Справа № 636/8749/24 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/742/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному 23 серпня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024220000000988, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Першотравенськ, Дніпропетровської області, не судимого, до затримання перебував на посаді кухаря військової частини НОМЕР_1 та має спеціальне звання матрос, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2024 року ОСОБА_10 засуджено за ч.3 ст.286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 років.
Цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у сумі - 7 572 грн. 80 коп.
Ухвалено рішення щодо долі арештованого майна.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_10 , 23 серпня 2024 року, близько о 00:05, керуючи автомобілем «SSANGYONG», 59-ST-RT, в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по вул.Харківська смт. Печеніги Харківської області зі сторони с. Кицівка Харківської області в напрямку с. Мартове Харківської області, діючи необережно, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав за межі проїзної частини, а саме на праве по ходу свого руху узбіччя, де здійснив зіткнення з бетонним стовпом та в подальшому відбулось перекидання вказаного транспортного засобу, чим грубо порушив п.12.1 ПДР України, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_11 від отриманих травм загинула на місці пригоди.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, не оскаржуючи висновків суду щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, винуватості та кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 , просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного основного покарання та призначити йому основне покарання за ч.3 ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування посилається на те, що суд не в повній мірі врахував пом'якшуючі покарання обставини, а саме те, що він щиро розкаявся; вину визнав в повному обсязі; не оспорював фактичні обставини справи, у зв'язку з чим судовий розгляд було проведено за спрощеною процедурою (в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України).
Просить врахувати, що обвинувачений не судимий, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває; дуже жалкує, що за його вини загибла близька йому людина. Потерпіла претензій до обвинуваченого не має, просила суд суворо не карати, матеріальні та моральні збитки відшкодовано в повному обсязі. До затримання обвинувачений працював на посаді кухаря військової частини НОМЕР_1 та має спеціальне звання матрос, є учасником бойових дій, бажає продовжити військову службу в ЗСУ.
Також просить врахувати узгоджену позицію прокурора та потерпілої в суді першої інстанції в судових дебатах, які просили призначити основне покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала необґрунтованою апеляційну скаргу захисника та просила залишити її без задоволення.
Захисник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив пом'якшити обвинуваченому покарання.
Потерпіла в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, зваживши на думку прокурора та потерпілої, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено за процедурою, передбаченою ч.3 ст.349 КПК України, з врахуванням цього суд встановив фактичні обставини кримінального провадження та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_10 за ч.3 ст.286-1 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Так, положеннями ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захисту інтересів держави й суспільства. Покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об'єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Виправлення як мета покарання - це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу, а виправлення засудженого - це певні зміни в його особистості, які утримають його надалі від вчинення нових злочинів. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Статтею 69 КК України регламентовано, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Так, у виключних випадках кримінальний закон передбачає можливість застосування положень статті 69 КК України, але лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Це можливо, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частини першої та/або частини другої статті 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Визнаючи поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із системного тлумачення статей 66 і 69 КК України, згідно з якими підстави, що дають суду повноваження вийти за межі визначеного покарання, встановленого законом, мають перебувати у зв'язку з метою злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінкою під час та після його вчинення, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_10 , суд першої інстанції з урахуванням вимог та обставин, передбачених статтями 50, 65-67 КК України, правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини та наслідки його вчинення, данні про особу винного, який не судимий, неодружений, до скоєння правопорушення працював на посаді кухаря військової частини НОМЕР_1 та має спеціальне звання матрос, з 30 листопада 2023 року є учасником бойових дій, за місцем служби характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Окрім цього, враховано, що вчинений ОСОБА_10 злочин хоча і є необережним, але грубе нехтування ним п.2.9 а) ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
При цьому, враховані й конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, та характер допущених обвинуваченим порушень вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких наступили суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої ОСОБА_11 .
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Судом першої інстанції також були враховані й обставини, на які посилається апелянт, а саме щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Обставини, які обтяжують покарання судом не було встановлено.
Апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність висновків місцевого суду щодо правильності призначеного ОСОБА_10 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу. При цьому вказані захисником в апеляційній скарзі обставини, що на його думку суттєво могли пом'якшити покарання, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання., яке вірно призначене з урахуванням вимог ст.69-1 КК України.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_10 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідає вимогам ст.370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 17 грудня 2024 року щодо ОСОБА_10 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4