15 грудня 2025 рокуСправа №160/29137/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 03.06.2025 року №598/4/13642 про відмову у перегляді та скасуванні постанови 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року, якою не затверджено постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року, оформлену свідоцтвом про визнання позивача непридатним до військової служби на підставі статті 60 «а» графи ІІ Розкладу хвороб;
- зобов'язати відповідача переглянути та скасувати постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року якою не затверджено постанову військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року, оформлену свідоцтвом про визнання позивача непридатним до військової служби на підставі статті 60 «а» графи ІІ Розкладу хвороб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року, оформлену свідоцтвом позивача визнано непридатним до військової служби на підставі статті 60 «а» графи ІІ Розкладу хвороб. Між тим, постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року затверджено не було та зобов'язано пройти повторний огляд ВЛК. Не погодившись із такою постановою, позивач оскаржив її до відповідача. Натомість, замість того, щоб надати повну оцінку медичній документації позивача, відповідач взяв до уваги виключно постанову 20 регіональної військово-лікарської комісії та прийняв спірне рішення, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року, оформлену свідоцтвом позивача визнано непридатним до військової служби на підставі статті 60 «а» графи ІІ Розкладу хвороб.
Однак, постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року затверджено не було та зобов'язано пройти повторний огляд ВЛК, про що у свідоцтві про хворобу міститься відповідна інформація у формі штемпеля.
На означену постанову позивач подав скаргу відповідачеві, за результатами розгляду якої відповідачем у листі від 03.06.2025 року №598/4/13642 повідомлено про відсутність підстав для скасування постанови 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року.
Вважаючи це рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються, зокрема, обов'язки з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Відповідно до пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
В той же час, приписами підпунктів 2.3.5 та 2.4.10 розділу І Положення №402 визначено, що постанови ВЛК регіонів та ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються (крім суду) в ЦВЛК.
З матеріалів справи слідує, що постановою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року, оформлену свідоцтвом позивача визнано непридатним до військової служби на підставі статті 60 «а» графи ІІ Розкладу хвороб.
Однак, постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року постанову ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025 року затверджено не було та зобов'язано пройти повторний огляд ВЛК, про що у свідоцтві про хворобу міститься відповідна інформація у формі штемпеля.
Суд зазначає, що позивач мав сумнів щодо правильності висновку цієї комісії звернувся до ЦВЛК зі скаргою, щодо перегляду рішення постанови 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року.
Із листа відповідача від 03.06.2025 року №598/4/13642, слідує скарга позивача була розглянута експертною комісією. Перевіривши діагноз та медичну документацію, яка додавалась позивачем, було прийняте рішення про відсутність підстав для скасування постанови 20 регіональної військово-лікарської комісії від 31.03.2025 року.
Суд звертає увагу, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішення ВЛК та ЦВЛК, суд вправі перевірити законність висновку лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ЦВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визначення позивача таким, що придатний або не придатний до військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18.
Враховуючи ті обставини, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Позивачем не наведено, а судом не встановлено порушення відповідачем порядку проведення розгляду скарги позивача та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що спірними рішеннями не визнано позивача придатним до проходження військової служби, а зобов'язано пройти повторний огляд.
Враховуючи те, що при розгляді справи судом не встановлено порушення відповідачами скарги позивача та основних вимог законодавства, що регулює відповідну сферу спірних правовідносин, а вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних комісій, яке суд не може перебирати на себе, а також з огляду на встановлені у справі обставини та наведені вище норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі, у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна