Справа № 542/1476/20 Номер провадження 22-ц/814/3125/25Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т. Г. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
15 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
секретар:Горбун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Хлистун Ірини Миколаївни на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за набувальною давністю,-
У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, посилаючись на те, що він з 1985 року володіє та розпоряджається зазначеним майном.
ОСОБА_2 бажає визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за вищезазначеною адресою, та зареєструвати їх за собою у встановленому законом порядку , оскільки він безперервно володіє нерухомим майном протягом десяти років. Здійснити реєстрацію без правовстановлюючих документів неможливо , у зв'язку із чим ОСОБА_2 звернувся до суду.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за набувальною давністю - задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Не погодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права без дослідження та встановлення всіх обставин справи .
Апелянт посилається, на те що не був залучений до участі у розгляді справи попри те , що рішення безпосередньо впливає та порушує його майнові права.
Скаржник вказує, що станом на 14.03.2018 він був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 і мав такий склад сім'ї: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою Супротивнобалківської сільської ради № 02-28/54 від 14.03.2018.
Більше того, відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради № 2367/04-13 від 09.10.2024, будинковолодіння в АДРЕСА_1 , згідно з погосподарською книгою № 3, особовий рахунок № НОМЕР_1 станом на 01.01.1986 відносилось до типу колгоспного двору. Членами колгоспного двору станом на 01.01.1986 були: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - голова двору, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - дружина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син. Земельна ділянка станом на 01.06.1986 - 0.23 га.
Також зауважує, що відповідно до статті 120 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних (частина друга статті 123 ЦК УРСР в наведеній редакції).
У зв'язку із викладеним скаржник просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року , та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів дослідивши матеріали даної справи, перевіривши законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог прийшла до слідуючих висновків.
З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ФОП ОСОБА_5 станом на 16.11.2020 року, вбачається, що по АДРЕСА_1 знаходяться житловий будинок та господарські будівлі і споруди, замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_2 .
Згідно звіту № 2011-05 про оцінку нерухомого майна від 20.11.2020 року, виданого ФОП ОСОБА_6 , ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , становить 43900 грн. (а.с. 16-27).
Згідно довідки виконавчого комітету Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 02-28/288 від 12.11.2020 року, ОСОБА_2 дійсно зареєстрований і проживає в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.12.1985 року (а.с. 10).
Згідно із архівним витягом з протоколу № 10 від 21.06.1986 засідання правління колгоспу «Зоря» на якому розглядалась питання «Про виділення земельних участків під огороди із вільного приусадебного фонду колгоспу» ухвалено рішення «рекомендувати зборам уповноважених колгоспників виділити із вільного приусадебного фонду колгоспу участки землі слідуючим колгоспникам: …15. ОСОБА_1 - 0,23 га».
Відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради 23.01.2025 № 4, згідно із записом в погосподарській книзі № 1, номер об'єкта погосподарського обліку 02-0071-1, станом на 12.11.2020 за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у справі є визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на домоволодіння у АДРЕСА_1 .
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Із змісту ст. 344 ЦК України вбачається, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а тому встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК України).
У позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що користується спірним майном протягом більш, ніж десять років до моменту звернення до суду з позовом у листопаді 2020 року і набув можливості ставити перед судом питання про визнання за ним права власності на спірне майно за набувальною давністю.
Згідно з роз'ясненнями Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).
Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (п. 14 Постанови).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків; крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46).
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2022 року, права справа № 547/200/21 ).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 користується будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Із 16 травня 1985 року позивач значиться зареєстрованою за вказаною адресою та фактично там проживає .
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам з таких підстав.
При дослідженні обставини справи, суд першої інстанції не встановив , хто є власником майна, щодо якого заявлено позов та дійшов хибного висновку про його задовлення.
Крім того, у справі встановлено, що спірне майно відносилося до типу колгоспного двору . Членами колгоспного двору станом на 01.01.1986 були ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Згідно довідок долучених апелянтом за адресою: АДРЕСА_1 на момент розгляду справи судом першої інстанції були зареєстровані та фактично проживали ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Таким чином, за умов визнання права власності на будинок в порядку набувальної давності за позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 чи їх правонаступники (як власники майна , адже згідно з частиною першою статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності) автоматично позбавляються своїх прав проте не залучалися до участі у розгляді справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції щодо задовлення позовних вимог ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному з'ясуванні обставин .
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати.
Керуючись ст.ст. 367, 374 , 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Хлистун Ірини Миколаївни - задовольнити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2020 року - скасувати.Ухвалити у справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями за набувальною давністю - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов