Справа № 548/832/25 Номер провадження 22-ц/814/4070/25Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
16 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Карпушин Г.Л., Обідіна О.І.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника Хорольської міської ради Бибика В.В., відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2025 року, постановлене суддею Старокожко В.П.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, голови Хорольської міської ради Волошина Сергія Михайловича, начальника відділу з питань земельних відносин та екології Хорольської міської ради Тітенко Надії Василівни про визнання права мирного володіння, припинення дій, які здійснюють невиправдане втручання у право мирного володіння майном та визнання незаконними дій посадових осіб,
04.04.2025 позивач звернувся в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа №548/374/24 за позовом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів за період з 01.01.2020 по 01.10.2024 у сумі 73 557,78 грн.
У вказаній цивільній справі ним було подано зустрічний позов про визнання права мирного володіння майном, припинення дій, які здійснюють невиправдане втручання у право мирного володіння майном та визнання незаконними дій посадових осіб Хорольської міської ради, однак ухвалою суду від 19.03.2025 у прийнятті зустрічного позову відмовлено у зв'язку із пропуском строку на його подання.
Оскільки він обмежений у можливості захистити своє порушене право під час розгляду цивільної справи №548/374/24 за позовом Хорольської міської ради Лубенського району, тому звертається із цим цивільним позовом окремо від попереднього провадження.
Вважає, що відповідачка ОСОБА_1 , як начальник відділу з питань земельних відносин та екології, не мала повноважень на здійснення розрахунку ціни позову, так як згідно Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді міста Хорол в особі Хорольської міської ради збитків заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, затвердженого рішенням Хорольської міської ради 12 сесії 7 скликання №320 від 24.06.2016, наділена комісія з визначення збитків, а з 28.10.2022 - це повинні були робити державні інспектори сектору з питань державного контролю за використанням та охороною земель виконавчого комітету Хорольської міської ради згідно Порядку здійснення державного контролю за порушенням земельного законодавства та відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Хорольської міської територіальної громади, затвердженого рішенням Хорольської міської ради 34 сесії 8 скликання №1722 від 28.10.2022.
При цьому міський голова Волошин С.М. не мав права підписувати поданий до суду позов про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 01.10.2024 у сумі 73 557,78 грн, так як було відсутнє рішення пленарної сесії про це, чим вчинив незаконне втручання у право позивача на мирне володіння майном.
На підставі викладеного просить суд:
- установити факт відсутності волевиявлення Хорольської міської ради щодо стягнення з нього безпідставно збережених (заощаджених) коштів за період з 01.01.2020 по 01.10.2024 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324810100:50:004:0296;
- визнати право позивача на мирне володіння майном, а саме грошовими коштами в сумі 73 557,78 грн;
- визнати незаконним дії голови Хорольської міської ради Волошина Сергія Михайловича щодо підписання та подання до суду позовної заяви у справі №548/374/24 без волевиявлення на те Хорольської міської ради та без дотримання адміністративних процедур, передбачених Порядками №320 та №1722;
- визнати незаконними дії начальника відділу з питань земельних відносин та екології Тітенко Наталії Василівни щодо розрахунку суми безпідставно збережених (заощаджених) коштів, яка стягується у справі №548/374/24, у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 08.08.2025 у задоволенні позову ОСОБА_2 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, голови Хорольської міської ради Волошина Сергія Михайловича, начальника відділу з питань земельних відносин та екології Хорольської міської ради Тітенко Наталії Василівни про визнання права мирного володіння, припинення дій, які здійснюють невиправдане втручання у право мирного володіння майном та визнання незаконними дій посадових осіб - відмовлено в повному обсязі.
Рішення вмотивовано тим, що позивачем не вказано, яке саме право підлягає судовому захисту. Формулювання позовних вимог у цій справі є такими, що позбавляють суд можливості вирішити спір по суті та обґрунтувати свої висновки доказами, так як доводи у цій справі як прямо, так і опосередковано пов'язані з цивільним позовом Хорольської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, що перебуває на розгляді у суді та оцінка цим доводам повинна бути надана саме за результатами розгляду зазначеної справи. Обраний позивачем спосіб захисту націлений не на ефективний захист порушеного права, а на створення правового прецеденту для його використання при розгляді іншої справи.
Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заперечуючи висновки районного суду, доводить, що було порушено його право мирного володіння майном, а саме грошовими коштами, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод. Втручання відповідачів є незаконним, оскільки не відповідає критеріям законності, пропорційності та суспільному інтересу, а обраний ним спосіб захисту передбачений пунктами 1, 2, 10 частини 2 статті 16 ЦК України (визнання права, визнання правочину недійсним, а також визнання незаконними дій органу місцевого самоврядування або його посадових осіб).
Вважає, що зі змісту позовної заяви чітко вбачається, які його права порушені та підлягають судовому захисту та який спосіб захисту обраний. Крім того, керуючись принципом jura novit curia (суд знає закон), він мав законні сподівання щодо відсутності необхідності у прояві надмірного формалізму, який би виражався у додатковому роз'ясненні суду настілки очевидних речей. Крім того, звертає увагу, що питання змісту позовних вимог та способів захисту порушеного права повинно було вирішуватися судом на стадії відкриття провадження у справі, але тоді суд таких недоліків не виявив, хоч і вказав на інші, які в подальшому були усунуті.
Заперечує висновок суду першої інстанції, що цей позов по суті є незгодою з цивільним позовом Хорольської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів і поданий з метою забезпечення прецедентного підґрунтя розгляду цієї справи. Звертає увагу, що він мав намір захищати своє порушене право шляхом пред'явлення зустрічного позову, однак йому відмовлено у відкритті провадженні у справі.
Посилаючись на норму ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції, вважає, що суд першої інстанції повинен був розглянути по суті позовні вимоги та надати їм належну правову оцінку, застосувавши правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, та застосувати практику Європейського суду з прав людини, з'ясувавши, чи є втручання законним, чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес, чи є таке втручання пропорційним визначеним цілям. За умови дотримання судом першої інстанції викладеного він повинен був зробити висновок, що втручання в його, позивача, мирне володіння, є незаконним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відзив на апеляційну каргу не надходив.
Позивач та його представник адвокат Чубенко Ж.А. в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, наполягаючи на задоволенні апеляційної скарги.
12.12.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява відповідача ОСОБА_4 про розгляд справи за його відсутності.
Представник Хорольської міської ради Бибик В.В. та відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідачів, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини.
Як убачається із матеріалів справи, у провадженні Хорольського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа №548/832/25за позовом Хорольської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Під час проведення підготовчого судового засідання у вказаній цивільній справі відповідач подав позов третьої особи із самостійними вимогами про визнання права мирного володіння майном припинення дій, які здійснюють невиправдане втручання у право мирного володіння майном та визнання незаконними дій представників позивача за первісним позовом.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 19.03.2025 у прийнятті вказаного позову відмовлено.
25.04.2025 ОСОБА_2 звернувся в суд з окремим позовом у справі, що є предметом даного апеляційного провадження. Відповідно до його позовних вимог, він не погоджується із процедурою нарахування йому сум безпідставно збережених коштів в сумі 73 557,78 грн; заперечує повноваження окремих працівників Хорольської міської ради на здійснення таких дій, тому вимагає встановити факту відсутності волевиявлення Хорольської міської ради щодо стягнення з нього безпідставно збережених (заощаджених) коштів за період з 01.01.2020 по 01.10.2024 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5324810100:50:004:0296; визнати права позивача на мирне володіння майном, а саме грошовими коштами в сумі 73 557,78 грн; визнати незаконними дії голови Хорольської міської ради Волошина Сергія Михайловича щодо підписання та подачі до суду позовної заяви у справі №548/374/24 без волевиявлення на те Хорольської міської ради та без дотримання адміністративних процедур, передбачених Порядками №320 та №1722; визнати незаконними дії начальника відділу з питань земельних відносин та екології Тітенко Надії Василівни щодо розрахунку суми безпідставно збережених (заощаджених) коштів, яка стягується у справі №548/374/24, у зв'язку з відсутністю у неї відповідних повноважень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 у цій справі по суті є незгодою позивача з цивільним позовом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до нього та ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління ДПС у Полтавській області, про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів, що перебуває на розгляді у судді Лідовець Т.М. і поданий з метою забезпечення прецедентного підґрунтя для розгляду вказаної справи. Суд констатував, що обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів та є підставою для відмови в позові.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильність цих висновків не спростовують, зводяться до незгоди з судовим рішенням, цитування норм права та хибного їх тлумачення на власну користь. Тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. При цьому враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).
Із огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту націлений не на ефективний захист порушеного права, а на створення правового прецеденту для його використання при розгляді іншої справи. Доводи позивача як прямо, так і опосередковано пов'язані з цивільним позовом Хорольської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів та підлягають оцінці судом у тій справі.
Тому апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачами його права мирного володіння майном, а саме грошовими коштами, оскільки такі твердження ОСОБА_2 фактично є запереченнями проти позову у справі №548/374/24 та мають оцінюватися судом при розгляді цієї справи.
З цих же підстав не заслуговують на увагу та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо наполягання позивача на правильності обраного ним способу захисту та наміру захистити своє порушене право шляхом пред'явлення зустрічного позову, у прийнятті якого відмовлено.
Вирішуючи цивільний спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 та постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та зводяться до довільного трактування норм права на власну користь. Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 375 , 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 08 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.12.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Г.Л. Карпушин
О.І. Обідіна