у суду станом на момент постановлення даної ухвали суду відсутня можливість обрахувати розмір судового збору щодо вказаних позовних вимог.
03.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій зазначив, що позовні вимоги щодо індексації пенсії стосуються усіх індексацій, які входять до складу пенсії на момент перерахунку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду, шляхом надання до суду документу про доплату судового збору у розмірі 1 937,92 грн.
17.12.2025 року представником позивача надано до суду заява про усунення недоліків, в якій останнім зазначено, що позовні вимоги стосуються перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням усіх індексацій, які входять до складу пенсії на момент перерахунку (зокрема 2023 та 2025 роки). На думку представника позивача, заявлене позивачем прохання про перерахунок пенсії та виплату різниці є однією вимогою немайнового характеру, оскільки об'єктом спору є правомірне нарахування пенсії відповідно до закону, а не стягнення окремих сум за кожен період індексації.
Щодо таких доводів представника позивача, суд зазначає про таке.
Су зазначає, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.
Так, ЄСПЛ у пункті 52 рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначив: «Суд повторює, як він уже постановляв у багатьох випадках, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право подавати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав та обов'язків… Положення, яке містить у собі «право на суд», з якого випливає право доступу до суду, тобто право порушувати провадження у суді в цивільних справах, становить лише один аспект; однак це є той аспект, який дійсно робить можливим використання подальших гарантій, закладених у пункті 1 статті 6. Такі характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено… Навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду (див. рішення Суду від 21.01.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», від 10.05.2001 у справі «Z та інші проти Сполученого Королівства»)».
У рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ також виклав конвенційні стандарти доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру… Він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»)».
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).
За висновками ЄСПЛ, необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й відповідно неможливість виконати зобов'язання перешкоджає особі звернутися до суду першої інстанції, наведене становить «потенційне обмеження» права на доступ до правосуддя. Отже, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національним судам доцільно його задовольняти та порушувати провадження у справі (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 24.05.2006 у справі «Вейсман та інші проти Румунії»).
Як встановлено судом, представником позивача не заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та не зазначено про обґрунтовану неможливість виконати зобов'язання про сплату судового збору.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Судом встановлено, що позивач не відносяться до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір у повному обсязі за подачу позовної заяви до суду.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року ОСОБА_1 не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто у наданий для цього строк.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути з усіма доданими до неї матеріалами позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись ст.ст. 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та додані до неї матеріали позовної заяви надсилати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський