Справа № 638/11363/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/994/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному 08 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221200001402, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щасливе Ізюмського району Харківської області, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 ,
y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 січня 2025 року засуджено ОСОБА_8 за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 3 роки), з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, п.1 ч.3 ст.76 КК України.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 2650 грн. 48 коп.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 06 березня 2024 року о 16:35 год., діючи умисно, реалізовуючи протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання для особистого вживання без мети збуту, особливо небезпечної психотропної речовини «PVP», перебуваючи за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с.Щасливе, вул.Центральна, буд. 12, за допомогою свого мобільного телефону марки «Xiaomi» моделі «Redmi Note 8T», в Інтернет мережі «телеграм» на каналі «Всевидящее ОКО», здійснив замовлення особливо небезпечного наркотичного засобу «PVP», шляхом доставки у відділення № 2 ТОВ «Нова пошта», яке знаходиться за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Східний, буд. 2.
В подальшому ОСОБА_8 , реалізовуючи свій протиправний умисел направлений на придбання особливо небезпечної психотропної речовини для особистого вживання без мети збуту, 13 березня 2024 року о 10:45, попрохав та надав знайомій ОСОБА_9 мобільний телефон зі штрих-кодом посилки та остання отримала посилку у відділенні №2 ТОВ «Нова пошта», яке розташоване за вищевказаною адресою, яку несла для передавання ОСОБА_8 та по дорозі була зупинена працівниками Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
В період часу з 11 години 52 хвилини по 12 годину 17 хвилин 13 березня 2024 року в ході проведення огляду місця події поблизу будинку №2 по провулку Східному в м. Ізюм Харківської області працівниками поліції у ОСОБА_8 було вилучено полімерний пакет з кристалічною речовиною блакитного кольору масою 19,5384 грам, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP. Маса PVP, в перерахунку на масу речовини, наданої на дослідження, склала 11,1957 грам, що являється великим розміром, а також полімерний пакет з кристалічною речовиною білого кольору масою 1,9349 грам, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено 4-ММС. Маса 4-ММС, в перерахунку на масу речовини, наданої на дослідження, склала 0,8693 грам, що являється невеликим розміром.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання, посилаючись на неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.309 КК України із застосуванням положень ст.69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 3 роки), з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд встановивши під час розгляду наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, безпідставно не застосував положення ст.69-1 КК України та призначив ОСОБА_8 покарання, яке перевищує 2/3 максимального строку покарання за ч.2 ст.309 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні просила апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.309 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до загальних засад призначення покарання (п.2 ч.1 ст.65 КК України), суд повинен призначити покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч.1 ст.66 КК (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні обвинуваченим своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню, що у даному випадку є підставою для зміни вироку суду.
Так, обираючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд першої інстанції врахував обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, у виді щирого каяття та визнання вини.
Крім цього судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України.
Санкція ч.2 ст.309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 69-1 КК України максимальне покарання, яке може бути призначено ОСОБА_8 за ч.2 ст.309 КК України, в даному випадку не може перевищувати 2 років позбавлення волі.
Колегія суддів також враховує, що склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, є формальним, тобто не передбачає наслідків у виді заподіяння шкоди, як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, а тому у даному випадку, суд першої інстанції мав застосувати положення ст. 69-1 КК України та призначити обвинуваченому покарання, яке не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання.
Разом з цим, суд першої інстанції всупереч вищезазначеним вимогам закону, призначив ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, що перевищує 2/3 максимального строку та призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме фактичного його не застосування, при наявності беззаперечних підстав для його застосування - ст. 69-1 КК України.
Пунктами 1, 4 ч.1 ст.408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до ч.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.407 КПК України, а тому згідно з п.1, 4 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання, застосуванню до обвинуваченого ОСОБА_8 положень ст. 69-1 КК України та подальшого звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, про що також просить прокурор в своїй апеляційній скарзі.
Таке рішення, на думку колегії суддів, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 23 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.309 КК України із застосуванням вимог ст.69-1 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням (іспитовим строком 3 (три) роки).
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4