ЄУН справи: 336/7400/22
Номер провадження: 1-кп/336/238/2025
18 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі об'єднане кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022082080001980 від 14.12.2022 та № 12022082080001749 від 10.11.2022,
за обвинуваченням
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя Запорізької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,-
у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,-
у скоєнні злочинів передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України,-
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
01 листопада 2022 року приблизно о 12 годині 00 хвилі ОСОБА_5 знаходився в приміщенні будинку 3 по провулку Зустрічному в м. Запоріжжя де в той час також перебувала неповнолітня ОСОБА_8 10.02.2006 року, яка мала при собі мобільний телефон марки «RedmiNote8», Neptune Blue, 4GBRAM 64, GBROM», серійний номер: НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 , вартістю 3876 грн, 00 коп., що належить її матері ОСОБА_9 .
В цей час у ОСОБА_5 у зв'язку з потребою у коштах, виник кримінально - протиправний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном.
З метою реалізації вказаного умислу, ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка попросив у неповнолітньої ОСОБА_8 мобільний телефон марки «RedmiNote8»,NeptuneBlue, 4GbRAM 64, GBROM», серійний номер: НОМЕР_1 , imei 1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 .
В свою чергу ОСОБА_8 будучи введена в оману ОСОБА_5 , на прохання останнього передала йому вищевказаний мобільний телефон, після чого ОСОБА_5 під видом необхідності здійснити телефонний дзвінок вийшов з приміщення будинку АДРЕСА_4 та разом з телефоном покинув територію вказаного домоволодіння тим самим своїми умисними діями спричинивши громадянці ОСОБА_9 матеріальний збиток у сумі 3 876 грн., 00 коп.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
10.11.2022 року приблизно о 11 годин 00 хвилин ОСОБА_5 , разом із ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийшли до своєї знайомої ОСОБА_8 , яка дозволила їм увійти до приміщення кв. АДРЕСА_5 де вона проживає разом зі своєю матір?ю ОСОБА_9 .
Приблизно о 12.00 год. в квартиру до ОСОБА_8 також прийшла ОСОБА_10 .
Знаходячись у вказаній квартирі, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 побачили у спальній кімнаті на столі ноутбук марки «Lenovo- Ideapad 100-15IBO» модель 80 QQ, в корпусі чорного кольору, який на праві власності належить ОСОБА_9 .
В цей час у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , виник спільний кримінально - протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна вчинене у мовах воєнного стану, а саме на викрадення ноутбука марки «Lenovo-Ideapad 100-15IBO», модель 80 QQ, про що вони домовились між собою.
З метою реалізації вищезазначеного умислу ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , вирішили відволікти увагу ОСОБА_8 та ОСОБА_10 і приблизно о 13.00 год. ОСОБА_5 попрохав останніх сходити до магазину «Економ» для того, щоб придбати цигарки та напій «Рево» на що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 погодились і одразу пішли до магазину.
Далі реалізуючи свій спільний прямий кримінально - протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, діючи повторно і за попередньою змовою з ОСОБА_4 , усвідомлюючи що їх дії носять таємний характер в умовах воєнного стану зі столу спальної кімнати кв. АДРЕСА_5 взяв у руки належний на праві власності ОСОБА_9 ноутбук «Lenovo- Ideapad 100-151BO» модель 80 QQ вартістю 5666 гривень 67 копійок. Після чого ОСОБА_4 відкривши віконну раму виліз на прибудинкову територію, а ОСОБА_5 через відкриту віконну раму передав йому вищезазначений ноутбук, після чого також виліз з вікна квартири та разом з ОСОБА_11 покинули місце вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тим самим довівши попередньо обумовлений між ними кримінально - протиправний умисел до кінця, спричинивши ОСОБА_9 матеріальний шкоду в розмірі 5666 гривень 67 копійок.
Таким чином ОСОБА_5 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Так, 13.12.2022 року, приблизно о 11 годин 45 хвилин, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , знаходячись біля залізничних колій, які розташовані вдовж вулиці Грязодубова в Шевченківському районні в м. Запоріжжя, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів в умовах воєнного стану відповідно Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою, одночасно підбігли ззаду до потерпілої ОСОБА_12 , у якої одночасно, шляхом ривку відкрито викрали з двох рук потерпілої два поліетиленові пакети жовтого кольору, в одному з яких знаходилось майно потерпілої, а саме: мобільний телефон марки «SAMSUNG», модель А115, в корпусі чорного кольору, imel-1: НОМЕР_4 , imel-2: НОМЕР_5 , серійний номер SIN НОМЕР_6 , пам?ять 32 Gb, вартість якого відповідно до висновку судового товарознавчого експерта складає 2988 грн 34 коп., гаманець чорного кольору, який матеріальної цінності для потерпілої ОСОБА_12 , не складає, в якому знаходились грошові кошти в сумі 200 грн. різними купюрами.
Далі, реалізуючи свій спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажання їх настання, керуючи корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи, що їх дії носять відкритий характер ОСОБА_5 діючи умисно, повторно за попередньою змовою з ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану не реагуючи на вимоги потерпілої ОСОБА_12 повернути відкрито викрадені ними майно, покинули місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим спричинили потерпілій ОСОБА_12 , матеріальну шкоду на суму 2988 гривень 34 копійки та розпорядились викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, відкритому викраденні чужого майна (грабіж), яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме, відкритому викраденні чужого майна (грабіж), яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою в умовах воєнного стану.
Позиція учасників по справі. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 190 КК України, та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними обставинами у обвинувальних актах, а саме: вказав місце, час і спосіб, мотиви вчинення кримінальних правопорушень.
Стосовно пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України показав, що в 2022 році перебував по провулку Зустрічному в м. Запоріжжя, де в той час перебувала ОСОБА_8 підійшов до неї та попросив телефон для здійснення дзвінка, а потім зник з цим телефоном.
Стосовно пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, показав, що в листопаді 2022 року разом із ОСОБА_4 прийшли в гості до знайомої ОСОБА_8 , за адресою кв. АДРЕСА_5 . Побачили, що в кімнаті на столі лежить ноутбук. Після чого він разом з ОСОБА_4 запропонували ОСОБА_8 та її подрузі сходити в магазин, а самі залишившись в квартирі, викрали ноутбук і зникли через вікно квартири. Ноутбук здали в ломбард, а гроші поділили.
Стосовно пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України показав, що в грудні 2022 року разом з ОСОБА_4 знаходились біля залізничних колій, які розташовані на Грязодубова в м. Запоріжжі. Поряд проходила жінка. У них виник умисел на заволодіння її майном, разом вихопили в неї з рук пакети. З одного пакета дістали телефон, який здали в ломбард, гроші поділили, а документи, які знаходились в пакеті, викинули.
Будучи допитаним у судовому засіданні ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 та ч. 4 ст. 185 КК України та надав покази, які повністю узгоджуються із зазначеними обставинами у обвинувальних актах, а саме: вказав місце, час і спосіб, мотиви вчинення кримінального правопорушення.
Стосовно пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, показав, що в листопаді 2022 року разом із ОСОБА_5 прийшли в гості до знайомої ОСОБА_8 , за адресою кв. АДРЕСА_5 . Побачили, що в кімнаті на столі лежить ноутбук. Після чого він разом з ОСОБА_5 запропонували ОСОБА_8 та її подрузі сходити в магазин, а самі залишившись в квартирі, викрали ноутбук і зникли через вікно квартири. Ноутбук здали в ломбард, а гроші поділили.
Стосовно пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 186 КК України показав, що в грудні 2022 року разом з ОСОБА_5 знаходились біля залізничних колій, які розташовані на Грязодубова в м. Запоріжжі. Поряд проходила жінка. У них виник умисел на заволодіння її майном, ОСОБА_5 одночасно вирвали з її рук пакети, один з продуктами харчування, а в іншому був мобільний телефон. Телефон здали в ломбард, гроші поділили, а документи, які знаходились в пакеті, викинули.
У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 жалкували про вчинене, висловлювали розкаяння у скоєному.
Крім повного визнання свої вини у вчиненні кримінальних правопорушень, просили суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цих кримінальних правопорушень, так як повністю погоджуються з встановленими обставинами та визнають свою вину у повному обсязі.
Покази обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумніву суду у правильності розуміння ними змісту обставин, добровільності та істинності їх позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, роз'яснивши що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням письмових доказів, а саме матеріалів, що характеризують обвинувачених.
Потерпілі до суду не з'явились, ОСОБА_9 подано заяву про розгляд справи без її участі (а.с.115), покарання просила призначити обвинуваченим на розсуд суду.
Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч . 2 ст. 190 КК України повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінальних правопорушень за викладених у обвинувальному акті обставин.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 185 КК України повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин.
Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд виходить з такого.
Незважаючи на не оспорювання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості, обов'язок відносно правильної кримінально-правової кваліфікації його дій покладається на суд.
Перевіривши правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 суд прийшов до висновку, що його дії вірно кваліфіковано і останній вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч . 2 ст. 190 КК України.
Таким чином, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує:
за епізодом № 1 за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому повторно;
за епізодом № 2 за 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану;
за епізодом № 3 за ч. 4 чт. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою в умовах воєнного стану.
Дії ОСОБА_13 суд кваліфікує:
за епізодом № 2 за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану;
за епізодом № 3 за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, за попередньою змовою в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття; обставини, які обтяжують покарання не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття; обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та нетяжких, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (щире каяття, визнання вини у повному обсязі), відсутністю обтяжуючої обставини.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпеку скоєного, конкретні обставини справи та характер злочинного діяння, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, його власну оцінку події, наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що ОСОБА_5 представляє собою підвищену небезпеку для суспільства, і тому приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства та призначає покарання у виді позбавлення волі.
Також, судом встановлено, що на час вчинення кримінальних правопорушень, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого було продовжено, що являється однією з кваліфікуючих ознак вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.
Отже, якщо злочини вчинено в умовах воєнного стану і цей стан введений на всій території держави, то вочевидь особі необхідно інкримінувати дану ознаку, оскільки законодавець врахував вчинення крадіжки, грабежу в умовах воєнного стану як чинник, який суттєво підвищує суспільну небезпеку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання:
за 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на два роки;
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років;
за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на вісім років.
З урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2023 року визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень у вересні 2022 року, передбачених ч.4 ст. 185 КК України та йому призначено покарання за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі.
За вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.203 року остаточне покарання ОСОБА_5 призначено згідно ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 11.03.2020 р. у вигляді 5 (п'яти) років одного місяця позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 постановлено розраховувати з дня його затримання, тобто з 14.12.2022 року.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Ураховуючи вищевикладені обставини, суд призначаючи остаточне покарання ОСОБА_5 враховує покарання призначене вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2023 року та призначає остаточне з урахуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 слід рахувати з дня його затримання, тобто з 14.12.2022 року.
Суд, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини кримінальних проваджень, його ставлення до вчиненого (щире каяття, визнання вини у повному обсязі), відсутність обтяжуючої обставини.
З огляду на викладене, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та суспільну небезпеку скоєного, конкретні обставини справи та характер злочинного діяння, дані про особу обвинуваченого, а саме, відсутність судимостей, відсутність обставини, що обтяжують покарання, та наявність обставини, що пом'якшує покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо тільки в умовах ізоляції обвинуваченого від суспільства та призначає наступне покарання:
за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років;
за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років.
З урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, суд остаточно призначає покарання у виді позбавлення волі строком на сім років шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Вирішення питань про судові витрати і речові докази.
Цивільні позови не заявлені.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 124, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже, судові витрати по проведенню експертизи підлягають стягненню з обвинувачених.
Питання щодо речових доказів, судом вирішується у відповідності з положеннями ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 186 КК України, ч. 2 ст. 190 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_5 :
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років;
- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КК України, до відбування визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 з урахуванням покарання призначеного вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.04.2023 року та цим вироком остаточне покаранняза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня його затримання, тобто з 14.12.2022 року.
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч. 4 ст. 186 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_4 :
-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років;
-за ч. 4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, до відбування визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання для доставлення в установу відбування покарання.
Питання про запобіжний захід ОСОБА_4 судом не вирішується, оскільки відповідних клопотань прокурором заявлено не було.
Речові докази: ноутбук «Lenovo- Ideapad 100-151BO», який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_9 залишити у володіння останньої.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 755,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 1510,16 грн.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1