Справа №766/18080/25
н/п 1-кп/766/4737/25
про продовження запобіжного заходу
10.12.2025
Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисниці - адвокатки ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025080200000396 від 11.03.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2025 (справа 766/15818/25, н/п 1-кс/766/7642/25) стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 грудня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240, 00 гривень.
05.12.2025 року у вказаному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт та скеровано його до Херсонського міського суду Херсонської області.
10.12.2025 року у судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого на строк 60 днів, на підставі частини третьої ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК)
І. Позиція сторони обвинувачення
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, а тому може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від суду, чим може перешкоджати подальшому розгляду кримінального провадження.
Таким чином прокурор вважає, що має місце ризик передбачений п. 1 частини першої ст. 177 КПК України - ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також, прокурор вважає, що матеріалами підтверджується наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 1777 КПК України, оскільки обвинувачений може впливати на свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з метою схиляння їх до зміни наданих ними в ході досудового розслідування показань в суді, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Крім того, прокурор вважає, що необхідно врахувати, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та засудження його до 2 років позбавлення волі із звільненням від покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 15% доходів строком на 2 роки, однак в цей період часу на виправлення не став і знову вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, не виправдавши довіру суду щодо звільнення від покарання у вигляді позбавлення волі.
Також слід врахувати, що обвинувачений на утриманні нікого не має, не одружений, ніде не був працевлаштований, що вказує у сукупності на відсутність у останнього офіційного джерела доходу, що може спонукати його до зміни місця проживання за метою забезпечення свого існування, що призведе до ухилення від правоохоронних органів та суду.
Обґрунтовуючи нможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого у вигляді застави, прокурор посилається на приписи ч. 4 ст. 183 КПК України, та ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою і суд при цьому має право не визначати заставу.
Прокурор вважає, що найбільш доцільним є застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а інший, більш м'який, запобіжний захід не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків та запобігти наведеним вище ризикам.
ІІ. Позиція сторони захисту
Обвинувачений заперечував проти цього клопотання прокурора і просив у клопотанні відмовити.
Захисниця також заперечувала проти клопотання, просила суд відмовити у задоволенні або призначити заставу в мінімальному розмірі.
ІІІ. Мотиви Суду
Вирішуючи зазначене клопотання сторони обвинувачення, Суд виходить з того, що підставою, як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри, а також ризиків, які дають достатні підстави Суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, що перелічені в диспозиції частини першої ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК).
В Кримінальному процесуальному кодексі поняття «обґрунтована підозра» не розтлумачено, проте відповідно до частини шостої ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, в тому числі, застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).
Отже, з огляду на практику Європейського суду з прав людини Суд бере до уваги, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» застосовується з метою уникнення порушення п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) і за узагальненим тлумаченням визначається, як наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», від 21.04.2011, заява № 42310/04, пункт 175).
Під час судового провадження, за наявності обвинувального акта на розгляді суду, є обґрунтовані підстави вважати, що стандарт доведення «обґрунтована підозра» дотримано. Однак виконання цієї умови не звільняє сторону обвинувачення від доказування наявності ризиків щодо можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду або/та створитимуть загрозу суспільству.
Отже, оцінюючи рівень доведеності сторонами провадження обставин, які б могли вплинути на мотиви Суду під час ухвалення рішення щодо зазначеного клопотання, Суд наголошує, що тягар доведення ризиків, передбачених ст. 177 КПК та необхідності застосування відповідного запобіжного заходу завжди залишається на стороні обвинувачення, оскільки на боці сторони захисту завжди діє презумпція «свободи», сформульована в ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції.
Водночас Суд також зауважує, що право на свободу, як і інше право особи (людини) не є абсолютним, відтак може бути обмеженим відповідно до закону. Крім того, з метою уникнення свавілля право на свободу має обмежуватись відповідними зобов'язаннями покладеними на особу, дотримання (виконання) яких унеможливило б порушення прав і інтересів інших осіб, суспільства та держави.
В цьому контексті Суд звертає увагу, що за змістом приписів ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Крім того, оцінюючи наявність ризику, як імовірнісну категорію, Суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому та на підставі цього Суд має ухвалити рішення, яке повинно забезпечити не тільки права учасників кримінального провадження, зокрема, обвинуваченого, його право на свободу, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З огляду на практику ЄСПЛ Суд наголошує, що продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, заява N 40107/02, пункт 79)
Проте, продовжуючи запобіжний захід на стадії судового провадження Суді вважає за доцільне звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, яка полягає в такому.
«Конституційний Суд України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними. У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.» (абзац 20 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 №1-р/2017 у справі №1-28/2017).
В названому контексті, вирішуючи клопотання прокурора, Суд бере до уваги, що частиною восьмою ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - у вигляді тримання під вартою.
Суд також враховує і приписи абзацу восьмого частини четвертої ст. 183 КПК України, які вказують на те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже, вирішуючи клопотання, Суд також бере до уваги інші обставини, які вказані прокурором стосовно особи обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений на утриманні нікого не має, не одружений, ніде не був працевлаштований, що вказує у сукупності на відсутність у останнього міцних соціальних зв'язків та офіційного джерела доходу, що могло б утримати обвинуваченого від порушення процесуальної поведінки, а також те, що обвинувачений вже був засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, і, не виправдавши довіри суду, який призначив покарання не пов'язане з позбавленням волі, вчинив повторне самовільне залишення військової частини і не з'явився вчасно до місця служби більш ніж протягом трьох діб.
Суд вважає, що наведені вище обставини мають істотне значення для вирішення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підтверджують наявність ризиків, про які прокурором зазначено в клопотанні.
Суд вважає, що прокурором дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», в тому числі доведено існування ризиків вчинення обвинуваченим дій, які можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження або ж створитимуть загрозу суспільству.
Відтак, за переконанням Суду тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення (у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) є вагомою, хоча і не єдиною, підставою спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого та припустити, що обставини, які перелічені в ст. 177 КПК можуть настати при обранні більш м'якого запобіжного заходу чи в разі його скасування.
Водночас Суд вважає, що аргументи сторони захисту не були переконливими в тому, що в разі звільнення обвинуваченого з під варти (отримання ним свободи) є умови, за яких останній дотримається (виконає) свої обов'язки щодо недопущення порушення прав та інтересів, як інших осіб, так і суспільства в цілому та держави і не допустить спроб вчинити дії, що передбачені приписами ст. 177КПК.
Виходячи з перелічених обставин у сукупності Суд зауважує, що в даному випадку (виходячи з позиції сторін і ступеню доведеності обставин) обґрунтована наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і вважає за доцільне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
З цих підстав,
керуючись статтями 176-178, 183, 197, 199, 369-372, 392, 395 КПК України,
1. Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
2. Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського районного суду Херсонської області від 17.10.2025, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до «07» лютого 2026 року включно, без визначення розміру застави.
3. Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» (54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Лагерне поле, 5).
4. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
5. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
СуддяОСОБА_1