Справа № 638/18482/23 (1-кп/638/840/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2521/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Умисне тяжке тілесне ушкодження
16 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , -
Вказаною ухвалою у задоволенні клопотання захисників, обвинуваченого - відмовлено, а клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у кримінальному у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023221070002378 від 08.09.2023 за частиною 2 статті 121 КК України, задоволено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 залишений без змін - у виді тримання під вартою, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 22 січня 2026 року включно.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 01.10.2025 та обрати ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції проігнорував аргументи захисту та відсутність доказів ризиків. Тримання під вартою ОСОБА_6 необґрунтоване та порушує його права відповідно до ст. 177 КПК України та практики ЄСПЛ, зокрема щодо надмірної тривалості та відсутності альтернатив.
Ризики, вказані прокурором не підтверджені, оскільки ОСОБА_6 добровільно з'являвся на всі виклики слідчого, до затримання 11.10.2023 і не мав наміру переховуватися.
Обвинувачений є військовослужбовцем. Щодо ризику впливу на свідків, то один з них перебуває у виправній колонії, свідок веде антисоціальний спосіб життя, раніше неодноразово відбувала покарання та вже була допитана.
Свідок ОСОБА_8 також вже допитаний у судовому засіданні, його пояснення спростовують версію обвинувачення.
Інші допитані свідки також не підтвердили факту вчинення обвинуваченим злочину.
Сторона обвинувачення посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 4 частини 1 статті 177 КПК України, хоча клопотання, які подавалися раніше не містили вказівки на цей ризик. ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Захисник вважає, що суд діє упереджено із обвинувальним ухилом. Зазначає, що обвинувачений перебуває під вартою з жовтня 2023 року.
У судове засідання учасники судового провадження не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про розгляд за їх участі не подавали.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Вирішуючи питання продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції взяв до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, в умовах воєнного стану, а також вважав встановленим продовження існування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшились та продовжують існувати та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора.
Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, як стали підставою для обрання та продовження строку запобіжного заходу, та виправдовують тримання особи під вартою.
З наявних в матеріалах судового провадження відомостей вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за який законом передбачено покарання позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 не одружений, з середньою освітою, військовослужбовець за призивом під час мобілізації, на момент вчинення кримінального правопорушення обіймав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії начальника другої групи протитанкових ракетних комплексів протитанкового відділення першого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, у званні «солдат».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування спростовані матеріалами кримінального провадження та не свідчать про прийняття слідчим суддею необґрунтованого рішення.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні в матеріалах провадження відомості та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Крім того, з урахуванням часу перебування цього кримінального провадження в суді першої інстанції та доводів апелянтів, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду на необхідність дотримання розумних строків встановлених ст.28 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення. .
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, передбачених статтею 28 КПК України, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий - Судді: