Справа № 752/17839/24
Провадження №: 1-кп/752/1295/25
18 грудня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100010002107 від 13.07.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, працевлаштованого неофіційно, одруженого, який має двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисника ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_14 ,
потерпілої ОСОБА_15 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу із 15.10.2023 по 11.07.2024, перебуваючи за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство відносно дружини ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Так, 15.10.2023, приблизно о 07:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , діючи умисно, ображав нецензурною лайкою, хапав за руки, штовхав та виганяв з будинку ОСОБА_15 , чим вчинив психологічне та фізичне насильство, що призвело до психологічних та фізичних страждань останньої.
Також, 25.10.2023, приблизно о 07:40 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , діючи умисно, штовхав та хапав за одяг ОСОБА_15 , чим вчинив психологічне та фізичне насильство, що призвело до психологічних та фізичних страждань останньої.
Також, 31.03.2024, приблизно о 15:00 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , діючи умисно, заважав спати, відпочивати, ОСОБА_15 , а саме шорхав останню за плечі, чим не давав їй спати, стукав дверми до кімнати, голосно кричав, намагався з?ясовувати із ОСОБА_15 відносини, чим вчинив психологічне насильство, що призвело до психологічних страждань останньої.
Також, 11.07.2024, приблизно о 23:20 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою свого мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , діючи умисно, ображав нецензурною лайкою та принижував честь та гідність ОСОБА_15 , чим вчинив психологічне насильство, що призвело до психологічних страждань останньої.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта у ОСОБА_15 внаслідок дій її чоловіка, ОСОБА_6 , зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров?я та безпеку свого життя, переживанням почуттів образливості та приниження гідності, що призводить до погіршення її соціального функціонування як особистості та погіршення якості поточного життя, негативними очікуваннями та переживаннями щодо благополуччя та розвитку дітей.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, зазначив що не вчиняв ні психологічного, ні фізичного насильства, вважав що саме відносно нього вчинялося насильство. Пояснив, що його дружина - ОСОБА_15 постійно викликала поліцію, на нього складалися протоколи про адміністративні правопорушення, в подальшому суд виносив постанови про визнання його винуватості. Зазначив, що не кожного разу працівники поліції складали протокол про адміністративне правопорушення за вчинення домашнього насильства. Щодо дат вчинення домашнього насильства, зазначених в протоколі, пояснив що не пам'ятає, але ніяких протиправних дій не вчиняв.
Потерпіла ОСОБА_15 суду дала показання, що з обвинувачений - її чоловік, батько її дітей. Стосовно подій, описаних в обвинувальному акті пояснила, що в 2023 році, вранці її чоловік - обвинувачений ОСОБА_6 прийшов додому напідпитку, до цього всю ніч їй заважала спати жінка в стані алкогольного сп'яніння, дзвонила на телефон з погрозами, діти записали це на відео. Попросила обвинуваченого пояснити де він був, бо дуже хвилювалась за нього, він не приходить періодично додому. Обвинувачений почав злитися, кричати, казати, що він повинен спати з нею, вона має йому готувати, в процесі сварки вона впала, була забита рука та нога, викликала поліцію. Свідків тієї події не було, мати ОСОБА_6 була в цьому будинку, але не виходила, сусідів теж не було, поліцейські її обдивились і поїхали.
Через тиждень, в 7 ранку вона з дітьми збирались до роботи і в школу, обвинувачений обурився, почав кричати, чіпляти всі речі, які в результаті падали, потерпілій це було неприємно та образливо, потім обвинувачений стояв в коридорі та заважав одягатися. На такі конфлікти сильно реагує дочка, потім не спить.
Потерпіла додала, що в обвинувальному акті зазначені не всі випадки, коли вона викликала поліцію. Ніколи не починала сварку першою.
В березні вранці ОСОБА_15 була на роботі, бо підробляє у зв'язку з тим, що зарплати в 10000 грн. не вистачає на утримання трьох дітей, обвинувачений вдень почав спір про те, що він має жити з дружиною. Вона прохала залишити її в спокої, не хотіла щоб діти бачили сварки. Обвинувачений схопив її за обличчя, почавши насильно цілувати перед дітьми зі словами: "ти повинна зі мною тільки спати". Пояснила, що 22 березня на очах дітей її душили. В повітряну тривогу якось перекрив двері арматурою.
Наслідками таких дій обвинуваченого є те, що вона дуже стресує, має заспокоюватись у ванній де ніхто не бачить, були випадки коли на тілі залишалися синяки, тобто переживає фізичні та психологічні страждання, діти також страждають, особливо дочка. Фізичне та психологічне насильство проявлялися в криках, образах, залишались на тілі синці, якось ходила з перебинтованою ногою.
Додала, що працює все життя вчителем початкових класів, також більшу частину життя була заучем виховної роботи. Щодо прохання зареєструвати спільних дітей у будинку пояснила, що реєстрація дітей для того, щоб отримати паспорт сину, якому виповнилося 14 років, а свого житла вона не має.
Свідок ОСОБА_16 пояснила суду, що є сусідкою через паркан, чує сварки постійно, потерпіла кричить на обвинуваченого, щодо дат сварок, зазначених в обвинувальному акті не може бути впевнена, що була свідком саме тих подій. На питання потерпілої ОСОБА_15 підтвердила, що її мати є хрещеною обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 пояснив, що обвинувачений є його вітчимом. Останні 3-4 місяці він не проживає з ними, але був свідком всіх чотирьох подій, зазначених в обвинувальному акті. Спостерігав як 15 числа в 7 ранку ОСОБА_6 прийшов додому на підпитку, почав кричати до всіх, що він хоче тут жити, не випускав, штовхав меншого брата та сестру, мати була в коридорі. Мати намагалась заспокоїти обвинуваченого, плакала. В інший день ОСОБА_6 прийшов зранку, але тверезий, проте з тими ж самими твердженнями. Вночі обвинувачений не працює, не знає де він працював з моменту коли він звільнився з заводу біля дому, усіх дітей утримує мати - ОСОБА_15 . Якось о 3 годині ночі обвинувачений всіх розбудив, почалась сварка, колись насильно намагався поцілувати мати.
Свідок ОСОБА_18 пояснила, що є матір'ю обвинуваченого, проживає з сином та невісткою, має в будинку свою кімнату. Сварки відбуваються постійно на побутові теми, її син фізичного насильства не вчиняв. Зазначила, що її син ніколи не користувався нецензурною лексикою, це невістка його ображала нецензурною лексикою. Такі сварки відбуваються з 2022 року, коли вони розписались, після чого й почала приїжджати поліція. Синців на невістці ніколи не бачила. Дані сварки негативно впливають на дітей. Була свідком сварки зранку, один із випадків, який може пригадати, коли невістка нервувала, обвинувачений боявся торкнутися потерпілої, бо вона написала заяву про домашнє насильство, вона вирвала в нього сумку та кинула на пол. Поліцію викликали коли ОСОБА_18 не було вдома.
Допитана як свідок ОСОБА_19 пояснила, що обвинувачений є її дядьком. Проживає поруч з обвинуваченим та потерпілою з середини серпня 2022 року, але до цього майже кожного дня приїжджала з 2015 року. Мати обвинуваченого говорила, що краще не заходити в двір, бо знову будуть сварки. Саме 15 жовтня о 7 годині ранку там не була, проте спілкувалась з дядьком та його дружиною, а також бачила відеозапис з камер, що з будинку вийшов чоловік в стані алкогольного сп'яніння. Пояснила, що камера є в сусідів і у неї у дворі, у них різні входи в будинок, але один вхід у двір. Свідком сварок зранку я не була, проте була свідком сварок ввечері. Потерпіла звинувачує її в тому, що вона дає наркотичні засоби обвинуваченому. 11.07.2024 р. також не була свідком сварки. Одного разу була в дядька, не ночувала, проте перебувала до пізнього часу, поверталась додому в комендантську годину, чула сварки, потерпіла постійно всім не задоволена, обвинувачений словесно зупиняв потерпілу. Потерпіла хоче зареєструвати дітей в будинку й конфлікти виникають через це.
Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_20 підтвердила свої висновки, вказані в експертизі, пояснила суду, що вона є експертом-психологом, 29.07.2024 у приміщенні інституту судової психіатрії з 10:30 експертизу проходила ОСОБА_15 , їй ставилось 4 запитання, два з них експертом-психіатром і два експертом-психологом. Вона прийшла до висновку, що внаслідок дій ОСОБА_6 були погіршення емоційного стану потерпілої, стан систематично погіршувався з 15.10.2023. Зазначила, що методики, які застосовувала при дослідженні: психологічного дослідження щодо заподіяння моральних страждань та їх відшкодування. Спілкувалась з ОСОБА_15 з 10:30 год, зазначення часу закінчення не передбачено у висновку експерта, але орієнтовно годину. На 100% результати експертизи відповідають дійсності. Щодо факту нанесення тілесних ушкоджень пояснила, що це викладено у матеріалах провадження. Додала, що у ОСОБА_15 в період 2023-2024 років погіршувався емоційний стан саме через дії ОСОБА_6 , інших дій, які могли б призвезти до погіршення емоційного стану потерпілої з боку інших сторін не було. Наміру розлучатись у потерпілої не було поки обвинувачений не почав чинити до неї насильницькі дії, проте її стримує ситуація, що вона опиниться з дітьми на вулиці.
Крім того під час судового провадження було досліджено та ретельно перевірено надані прокурором докази, зібрані в ході досудового розслідування, а також інші документи, зафіксовані у відповідній процесуальній формі, що слугували підставою для внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань з подальшим проведенням досудового розслідування та здійснення окремих слідчих дій у даному кримінальному провадженні.
Так, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України також підтверджується наступними доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Згідно з рапортом старшого інспектора СПДН ВП Голосіївського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_21 від 12.07.2024, ним спільно з працівниками СПДН ВП Голосіївського УП ГУНП у місті Києві зібрані матеріали за заявою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож: АДРЕСА_1 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_1 , який протягом тривалого часу за адресою: АДРЕСА_1 систематично вчиняв домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_15 . Систематичність підтверджується постановами Голосіївського районного суду міста Києва, а саме: справи №№ 752/21555/23 від 16.10.2023, 752/23181/23 від 06.12.2023, 752/8009/24 від 31.05.2024.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100010002107 від 13.07.2024 за ст.126-1 КК України, 11.07.2024 приблизно о 23:20 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_15 , яке систематично вчиняє з 15.10.2023.
Згідно з заявою про вчинення кримінального правопорушення від 12.07.2024, ОСОБА_15 повідомила, що 11.07.2024 приблизно о 23:20 год за адресою: АДРЕСА_1 , її чоловік ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство (фізичне насильство без тілесних ушкоджень), яке систематично вчиняє відносно неї з 15.10.2023.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 908 від 29.07.2024, у ОСОБА_15 внаслідок дій її чоловіка, ОСОБА_6 , зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, розгубленістю почуттів, погіршеним настроєм, страхом за здоров?я та безпеку свого життя, переживанням почуттів образливості та приниженої гідності, що призводить до погіршення її соціального функціонування як особистості та погіршення якості поточного життя, негативними очікуваннями та переживаннями щодо благополуччя та розвитку дітей. ОСОБА_15 виявляє достатній рівень функціонування когнітивних процесів (уваги, пам'яті, динаміки мислення). В особистісній сфері їй притаманні: доброзичливість та гнучкість у контактах; емоційна виразність; синтонність; достатня врівноваженість; ситуаційна лабільність; достатній вольовий самоконтроль; фіксованість на тривалій проблемній сімейній ситуації.
Згідно з постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/21555/23 від 16.10.2023, ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_15 .
Згідно з постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/23181/23 від 06.12.2023, ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_15 .
Згідно з постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/8009/24 від 31.05.2024, ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_15 .
З огляду на зазначене, суд визнає доведеним, що ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв фізичне, психологічне насильство щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, а саме дружини ОСОБА_15 , що призвели до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи, тобто вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України.
Суд зауважує, що статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Ознакою об'єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв'язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.
За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.
Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров'я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).
Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.
При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав Верховний Суд (справа №583/3295/19, провадження №51-6189 км 20). Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого. Разом з цим ст. 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Тобто факт документування домашнього насильства має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства. Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.
За таких обставин те, що особу раніше притягували до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.
Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.
Відповідно обов'язковою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, є також наслідки у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. При цьому шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК, на чому також раніше наголошував Верховний Суд (справа № 583/3295/19, провадження № 51-6189 км 20).
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Також, призначаючи покарання, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є злочином проти життя та здоров'я особи і у відповідності зі ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
З урахуванням того, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинувачених та запобіганню вчинення ними нових злочинів, при призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, має середньо-спеціальну освіту, працевлаштований неофіційно, раніше не судимий, за місцем проживання зарекомендував себе незадовільно, за місцем роботи характеризується позитивно.
За таких обставин, суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_6 буде призначення йому покарання у виді пробаційного нагляду у середньому розмірі.
За змістом частини 1 статті 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Покарання у виді пробаційного нагляду перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Суд враховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції.
Окрім обов'язків, визначених у частині 2 статті 59-1 КК України, суд вбачає за доцільне на підставі частини 3 статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язок, передбачений пунктом 4, а саме: виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Ураховуючи, що потерпіла є дружиною обвинуваченого, а характер насильства відповідають критеріям, визначених у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов'язаних із домашнім насильством.
Статтею 91-1 КК України передбачено обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.
Так, згідно з ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладений обов'язок, зокрема, передбачений п. 5, а саме: направлення для проходження програми для кривдників.
Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
При визначенні обмежувальних заходів суд враховує кількість епізодів домашнього насильства та їх характер, ставлення обвинуваченого до вчиненого.
УВраховуючи обставини справи, зазначені вище, суд вважає наявними правові підстави до застосування до ОСОБА_6 , обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69 КК України судом не встановлено.
Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 3 (три) роки.
На підставі пунктів 1-3 частини 2 статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі пункту 4 частини 3 статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Роз'яснити, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності заст. 390-1 КК України.
На підставі статті 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законноїсили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Суддя ОСОБА_1