Справа № 544/2653/24 Номер провадження 22-ц/814/1974/25Головуючий у 1-й інстанції Малицька О. Л. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
08 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2025 року, ухвалене в місті Пирятині під головуванням судді Малицької О. Л.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
У листопаді 2024 року представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами № 3374911087-98258 від 20 липня 2021 року, № 75877782 від 28 червня 2021 року та № 669766 від 26 серпня 2021 року в загальній сумі 66 565,22 грн, 3 028 грн понесених судових витрат та 16 000 грн витрат на правову допомогу.
Позов мотивовано тим, що 20.07.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс»» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3374911087-98258, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 2 000 грн, строк користування кредитом 14 діб, кінцева дата повернення кредиту 03.08.2021, плата за користування кредитом становить 1,95% за кожен день такого користування.
28.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75877782, відповідно до якого відповідач отримала в позику грошові кошти у розмірі 15 000 грн, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою.
Також 26.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 669766, за умовами якого остання отримала в позику грошові кошти у розмірі 2 000 грн, процентна ставка (фіксована) становить 2%, яка нараховується з другого дня користування позикою.
Вказані договори були укладені в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов договорів позики ОСОБА_1 отримала грошові кошти в порядку, передбаченому умовами договорів, проте свої зобов'язання з своєчасного повернення грошових коштів не виконувала.
21.12.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс»» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 21-12/21 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3374911087-98258 від 20.07.2021, укладеним з ОСОБА_1
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3374911087-98258 від 20.07.2021, укладеним з ОСОБА_1
30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 30-12/2021 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, а 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 75877782 від 28.06.2021, укладеним з ОСОБА_1
25.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 25/01/2022/1 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 669766 від 26.08.2021, укладеним з ОСОБА_1
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 669766 від 26.08.2021, укладеним з ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за договорами № 3374911087-98258 від 20.07.2021, № 75877782 від 28.06.2021 та № 669766 від 26.08.2021.
Згідно наданих розрахунків загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника, на дату відступлення прав вимоги складає 66 565,22 грн, з яких:
- за договором № 3374911087-98258 від 20.07.2021 в розмірі 15 262 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 13 262 грн;
- за договором № 75877782 від 28.06.2021 в розмірі 44 466,29 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28 959,13 грн, інфляційні збитки - 438,12 грн, нараховані 3% річних - 69,04 грн;
- за договором № 669766 від 26.08.2021 в розмірі 6 836,93 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 4 800 грн, інфляційні збитки - 32,00 грн, нараховані 3% річних - 4,93 грн.
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 3374911087-98258 від 20 липня 2021 року, № 75877782 від 28 червня 2021 року та № 669766 від 26 серпня 2021 року, яка становить 51 865,22 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2 359,30 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджено факт укладення відповідачем договорів позики, узгодження їх умов та отримання грошових коштів, а також набуття ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до відповідача за вказаними договорами.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом невірно застосовано інститут позовної давності в умовах воєнного стану, що призвело до ухвалення невірного та неправосудного рішення, оскільки позивачем у справі не ставилося питання про поновлення строку позовної давності на звернення до суду з позовом із зазначенням підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між пропуском такого строку та введенням в Україні воєнного стану.
Крім того, позивач не перебуває в зоні активних бойових дій, що б перешкоджало своєчасному зверненню до суду з вказаним позовом. При цьому Пирятинський районний суд також не перебуває в такій зоні та не припиняв свою роботу.
Акцентує увагу на важливості існування процесуальних строків та позовної давності, а також їх дотримання і поновлення судом, що дає можливість учасникам справи не тільки вчасно реалізувати свої права, а й передбачати можливу поведінку інших учасників правовідносин в часовому просторі.
Вважає, що відмовивши в застосуванні позовної давності, суд першої інстанції обмежив її право доступу до суду та суттєво обмежив її права.
Вказує також, що під час розгляду справи судом не було взято до уваги заперечення, викладені нею у відзиві на позовну заяву, а саме: щодо відсутності доказів укладення договорів позики, доказів отримання нею грошових коштів та погодження істотних умов договорів, а саме: розміру процентної ставки, наявність відповідної ліцензії на право позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, а також порушення позивачам вимог Закону України «Про споживче кредитування».
На думку апелянта, суд не мотивував належним чином оскаржуване рішення та невірно застосував практику ЄСПЛ.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Коллект Центр» просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК).
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 20.07.2021 між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи укладений Договір позики № 3374911087-98258 «Проста позика», за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти на споживчі потреби в загальному розмірі 2 000 грн на строк 14 днів з 20.07.2021 по 03.08.2021 включно зі сплатою фіксованої процентної ставки 720% річних або 1,95% за один день користування коштами шляхом перерахування на рахунок позичальника (а. с. 15-20).
Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що належним чином і в повному обсязі ознайомлена та їй зрозумілі як положення цього Договору, так і правила кредитування.
Факт перерахування коштів на рахунок відповідача підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 27.03.2024 № 1625/03 та випискою, наданою на запит суду АТ КБ «Приват Банк» від 22.01.2024 за договором № б/н на період 28.06.2021-28.09.2021 (а. с. 40, 207-221).
28.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, укладено договір позики № 75877782, за умовами якого відповідачу надано позику у сумі 15 000 грн, строк позики 14 днів - до 12.07.2021, зі встановленою зниженою процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 1,89%, базовою процентною ставкою - 1,99% та процентною ставкою за понадстрокове користування позикою - 2,70% за день (не застосовується в період карантину).
На виконання умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на користь відповідача грошові кошти в сумі 15 000 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 18.09.2024 № RL-000000454 та випискою, наданою на запит суду АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 22.01.2024, за договором № б/н на період 28.06.2021-28.09.2021 (а. с. 41, 207-221).
Також 26.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором, укладено Договір позики № 669766, за умовами якого відповідач отримала суму позики в розмірі 2 000 грн на строк 30 днів - до 25.09.2021, із встановленням процентної ставки за перший день користування позикою - 29,71%, зниженої процентної ставки з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 0,01%, базовою процентною ставкою з другого дня користування позикою до дати повернення позики - 2,00%, процентною ставкою за понадстрокове користування позикою - 2,70% за день (не застосовується в період карантину) (а. с. 8).
На виконання умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на користь відповідача грошові кошти в сумі 2 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21.08.2024 № 21/08-2024-2/ТНПП та випискою, наданою на запит суду АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 22.01.2024, за договором № б/н на період 28.06.2021-28.09.2021 (а. с. 37, 207-221).
Підписанням вказаних договорів позики відповідач підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Також відповідач погодилася, що до моменту підписання договорів позики вивчила ці договори та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також, що процедура і наслідки оформлення продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування авто пролонгації, їй зрозумілі.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаними договорами утворилася заборгованість, яка згідно з наданими розрахунками становить:
- за договором № 3374911087-98258 від 20.07.2021 станом на 21.12.2021 в розмірі 15 262 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 13 262 грн (а. с. 46 зворот - 48);
- за договором № 75877782 від 28.06.2021 станом на 30.12.2021 в розмірі 44466,29 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28 959,13 грн, інфляційні збитки - 438,12 грн, нараховані 3% річних - 69,04 грн (а. с. 48 зворот- 50);
- за договором № 669766 від 26.08.2021 станом на 26.06.2024 в розмірі 6 836,93 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 2 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 4 800 грн, інфляційні збитки - 32,00 грн, нараховані 3% річних - 4,93 грн (а. с. 43 зворот-45).
21.12.2021 між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 21-12/21 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а. с. 62-63).
Додатком № 1 до договору є Реєстр боржників, згідно якого в тому числі передано право вимоги за договором № 3374911087-98258 від 20.07.2021, укладеним з ОСОБА_1 на суму заборгованості 2 392 грн (а. с. 64 зворот- 65, 73).
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3374911087-98258 від 20.07.2021, укладеним з ОСОБА_1 (а. с. 81-83).
Згідно додатку № 1 до вказаного договору - Реєстру боржників до нового кредитора перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 15 262 грн (а. с. 85-86, 93).
30.12.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 30-12/2021 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75877782, а 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75877782 від 28.06.2021, укладеним з ОСОБА_1 . Згідно Витягу з Реєстру боржників № 1, що є додатком до договору факторингу, до нового кредитора перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму заборгованості 43 959,13 грн (а. с. 66-68, 69 зворот -71, 74).
25.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу № 25/01/2022/1 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 669766 від 26.08.2021, укладеним з ОСОБА_1 на суму заборгованості 6 800 грн, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників № 1 до договору факторингу (а. с. 57-59, 60-61,72).
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договори № 10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 75877782 від 28.06.2021 та № 669766 від 26.08.2021, укладеними з ОСОБА_1 (а. с. 75-76, 87-89).
Згідно Реєстрів боржників, що є додатком № 1 до вказаних договорів, до нового кредитора перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 44 466,29 грн за договором № 75877782 від 28.06.2021 та 6 836,93 грн за договором № 669766 від 26.08.2021 (а .с. 79-80, 91-92, 94, 95).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності факту укладення між сторонами договорів позики в електронному виді та погодження всіх істотних умов, а також правомірності переходу до позивача права вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними договорами, що доводами апеляційної скарги відповідача не спростовується.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають на підставі договорів та інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Відповідно до статі 1046, частини першої статті 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19 (провадження № К/9901/35352/19), договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Судова практика у цій категорії справ є незмінною.
За частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» у редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів позики, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що договори про надання позики № 3374911087-98258 від 20.07.2021, № 75877782 від 28.06.2021 та № 669766 від 26.08.2021 укладені сторонами в електронному вигляді та підписані сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Заперечення відповідачем факту підписання спірних договорів за відсутності доказів втрати персональних даних та дії презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), яка на час розгляду справи в установленому порядку не спростована, не є достатньою підставою для твердження, що спірні договори відповідачем ОСОБА_1 не укладались.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про захист персональних даних» обов'язок забезпечення захисту персональних даних, до яких згідно абзацу десятого статті 2 цього Закону належать відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних покладається на володільців та розпорядників персональних даних.
Як суб'єкт персональних даних, що містять інформацію про особу позичальника, ОСОБА_1 не довела суду, що такі дані було несанкціоновано розкрито або викрадено третіми особами із вчиненням шахрайських дій, тому доводи відповідача, що вона не проходила ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, не отримувала одноразового ідентифікатора та не приймала пропозиції укласти електронний договір позики відхиляються апеляційним судом, як безпідставні.
Грошові кошти за договорами позики було зараховано на вказаний позичальником рахунок, що підтверджується інформацією технологічного оператора платіжних послуг ТОВ «Платежі Онлайн» та інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку у період з 28.06.2021 по 28.09.2021 здійснено зарахування грошових коштів на суму 15 000 грн, 2 000 грн та 2 000 грн (а. с. 207).
Вказане також підтверджується випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 28.06.2021-28.09.2021, що була надана на вимогу суду та відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, є належним та допустимим доказом факту зарахування грошових коштів позики на рахунок відповідача (а. с. 208-221).
Аналогічна оцінка банківських виписок з рахунків позичальника, як належних та допустимих доказів у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, наведена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про укладення відповідачем ОСОБА_1 спірних договорів позики та неналежне виконання нею своїх зобов'язань з повернення позики та сплати процентів за договором, що призвело до виникнення заборгованості, відповідають встановленим фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права й доводами апеляційної скарги відповідача не спростовуються.
Загальна позовна давність тривалістю у три роки, встановлена статтею 257 ЦК України, про застосування якої заявляє відповідач, в силу приписів пунктів 12, 19 розділу «Перехідні та прикінцеві положення» ЦК України у редакції Законів № 540-IX від 30.03.2020, № 2120-IX від 15.03.2022, № 3450-IX від 08.11.2023 № 4434-IX від 14.05.2025 була продовжена на період з 12.03.2020 по 01.07.2023 - під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі?ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), та зупинялася на строк дії воєнного стану у період з 24.02.2022 та 04.09.2025, тому на час звернення позивача із вказаним позовом до суду строк позовної давності не сплинув.
Доводи апеляційної скарги щодо перебігу позовної давності ґрунтуються на суб'єктивному (власному) розумінні відповідачем правових норм та на висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог ТОВ «Коллект Центр» за спірними договорами позики не впливають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Статтями 1077, 1079 ЦК Кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Наявними у справі доказами підтверджено, що позивач - ТОВ «Коллект Центр», як правонаступник первісних кредиторів, вправі вимагати повернення позичальником ОСОБА_1 заборгованості за договорами позики і такому праву нового кредитора кореспондується обов'язок боржника відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані позикодавцем) та сплатити проценти від суми позики у розмірі та в порядку, встановленому договором (стаття 1048 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У частині третій статті 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Проте, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов'язання за договорами позики ні первісним, ні новому кредиторам, тому сума заборгованості та проценти за договором у межах строку користування позикою, але не більше 90 календарних днів - за договорами позики № 75877782 від 28.06.2021 та № 669766 від 26.08.2021, укладеними з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та, як встановлено судом - 14 днів за договором позики № 3374911087-98258 від 20.07.2021, укладеним з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс»», підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого згідно статті 10 ЦПК України застосовується як джерело права, вказує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42)).
В аспекті оцінки аргументів учасників справи, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов'язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.
Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов'язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справи та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції дав належну оцінку усім аргументам сторін, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та практику Верховного Суду, навів відповідні обґрунтування своїх висновків, зокрема, про відхилення доводив відповідача, а незгода ОСОБА_1 з висновками суду щодо оцінки доказів та встановлених фактичних обставин справи не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини справи з наданням оцінки всім аргументам сторін, а доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна