16.12.2025 Справа № 756/7689/24
Унікальний № 756/7689/24
Провадження № 1-кп/756/752/25
16 грудня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4
під час розгляду у відкритому засіданні кримінального провадження № 12024101110000179 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований: АДРЕСА_1 , і проживає: АДРЕСА_2 раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
В судовому засіданні обвинуваченим заявлено відвід головуючому судді, який мотивований тим, що відвід, заявлений 07.08.2025 року залишений судом без розгляду і не переданий на автоматизований розподіл для розгляду іншим суддею. Також, 07.08.2025 року суд не розглянув відвід секретарю судового засідання. Крім того, обвинувачений висловлює незгоду із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вивчивши доводи заяви про відвід ОСОБА_3 , суд без виходу до нарадчої кімнати на підставі ч. 4 ст. 81 КПК України ухвалив, залишити заяву про відвід без розгляду, як повторно заявлену, яка містить ознаки зловживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Судом встановлено, що 26.06.2025 року ОСОБА_3 був заявлений відвід головуючому судді, який був у встановленому законом порядку переданий для автоматизованого розподілу іншому судді. Ухвалою від 08.07.2025 р. в задоволенні заяви про відвід іншим суддею було відмовлено, і роз'яснено обвинуваченому, що незгода з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Втім, в наступному ж судовому засіданні 07.08.2025 року обвинувачений знову заявив відвід судді ОСОБА_1 з підстав незгоди з процесуальними рішеннями, який на підставі ч. 4 ст. 81 КПК України був залишений без розгляду.
Також, ухвалою суду від 07.08.2025 року відмовлено у задоволенні заяви обвинуваченого про відвід секретарю судового засідання.
25.09.2025 року обвинувачений знову заявив відвід головуючому судді з підстав того, що раніше заявлений відвід залишений без розгляду. Крім того, обвинувачений висловив незгоду із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинуваченим не наведено будь-яких нових підстав щодо упередженості суду у його справі, а аргументи відводу свідчать, що їх метою є не забезпечення обвинуваченому права на справедливий суд, а затягування розгляду справи.
Таким чином, для суду є очевидним, що заявлений обвинуваченим у цьому засіданні відвід також містить ознаки зловживання з метою затягування розгляду справи, і заявлений так само з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді, а тому його слід залишити без розгляду. Суд відхилив доводи обвинуваченого щодо зміни обставин, які слугують підставами для відводу, оскільки підставами для відводу кожного разу є незгода з процесуальними рішеннями суду, що може бути предметом оцінки в межах апеляційного провадження, та свідчить про зловживання обвинуваченим правом на відвід і призводить до затягування розгляду справи.
Крім того, обвинуваченим заявлено відвід прокурору ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.
Відвід обґрунтований тим, що у клопотанні прокурор вказала про вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину, що є незаконним і суперечить принципу презумпції невинуватості. Крім того, прокурор ОСОБА_4 не підтвердила свої повноваження у цьому кримінальному провадженні, оскільки не має довіреності діяти від імені Київської міської прокуратури. Водночас, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні відомості про право ОСОБА_4 діяти від імені Київської міської прокуратури.
Прокурор заперечила проти задоволення вказаного відводу.
Вивчивши доводи заяви про відвід, суд вважає, що він не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.
У частині 1 ст. 77 КПК України зазначено, що прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Частиною 2 ст. 81 КПК України передбачено, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Судом встановлено, що постановою заступника керівника Київської міської прокуратури від 28.10.2024 року ОСОБА_5 , у зв'язку зі зміною структури і штату відділу, з метою належного підтримання державного обвинувачення і дотримання розумних строків судового розгляду, змінено групу прокурорів, зокрема старшою групи визначено прокурора ОСОБА_4 .
На переконання суду, наведені обвинуваченим доводи не містять підстав, визначених статтею 77 КПК України і не викликають будь-яких обґрунтованих сумнівів в упередженості прокурора, повноваження прокурора підтверджені документально у цьому кримінальному провадженні.
Твердження прокурора про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, заявлені в рамках судового розгляду кримінального провадження суд не може розцінити, як порушення презумпції невинуватості, оскільки такі твердженні по суті є лише позицією (версією) прокурора, обов'язком якого є підтримання в суді державного обвинувачення. Крім того, у клопотанні прокурора вказано, що обставини кримінального правопорушення, є такими, що інкримінуються і були встановлені досудовим розслідуванням.
Натомість, саме суд під час розгляду справи, на підставі наданих доказів має перевірити, чи підтверджується таке твердження сторони обвинувачення про вчинення відповідною особою кримінального правопорушення.
Таким чином, безпідставним є доводи обвинуваченого про присвоєння прокурором функцій суду.
Крім того, під час судового засідання обвинувачений заявив клопотання про скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таке клопотання зокрема обґрунтоване тим, що під час застосування запобіжного заходу прокурор не мала повноважень подавати відповідне клопотання. Крім того, суд незаконного застосування до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки строк дії його обов'язків сплив, а тому він не був зобов'язаний перед судом, його неявки в судові засідання були спровоковані працівниками служби судової охорони.
Прокурор просила суд відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого.
Згідно зі статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Частиною 5 ст. 201 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Ухвалою суду від 07.08.2025 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення суми застави. Мотиви прийняття відповідного рішення детально наведені в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 25.09.2025 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року обвинуваченому відмовлено у задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.
На переконання суду, обвинуваченим не наведено підстав для скасування або зміни застосованого до нього запобіжного заходу на більш м'який. Доводи обвинуваченого зводяться до його незгоди із рішенням про застосування до нього запобіжного заходу, що не свідчить про зміну обставин, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.
Доводи обвинуваченого щодо повноважень прокурора були оцінені судом в межах розгляду відводу прокурору і на них надана відповідь.
Тому, в задоволенні клопотання про скасування запобіжного заходу слід відмовити.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 77, 80, 81, 177, 201 КПК України, суд
В задоволенні заяви обвинуваченого про відвід прокурору ОСОБА_4 - відмовити.
В задоволенні заяви про скасування запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повна ухвала проголошена 18.12.2025 р.
Суддя ОСОБА_1