Справа №766/25858/19
Пров. №2/766/1267/25
17 грудня 2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі: головуючого судді Ус О.В., секретар судового засідання Петішкін О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" про визнання договору частково недійсним,
ТОВ «Веллфін» 28.12.2019 року звернулось до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 51496,60 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 25.11.2016 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено Договір позики №98340 в електронній формі, за умовами якого позивач надав відповідачці грошові кошти в сумі 1200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів. Відповідачка не виконала умови договору та має заборгованість за договором та відсоткам станом на 24.12.2019 року в загальній сумі 51496,60 грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.02.2020 р. ОСОБА_1 через канцелярію суду подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" про визнання договору частково недійсним. В обґрунтування зустрічного позову вказала, що заявлена до стягнення сума боргу перевищує суму наданої позики. Крім того, трок позики закінчився 24.12.2016 р. Своєчасне неповернення суми позики не свідчить про продовження строку її дії, тому не є належною підставою для нарахування відсотків за користування коштами. Умови договору щодо розміру процентних ставок за користування кредитом порушують її права як споживача, одинокої матері, оскільки є несправедливими, надмірно обтяжливими і такими, що завдають їй шкоди. Просила визнати недійсним з моменту укладення договір позики від 25.11.2016 року в частині нарахування відсотків, що визначено у п.п. 1.5, 1.6 договору.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.02.2020 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, вирішено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
18.08.2020 року представником відповідачки подано письмові пояснення, у яких, зокрема заявила про пропуск позивачем позовної давності з огляду на те, що термін повернення позики сплив 25.12.2016 р., а позов подано до суду лише 28.12.2019 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.10.2021 року судове засідання відкладено, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" надати суду повний, розгорнутий розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №98340 від 25.11.2016 року із вказівкою суми наданої позики, нарахованих відсотків, пені, повернення позики тощо.
22.12.2021 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2021 року подано клопотання про долучення доказів.
24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07 листопада 2022 року № 577/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, який в подальшому було продовжено.
Розпорядженням голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ підсудну Херсонському міському суду Херсонської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя №566/0/15-23 від 30.05.2023 р. «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», зокрема вирішено відновити з 1 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52), від 10 січня 2023 року № 2. Датою початку процесуальної діяльності, зокрема, Херсонського міського суду Херсонської області визначено 12 червня 2023 року.
Після відновлення роботи суду, проведення інвентаризації, призначено розгляд справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Відповідачка та її представник в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини не явки суд не повідомляли.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
25 листопада 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 98340 відповідно до якого позикодавець надав позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 1200,00 грн. Позика надається строком на 30 днів.
За п. 1.4 договору, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.
Згідно п. 1.5 договору, строк та проценти за користування позикою за договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах:
1.5.1 протягом строку позики, встановленого п. 1.3 договору, розмір основних процентів складає:
- 1,07 процента від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою;
- 1,07 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
1.5.2 У разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений п. 1.3 договору, нарахування процентів, встановлених п. 1.5.1 договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов'язаний сплатити 2,73 проценти від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежу.
Згідно листа ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 02.12.2019 року №5312-ВП, 25.11.2016 року на номер картки НОМЕР_1 перераховано 1200,00 грн.
ТОВ «ВЕЛЛФІН» свої зобов'язання за договором виконано, а ОСОБА_1 тривалий час свої зобов'язання за договором не виконувала та станом на 24.12.2019 року має заборгованість в загальній сумі 51496,60 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою позики в сумі 1200,00 грн; заборгованість за відсотками в сумі 14482,16 грн, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 35814,44 грн, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості перевіреним в судовому засіданні.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
З дослідженого в судовому засіданні договору позики №98340 від 25.11.2016 року встановлено, що останній укладено в електронній формі, шляхом заповнення відповідачкою заявки на отримання кредиту, внесенням відповідачкою всіх необхідних реквізитів для укладення договору та його підписання одноразовим ідентифікатором, а відтак, суд дійшов висновку про укладення між сторонами договору позики в електронній формі.
Із встановленого належить зробити висновок, що реєстрація відповідачки на сайті позивача, подання відповідачкою заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номера банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідачка була ознайомлена з усіма істотними умовами отримання позики, договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що відповідно до ст.627 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
Відтак, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір позики, який підписано в електронній формі, що відповідає вимогам статей 6 та 627 ЦК України, вимогам Закону України «Про електронну комерцію»; сторонами узгоджено розмір відсотків, відповідальність сторін за невиконання умов договору, зокрема, - сплату відсотків до повного погашення позики у строк дії договору.
Відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 24.12.2019 року ТОВ «ВЕЛЛФІН» нарахована заборгованість за кредитом у загальному розмірі 514965,60 гривень.
Виходячи з наведеного, беручи до уваги отримання відповідачкою позики, невиконання умов договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за договором позики, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки суми позики в розмірі 1200,00 гривень є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо нарахування відсотків.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України, встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Доводи представника позивачки за зустрічним позовом про те, що заборгованість по відсотках є явно завищеною, не є співрозмірною розміру кредиту, є несправедливою та порушує принцип розумності та добросовісності суд відхиляє, з огляду на таке.
Законом, який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері є Закон України «Про споживче кредитування».
Згідно ч. 1, 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Однак, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, що ним під сумнів не ставиться.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно із ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» (на момент укладення договору) споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Згідно зі статтями 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10листопада 2011року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Як слідує з розрахунку заборгованості, позивачем не нараховувалась неустойка (штраф, пеня) і комісія, а тому вищевказані норми не підлягають застосуванню.
У правових позиція Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог Закону України «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20. Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.
Таким чином, покликання представника позивачки за зустрічним позовом, що нарахована позивачем сума відсотків за користування кредитом не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів суд не приймає, оскільки укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 підтвердила, що до укладання договору уважно ознайомилась з текстом цього договору та правилами, а також отримала від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника (п.п. 7.2., 7.2.1., 7.2.2. п. 7 Договору).
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору позики №98340 від 25 листопада 2016 року, який укладений між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 в частині нарахування відсотків, що визначено у п. 1.5, 1.6 договору, з підстав, зазначених у зустрічному позові, а відтак в задоволенні такого слід відмовити.
При цьому слід звернути увагу, що здійснений первісним позивачем математичний розрахунок простроченої заборгованості за нарахованими процентами стороною відповідача за первісним позовом не спростовано, контррозрахунку не надано.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Указаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9510/12.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення з відповідача процентів за межами строку кредитування.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову, а саме в розмірі 15682,16 грн, з яких: 1200,00 грн основного боргу та 14482,16 грн процентів.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 51496 грн. 60 коп., задоволено позов в сумі 15682,16 грн, що складає 30,45%, а тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 584,94 грн.
Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 17 грудня 2025 року.
Керуючись ст. 11, 14, 16, 526, 530, 611, 615, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" про визнання договору частково недійсним відмовити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39952398) заборгованість за договором позики №98340 від 25.11.2016 року, станом на 24.12.2019 року в розмірі 15682 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн 16 (шістнадцять) коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39952398) судовий збір в розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн 94(дев'яносто чотири) коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Херсонського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ус