Справа №463/11904/25
Провадження №1-кс/463/11155/25
11 грудня 2025 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 01.12.2025 року про закриття кримінального провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,-
встановив:
до суду надійшла скарга представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 01.12.2025 року про закриття кримінального провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Просить суд: скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 01.12.2025 року першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові. Зобов'язати уповноважених осіб першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, продовжити досудове розслідування в кримінальному провадженні від 15.07.2022 за № 62022140000000001.
Скаргу мотивує тим, що в провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебувало кримінальне провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Постановою слідчого від 01.12.2025 року вказане кримінальне провадження закрито.
Скаржник вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального є незаконною, передчасною та такою, що порушує норми КПК України.
У вказаній постанові Територіальне управління ДБР повідомляє, що в ході досудового розслідування ним не було отримано достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили про службову недбалість, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Звернуто увагу суду на те, що Європейський суд, розглянувши всі надані йому матеріали у справі «Колодій проти України», дійшов висновку, що у цій справі тривалість провадження на національному рівні була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку», а у заявниці не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами. Враховуючи зазначене, і констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції. Тобто, обставини щодо нерозумності строку цивільного провадження внаслідок дій державних органів вже встановлено Європейським судом у рішенні у справі «Колодій проти України» і такі висновки не можуть бути спростовані, або переглянуті, в тому числі і слідчим під час проведення досудового розслідування в даному кримінальному проваджені.
З оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження, вбачається, що досудове розслідування проведено неповно, оскільки слідчим під час досудового розслідування помилково встановлено обставини нібито про те, що охоронюваним законом державним інтересам в даному випадку не було заподіяло істотної шкоди.
Таким чином, з тексту оскаржуваної постанови не зрозуміло, на підставі яких зібраних в рамках кримінального провадження доказів, слідчий встановлював наявність або відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Більш того, з постанови вбачається, що такі обставини не встановлювались слідчим взагалі, слідчі дії не проводились.
Зокрема, в рамках кримінального провадження слідчим не досліджувались обставини, які були викладені Заявницею у поданій до Європейського суду з прав людини заяві, не було допитано суддів, в провадженні яких знаходилась справа, а також інших учасників процесу.
Отже, в оскаржуваній постанові, слідчий безпідставно та передчасно вказує на відсутність у діях кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, не вказуючи при цьому в діях яких саме осіб, якого державного органу слідчий встановив відсутність ознак вказаного кримінального правопорушення.
У зв'язку із цим вважає, що в даному випадку орган досудового розслідування неефективно розслідував кримінальне провадження від 15.07.2022 за № 62022140000000001, внаслідок проведення якого не було притягнуто до відповідальності винних осіб.
На підставі викладеного вважає, що слідчий передчасно та необґрунтовано припинив досудове розслідування, не врахувавши істотної шкоди, яка була завдана державним інтересам, та неповно з'ясував обставини справи.
Вказані обставини беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення.
А тому звернувся до суду з відповідною скаргою, яку просить задовольнити.
Скаржник до судового засідання подав заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги скарги підтримує та просить задовольнити.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, з врахуванням наведеного, слідчий суддя, враховуючи клопотання скаржника, вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Представник суб'єкта оскарження - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. До судового засідання скерував на адресу суду матеріали кримінального провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та письмові заперечення на скаргу. Згідно письмових заперечень просив: відмовити в задоволенні скарги представника Міністерства юстиції України на постанову про закриття кримінального провадження №62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, оскільки в діяннях судді Франківського районного суду м. Львова відсутній складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 КК України, а саме не наступили суспільно-небезпечні наслідки у вигляді щонайменше істотно шкоди. Розгляд справи провести без участі представника ТУ ДБР у м.Львові.
У зв'язку із наведеним, враховуючи скорочені процесуальні строки для розгляду скарги, вважаю за можливе розглянути скаргу у відсутності суб'єкта оскарження на підставі наявних доказів. Крім того, в силу ч.3 ст. 306 КПК України його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Оглянувши матеріали скарги та додані до неї письмові документи, а також матеріали кримінального провадження кримінального провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022, вважаю, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим, до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому законом порядку.
Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Судом встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Кримінальне провадження розпочате на підставі заяви заступниці Міністра з питань Європейської інтеграції ОСОБА_5 щодо вчинення невідомими особами кримінального правопорушення відносно громадянина ОСОБА_6 та визнання Європейським судом в рішенні «Колодій проти України», порушення п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, із зобов?язанням виплатити грошові кошти з бюджету України. Невстановлені особи, які порушили права на свободи визначенні в Конвенції про захист людини та основоположних свобод своїми діями спричинили збитки Державному бюджету України на суму 1200 Євро (еквівалент 38815,56 грн.).
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до Європейського суду з прав людини зі заявою, яка зареєстрована під номером 51722/19 стосовно порушення державою Україна пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме заявниця скаржилась, що тривалість цивільного провадження була несумісною з вимогою «розумного строку», і у неї не було ефективних засобів юридичного захисту.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, Суд одноголосно дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_6 свідчить про порушення державою Україна пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов'язано сплатити заявнику 1200 (одна тисяча двісті) євро в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Відповідно до платіжного доручення № 12278 від 26.07.2021 з Державного бюджету України на рахунок ОСОБА_6 перераховано 38 815,56 гривень, що станом на дату перерахунку становило 1200 (одна тисяча двісті) євро.
Постановою слідчого від 01 лютого 2023 року кримінальне провадження №62022140000000001 - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із відсутністю у фактах викладених МЮУ складу, передбаченого ч.1 ст.367 КК України. Зміст мотивувальної частини вказаної постанови свідчить про те, що мотиви прийняття такої гуртуються на аналізі норм цивільного процесуального права, чинного на момент розгляду національним судом України цивільної справи за участю громадянки ОСОБА_6 .
Постановою заступника керівника Львівської обласної прокуратури від 29.06.2023 року постанову слідчого від 01 лютого 2023 року про закриття кримінального провадження - скасовано.
З представлених матеріалів кримінального провадження №62022140000000001 встановлено, що після скасування постанови від 01 лютого 2023 року про закриття кримінального провадження слідчим на підставі запиту отримано з Франківського районного суду м.Львова копії матеріалів цивільної справи №2-503/11. Крім того, здійснено виклик з метою допиту в процесуальному статусі свідка ОСОБА_6 , однак згідно матеріалів кримінального провадження, будучи належним чином повідомленою, остання на виклик не з'явилася.
Аналіз оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження, а також матеріалів кримінального провадження свідчить про те, що рішення про закриття кримінального провадження було прийнято слідчим зважаючи на наступні обставини.
Так, частиною 1 статі 367 КК України передбачено кримінальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом права, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Відповідно до положень даної статті, об'єктивною стороною службової недбалості є наявність трьох обов'язкових ознак: діяння - невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них; наслідків, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом права, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб та причинним зв'язком між діяннями та наслідками.
Неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків є діями службової особи в межах покладених на нею обов'язків, які виконані нею не відповідно до вимог інтересів служби.
Кримінально караними ці діянні будуть тоді, коли обов'язки, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбаченні у ст. 367 КК України наслідки, а також має бути наявний безпосередній зв'язок між невиконанням чи неналежним виконанням службовою особою своїх службових обов'язків та заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом права, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Злочин, передбачений ст. 367 КК України є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди (шкоди, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян) охоронюваним законом права, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
Згідно з п.3 примітки ст. 364 КК України істотною шкодою у ст. 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Відповідно до п. 12 Постанови Великої Палати ВС України від 05.12.2018 (справа №301/2178/13-к), виходячи з буквального розуміння змісту пункту 3 примітки до статті 364 КК України, істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір або перераховуватися в матеріальний еквівалент. Зокрема, як зазначено у наведеній постанові Верховного Суду України, за конкретних обставин справи, наслідки нематеріального характеру, які піддаються грошовій оцінці (реальна шкода) та відповідно до такої оцінки досягли встановленого розміру («істотної шкоди» чи «тяжких наслідків») із заподіянням шкоди охоронюваним Конституцією України чи іншими законами правам та свободам людини і громадянина (соціального, політичного, морального, організаційного чи іншого характеру), можуть бути із: спричинення фізичної шкоди - витрати на лікування чи протезування потерпілої особи; порушення законних прав та інтересів громадян - витрати на відновлення таких прав (виплати незаконно взятому під варту чи ув'язненому або незаконно звільненому з роботи чи навчання, відшкодування за невиконання судового рішення, компенсація шкоди від поширення відомостей, які ганьблять особу тощо); політичної шкоди (витрати на проведення нових виборів та заходів антитерористичного характеру тощо); організаційної шкоди (витрати на відновлення роботи установи). Верховний Суд України акцентував увагу, що обчислення розміру таких витрат має бути належним чином підтверджено (в тому числі цивільним позовом як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди).
За правилами пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно підп. 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга складає 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 1 січня звітного податкового року складав 2279 гривні. Тому, податкова соціальна пільга у 2021 році складала (2684 грн. ? 0,5) = 1139,5 гривні.
З огляду на вищевказане для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 367 КК України потрібно, щоб її діями було завдано шкоди на суму, яка дорівнює або перевищує 113 950 грн. 00 коп. (1139,5 гривень ? 100), а в даному випадку збитки Державному бюджету України були спричинені на суму 1200 Євро (що в еквіваленті дорівнює 38815,56 грн.).
А відтак виходячи з вищенаведеного, слідчий суддя вважає обґрунтованими покликання слідчого про те, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, оскільки відсутній безпосередній зв'язок між невиконанням чи неналежним виконанням службовою особою своїх службових обов'язків та заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом права, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.
У зв'язку із цим 01.12.2025 слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022 у зв'язку із відсутність у діяннях судді Франківського районного суду м. Львова складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 367 КК України, а саме не наступили суспільно-небезпечні наслідки у вигляді щонайменше істотної шкоди.
Оцінюючи вказані в постанові висновки слідчого суд вважає такі правдивими, оскільки як вбачається із змісту оскаржуваної постанови слідчим дійсно у відповідності до ч.2 ст.9 КПК України вжито усіх, передбачених КПК України, заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надано їм належну правову оцінку.
З урахуванням обставин справи суд вважає, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження прийнята у відповідності до вимог чинного КПК України та за наявності відповідних законних підстав для цього.
А тому в задоволенні скарги суд відмовляє.
Керуючись вимогами статті 303,307 КПК України, -
постановив:
В задоволенні скарги представника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_4 від 01.12.2025 року про закриття кримінального провадження № 62022140000000001 від 15.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1