Справа № 636/9217/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/1462/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія арешт майна
16 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
представника власників майна ОСОБА_7
власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 10 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025221240000881 від 25 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України , -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Прокурор Чугуївської окружної прокуратури Харківської області подав до суду клопотання про арешт майна на тимчасово вилучене майно, відповідно до переліку, зазначеному в клопотанні, із забороною відчуження, користування та розпорядження, яке було вилучено 24.10.2025 року під час огляду місця події поблизу с. Кочеток, Чугуївського району, Харківської області, за координатами геолокації 49.880763,36.701222, територія «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» лісництва Кочетоцьке номер 1 жовтневого надлісництва філії Слобожанський лісовий офіс», номер кварталу - 258 номер виділу, підвиділу - 7 ідентифікаційний номер ділянки - 1549942 площа ділянки 6.10 господарська секція тл - твердолистяне, дубова.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що СВ Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025221240000881 від 25 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України .
В ході досудового розслідування встановлено, що 24.10.2025 до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від УСБУ в Харківській області у м. Чугуїв, про те, що на території 7 виділу 258 кварталу, 9 виділу 257 кварталу, 1-2 виділ 267 кварталів, лісового масиву ДП «Ліси України» Слобідський лісовий офіс жовтневе надлісництво за межами с. Кочеток Чугуївського району Харківської області виявлено 4 групи осіб, які здійснювали незаконну порубку деревини твердих порід (дуб, ясень та інші).
24 жовтня 2025 року проведено огляд місця події, в ході проведення якого було виявлено та вилучено майно, відповідно до переліку в протоколі огляду.
Виявлене та вилучене майно було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню 12025221240000881 від 25 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України .
Метою накладання арешту на вищезазначене майно прокурор зазначав збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих дій. Всі зазначені вище процесуальні дії направлені на здійснення швидкого, неупередженого та об'єктивного досудового розслідування з метою встановлення істини по кримінальному провадженню.
Ухвалою слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 10 листопада 2025 року задоволено клопотання про арешт майна.
Слідчий суддя вирішив накласти арешт на на вилучені в ході огляду місця події від 24 жовтня 2025 року поблизу с. Кочеток, Чугуївського району, Харківської області, за координатами геолокації 49.880763,36.701222 територія «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» лісництва Кочетоцьке номер 1 жовтневого надлісництва філії Слобожанський лісовий офіс», номер кварталу - 258 номер виділу, підвиділу - 7 ідентифікаційний номер ділянки - 1549942 площа ділянки 6.10 господарська секція тл - твердолистяне, дубова - речові докази, а саме:
- транспортний засіб ЗІЛ 131 з державним номерним знаком НОМЕР_1 , у середині кузова знаходяться дрова дуба у кількості 173 шт. довжиною в середньому 35-40 см у радіусі 25 см;
-транспортний засіб ГАЗ 6601 з державним номерним знаком НОМЕР_2 , з вантажем у вигляді дрова твердолистяної породи 4.3 куба;
- транспортний засіб УАЗ 452 Д з державним номерним знаком НОМЕР_3 , з вантажем у вигляді деревини дрова твердих порід 3.58 куба;
-транспортний засіб ГАЗ 53 з державним номерним знаком НОМЕР_4 з вантажем у вигляді дрова твердих порід 2.35 куба;
-транспортний засіб ЗІЛ 131 з державним номерним знаком НОМЕР_5 з вантажем у вигляді дрова твердих порід 3.20 куба;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_14 , адреса: Харківська область, Вовчанський район, видане Вовчанським РЕП ДАІ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_15 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ТОВ Мелодія номер свідоцтва НОМЕР_8 ;
--бензопилу марки Stihl ms 3 помаранчево - білого кольору; бензопилу з маркуванням sthil ms 382 помаранчево - білого кольору; бензокосу Stihl ms 362 С помаранчево - білого кольору; бензокосу Stihl ms 361 з номером 1856303892 помаранчево - білого кольору; бензопилу Stihl ms 462 С помаранчево - білого кольору з номером 1933993; бензопилу Stihl 462 c-m помаранчево - білого кольору з номером 187662809.
Вирішення питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна та осіб, відповідальних за його зберігання- покладено на орган досудового розслідування.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник власників майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не надано оцінки доказам, які були долучені до матеріалів справи, які підтверджують законність придбання деревини у філії «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України»
Зазначає, що клопотання прокурора про накладення арешту взагалі не містить в собі належних обґрунтувань про те, що вилучена деревина та автомобілі відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України, тобто є знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі його сліди, є об'єктом кримінально протиправних дій, є набутою кримінально протиправним шляхом, або отриманою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення власників майна та їх представника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви суду
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя має право накласти арешт на мано, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 цього Кодексу, тобто є тимчасово вилученим із дотриманням встановленого ст.167, 168 КПК України порядку.
Згідно ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінального правопорушення.
Тимчасове вилучення майна відповідно до положень ст.168 КПК України може здійснюватися під час обшуку, огляду. При цьому слідчий, прокурор під час тимчасового вилучення майна або негайно після його здійснення зобов'язаний скласти відповідний протокол та звернутися до слідчого судді з клопотанням про його арешт протягом 48 годин після вилучення майна, що встановлено ч.5 ст.171 КПК України.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Положеннями ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту клопотання та доданих прокурором матеріалів встановлено, що огляд місця події проведено 24 жовтня 2025 року поблизу с. Кочеток, Чугуївського району, Харківської області, за координатами геолокації 49.880763,36.701222 територія «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» лісництва Кочетоцьке номер 1 жовтневого над лісництва філії Слобожанський лісовий офіс», номер кварталу -258 номер виділу, підвиділу - 7 ідентифікаційний номер ділянки - 1549942 площа ділянки 6.10 господарська секція тл-твердолистяне, дубова. В ході проведення огляду було виявлено та вилучено автомобілі з деревиною, бензопили та бензокоси..
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя врахував обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що прокурором доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом кримінального правопорушення, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження факту (події) вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для ймовірного пред'явлення в подальшому обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як убачається з клопотання про арешт майна, прокурором зазначено попередню кваліфікацію у даному кримінальному провадженні за ч.1 ст.246 КК України, що передбачає незаконне перевезення, зберігання або збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду. З метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, а також особи, яка може бути причетна до вчинення вказаного злочину колегія суддів зазначає, що майно, вилучене в ході огляду місця події, має значення для забезпечення цього кримінального провадження. А тому, є підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Таким чином, матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час огляду майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.
Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування.
Вимоги клопотання на цій стадії досудового розслідування виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту вилученого майна,враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.
Постановою слідчого від 25.10.2025 року вилучене майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженню.
Таким чином, вилучене майно відповідає критеріям ст.98 КПК України та може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, за версією органу досудового розслідування, може бути об'єктом протиправних дій, передбачених особливою частиною КК України.
Постанова слідчого про визнання речовими доказами вилученого майна на час апеляційного перегляду не скасована, що має істотне процесуальне значення.
При цьому, накладення арешту на майно з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.170 КПК України, не вимагає обов'язкової наявності у кримінальному провадженні підозри чи цивільного позову. Арешт майна з вказаної підстави по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від інших правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на законність походження деревини і незаконне вилучення майна не спростовує висновків ухвали слідчого судді, оскільки на цьому етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати вказані питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень та пред'явлення підозри. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чимістить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представником не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.
Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і майно їм може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 10 листопада 2025 року про арешт майнау кримінальному провадженні № 12025221240000881 від 25 жовтня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4