№ 755/17970/25
№ 3-зв/755/6/25
"18" грудня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Метелешко О.В., розглянувши заяву захисника Клименка Е.Н. в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва (суддя Омельян І.М.) перебуває справа про адміністративне правопорушення № 755/17970/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з наданих матеріалів - журналу судового засідання, 27 листопада 2025 року під час судового засідання захисником Клименком Е.Н. заявлено відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки суддя Омельян І.М. відмовила захиснику у задоволенні клопотань, у тому числі й щодо виклику свідка.
У призначені судові засідання, а ні захисник Клименко Е.Н., а ні особа, в інтересах якої подано заяву про відвід ОСОБА_1 , будучи повідомленими про день, час та місце розгляду заяви, не з'явилися.
Крім того, суддя звертає увагу, що розгляд вказаної вище заяви про відвід було неодноразово призначено, однак, її розгляд неодноразово відкладався у зв'язку з клопотаннями захисника Клименка Е.Н. про відкладення її розгляду, а саме у зв'язку з його перебуванням в інших судових засіданнях.
Так, станом на день розгляду заяви про відвід до суду вкотре надійшло клопотання від захисника (загалом 3 клопотання) про відкладення розгляду заяви про відвід, у зв'язку з тим, що буде приймати участь у судовому засіданні у Третьому апеляційному адміністративному суді.
Враховуючи викладене та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також враховуючи розумність строків розгляду заяви про відвід, вважаю за можливе провести розгляд заяви про відвід у відсутність захисника Клименка Е.Н. та особи, в інтересах якої подано заяву про відвід ОСОБА_1 , оскільки її розгляд неодноразово було відкладено з урахуванням викладеного вище.
Особа, якій заявлено відвід - суддя Омельян І.М., у судове засідання не з'явилася, про розгляд заяви повідомлено, пояснень від неї не надходило.
Вивчивши матеріали поданої до суду заяви про відвід судді Омельян І.М., приходжу до наступного.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід у справах про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення № 34 від 08 червня 2017 року роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Відповідно до Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя є незалежним при здійсненні правосуддя.
При розгляді заяви про відвід судді інший суддя не є апеляційним чи дисциплінарним органом, а тому не може надавати оцінку процесуальним діям та рішенням судді на предмет дотримання ним норм законодавства, правильності чи неправильності ведення суддею судового процесу або прийнятих суддею рішень, а має лише з позиції стороннього спостерігача визначити існування обставин, які за суб'єктивним чи об'єктивним критерієм можуть викликати сумніви у його неупередженості.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії» (DeCubberv. Belgium) від 26.10.1984 року зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу.
У рішенні від 15.07.2005 року в справі «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, що можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).
Зокрема в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 року зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 року зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Такі обставини при розгляді заяви про відвід судді Омельян І.М. не встановлені, заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, доводи викладені в заяві про відвід (зазначені у журналі судового засідання), не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді.
Вказані доводи заявленого відводу ґрунтуються винятково на незгоді із порядком ведення процесу та рішенням судді з процесуальних питань.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів чи інформації не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.
Сама ж по собі незгода з діями судді у провадженні, чи постановленими ним процесуальними рішеннями, не є підставою для відводу.
У справі № 826/14033/17 в ухвалі від 03.07.2019 року ВС сформував позицію про те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи наведене, на даний час не знайшли підтвердження факти, викладені у заяві захисника Клименка Е.Н. (зазначені у журналі судового засідання), а тому заява про відвід судді Омельян І.М. задоволенню не підлягає.
Зокрема, статтею 287 КУпАП передбачено право оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 8, 9 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 283, 294 КУпАП, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суддя -
У задоволенні заяви захисника Клименка Е.Н. в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмовити.
Копію постанови направити заявнику та направити для відома судді Дніпровського районного суду м. Києва Омельян І.М.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя