Справа № 686/27058/25
Провадження № 2-а/686/544/25
18 грудня 2025р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу №686/27058/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
22 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
На обґрунтування вимог вказує, що 07.07.2025 року винесено постанову №9251, якою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн. за порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч. 1 додатку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: не прибув до 07.11.2024 р, на 09:00 до першого ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №880885, яка була надіслана Укрпоштою. Тим самим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду.
Позивач не погоджується з винесеною постановою, вважає, що не вчиняв вказаного правопорушення, оскільки вказану повістку він не отримував, а тому відсутні підстави вважати, що він був належним чином повідомлений про виклик ІНФОРМАЦІЯ_2 . А відсутність його належного повідомлення про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключає виконання ним обов'язку явки 07.11.2024 року об 09:00, у зв'язку із чим відсутня і відповідальність за невиконання такого обов'язку. Тому просить постанову по справі про адміністративне правопорушення скасувати, стягнути судові витрати, а також поновити строк на оскарження, оскільки постанову він отримав лише 12.09.2025 року.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
30.09.2025 року по справі відкрито провадження, призначено судове засідання.
В судове засідання позивач подав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених у позові, просить їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не направляв.
Вивчивши матеріали справи, надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.07.2025 року винесено постанову №9251, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 000 грн. за порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч. 1 додатку «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 р. «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: 07.11.2025 року о 10:35 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 перебував у розшуку у зв'язку із тим, що не прибув 07.11.2024 р, на 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №880885, яка була надіслана Укрпоштою №0610201430103, яку не отримав, що підтверджується повісткою, трекінгом відправлення, причини неявки не повідомив.
Постанову від 07.07.2025 року ОСОБА_1 отримав лише 12.09.2025 року.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Позивач вказує, що не вчиняв вказаного правопорушення, оскільки вказану повістку він не отримував, а тому відсутні підстави вважати, що він був належним чином повідомлений про виклик ІНФОРМАЦІЯ_2 . А відсутність його належного повідомлення про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключає виконання ним обов'язку явки 07.11.2024 року об 09:00, у зв'язку із чим відсутня і відповідальність за невиконання такого обов'язку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.
У ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У свою чергу, стаття 247 КУпАП визначає обставини за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин.
Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Проте, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не надано таких доказів і в судове засідання.
Так, згідно з абз. 2, 4 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
За таких обставин, коли повістка ТЦК вертається відправнику з підстав відсутності адресата, слід з'ясовувати всі обставини, через які вручення повістки не відбулося, та в залежності від них вирішувати питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.
Натомість, відповідач застосував формальний підхід до цього питання, не врахувавши всіх обставин. Вина ОСОБА_1 не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки навіть якщо рекомендоване поштове відправлення АТ «Укрпошта» з повісткою про виклик ОСОБА_1 повернуто відправнику «Адресат відсутній за вказаною адресою», що не є належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як це передбачено п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи станом на 07.11.2024 р. ОСОБА_1 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення була винесена лише 07.07.2025р., а тому позивач не міг бути у «розшуку». Оскільки факту притягнення позивача до відповідальності не було, тому відомості про оголошення останнього в розшук та відомості до Реєстру внесені безпідставно, до того ж відповідач не наділений такими повноваженнями.
Той факт, що відповідач посилається на те, що позивач не прибув за повісткою яку він не отримував, не є фактом притягнення до відповідальності. При цьому, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ст. 210 КУпАП станом на 07.11.2024р. не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного суду України від 25.12.1997 № 9-зп зазначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи викладене у сукупності та відсутність в матеріалах справи неспростовних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена приписами ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Так, відповідач жодним чином не спростував позовні вимоги, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові № 9251 від 07.07.2025 року та його неявки 07.11.2024р. року на 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці.
Більше того, адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час. Разом з тим оспорювана постанова 6-го ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена 07.07.2025, тобто після спливу трьох місяців з дня його виявлення (07.11.2024).
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 1 КУпАП
Отже, постанова № 9251 від 07.07.2025 року підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Також позивачу слід поновити строк на оскарження постанови № 9251 від 07.07.2025 року, оскільки він отримав її лише 12.09.2025 року.
Стягнути з відповідача судовий збір на підставі ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 55, 62 Конституції України, ст. 210-1, 247, 288, КУпАП, ст.ст. 2,7, 139, 243, 286, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
Позовну заяву задоволити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 9251 від 07.07.2025 року.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 9251 від 07.07.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210-1 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн..
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань 484,48 грн. судового збору на користь ОСОБА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляція до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , іпн НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя: