Справа № 712/14162/23
Провадження № 2-др/712/105/25
10 грудня 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Чапліної Н.М., за участі секретаря судового засідання Саса Л.О.,
представника відповідача адвоката Батюка О.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси у режимі відеоконференції клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.
Вказана справа перебувала у провадженні судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пироженко В.Д.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 грудня 2024 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Батюка О.О. про відвід судді Пироженко В.Д., справу передано до канцелярії Соснівського районного суду м. Черкаси для повторного автоматизованого розподілу.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2024 визначено головуючого суддю Чапліну Н.М.
Ухвалою судді від 09.01.2025 цивільну справу № 712/14162/23 прийнято до провадження, призначено у справі підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14.08.2025 у прийнятті заяви представника позивача адвоката Антонюк І.А. від 17.03.2025 про зміну предмету позову відмовлено, у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Батюка О.О. про зобов'язати позивача особисто надати відповіді на запитання, вказані у відзиві на позов відмовлено, у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Антонюк І.А. про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовлено.
Ухвалою суду від 15.10.2025 на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків 5 (п'ять) днів, з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.
Ухвалою суду від 03.11.2025 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку по причині не усунення викладених недоліків залишена без розгляду.
17.11.2025 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Батюка Олега Олександровича, сформована у системі «Електронний суд» 14.11.2025, що діє на підставі ордеру серії СА № 1075329 від 25 січня 2024 року, про стягнення судових витрат, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. У позовній заяві, посилаючись на те, що на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:04:048:0097 за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 0,0312 га, розташований двоповерховий будинок літ. Ж-ІІ, загальною площею 194,2 кв. м., 1/2 частки якого належить позивачу, інша 1/2 - відповідачу, просила визнати за нею право власності на частину вказаної земельної ділянки у розмірі 123,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 посилаючись на приписи статті 377 ЦК України.
24.01.2024 року для захисту своїх прав у вказаній цивільній справі відповідач ОСОБА_2 уклав із адвокатом Батюком Олегом Олександровичем договір про надання правничої допомоги № 24/01-24 від 24.01.2024 р., згідно пункту 1.1. якого, відповідач доручив адвокату представляти інтереси Клієнта та діяти від його імені в Соснівському районному суді м. Черкаси у справі № 712/14162/23 за позовом ОСОБА_1 до Клієнта про визнання права власності на земельну ділянку при розгляді справи в першій інстанції, складати, підписувати та подавати відповідні заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань. Згідно пункту 1.3. договору, за виконання доручення, передбаченого пунктом 1.1. цього Договору, відповідач зобов'язався сплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10 000 (Десять тисяч) грн. 00 коп. на протязі 3-х днів з дня укладання цього Договору. Вказані 10 000,00 грн. відповідач перерахував адвокату платіжною інструкцією № @2PL257286 від 25.01.2024 р.
07.02.2024 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позов, у якому зокрема вказав, що земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:048:0097 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0312 га не існує, як і не існувало на час подання позову.
Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРРП) є відкритими, і будь-хто може отримати інформацію про нерухомість, сплативши адміністративний збір та подавши запит через портал "Дія" або у ЦНАП/нотаріуса, щоб отримати витяг/довідку про права власності чи обтяження.
Таким чином, позивач та її представник мали можливість повного доступу як до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно так і до Державного земельного кадастру, для того щоб пересвідчитись ще до подання позову, що земельної ділянки кадастровий номер 7110136700:04:048:0097 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0312 га не існує, а відтак вимоги про визнання права власності на частину такої ділянки є неправомірними та необґрунтованими. Тобто спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У ході розгляду справи, позивач змінила позовні вимоги, та в заяві від 18.06.2024 року, її представник просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 0,0091 га. земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 1037110136700:04:048:0135. При цьому позивач не лише змінив предмет позовних вимог, а й їх підставу, зазначивши, що підставою позовних вимог є наявність на земельній ділянці кадастровий номер 1037110136700:04:048:0135 двоповерхового будинку літ. Ж-ІІ, загальною площею 194,2 кв. м., 1/2 частки якої належить позивачу, інша 1/2 - відповідачу. Крім того, додатково до позовної заяви просила стягнути з відповідача судові витрати, чого не зазначала у позовній заяві.
Заявою від 16.03.2025 року позивач вдруге змінив підставу та предмет позовних вимог в порівнянні з підставами та предметом позовних вимог, викладеними у позовній заяві, та просив суд визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та квітки ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0182 га. розташовану за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 1037110136700:04:048:0135 на тій підставі, що вказана земельна ділянка є спільної сумісною власністю подружжя сторін справи. Крім того, представник позивача на другий рік розгляду справи подав клопотання. в якому просив призначити у справі судову земельно-технічну експертизу.
Оскільки вказана заява подана в порушення вимог статті 49 ЦПК України. представник відповідача був вимушений подати через підсистему «Електронний суд» заяву від 22.04.2025, у якій просив відмовити у прийнятті «позовної заяви у новій редакції», як назвала свою заяву представник позивача, та звертав увагу суду на невідповідність обох заяв про зміну предмету та підстав позовних вимог вимогам статей 175. 176 ЦПК України, що є самостійною підставою для залишення вказаних заяв без руху.
Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Дії позивача є необґрунтованими оскільки: 1. Позивач заявив позов про визнання права власності на частину неіснуючої земельної ділянки не пересвідчившись у її наявності, а відтак подала позов без будь який правових підстав, отже, спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача; 2. Представник позивача адвокат Антонюк І.А. чотири рази не з'являлась у судове засідання, у тому числі в судові засідання, призначені на 06.02.2024, 30.05.2024, 30.06.2025, та просила перенести розгляд справи на іншу дату, посилаючись на різні причини, однак будь-яких доказів поважності неявки в судове засідання не надавала, лише у четвертий раз 14.08.2025 представник позивача подала заяву про проведення підготовчого засідання без її участі. Вказане призвело до необґрунтованого затягування розгляду справи та збільшення часу виконання представником відповідача своїх обов'язків перед останнім; 3. Позивач двічі з порушенням вимог ЦПК України змінював як предмет позовних вимог так і підставу позовних вимог, а крім того подавав заяви без дотримання вимог статей 175, 177 ЦПК України. що також призвело до необхідності подання представником відповідача вищевказаних заяв, та в цілому до збільшення часу розгляду справи та витрат часу представника відповідача на надання правничої Допомоги останньому.
На час постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху від 15.10.2025 адвокат витратив 27 годин на надання професійної правничої допомоги. Однак, слід зазначити, що умови договору № 24/01-24 від 24.01.2024 не пов'язують розмір винагороди адвоката із кількістю часу витраченого на виконання своїх зобов'язань як представника відповідача у справі, і опис робіт виконаних адвокатом лише свідчить про те, що адвокатом було витрачено значний час для надання відповідачу правничої допомоги під час розгляду справи.
10.12.2025 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Антонюк І.А., яка заперечувала проти стягнення судових витрат, зазначила, що спір щодо земельної ділянки виник після набрання законної сили рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.10.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільним майном подружжя та його поділ. На час розгляду справи житловий будинок був розташований на земельній ділянці площею 0, 0312 га по АДРЕСА_1 , належній ОСОБА_2 . Сам факт залишення позову без розгляду не є підставою для автоматичного стягнення витрат, оскільки звернення до суду є суб'єктивним правом позивача.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав подану заяву, просив стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу, оскільки саме необґрунтовані дії сторони позивача призвели до необґрунтованого позову та подальшого затягування судового процесу.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, подала заяву, у якій просила розглядати справу за її відсутності.
Вивчивши заяви сторін, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 07.02.2024 представник позивача зазначав, що судові витрати відповідача на професійну правову допомогу адвоката становлять 10 000,00 грн., що підтверджуються: договором про надання правничих послуг № 24/01-24 від 24.01.2024, описом робіт виконаних адвокатом, платіжною інструкцією № @2PL257286 від 24.01.2024.
До відзиву на позовну заяву долучалися: договір про надання правничих послуг № 24/01-24 від 24.01.2024, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплатити адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10 000 (Десять тисяч) грн. 00 коп. на протязі 3-х днів з дня укладання цього Договору; описи робіт, у тому числі від 03.11.2025, у якому викладені виконані адвокатом роботи; платіжна інструкція № @2PL257286 від 24.01.2024.
Крім того, до заяви про стягнення витрат на правову допомогу представником відповідача долучений опис робіт, виконаних адвокатом станом на 03.11.2025.
Отже, витрати, понесені відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн доведені.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
При цьому згідно з ч. 6 вказаної статті Кодексу у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Так ч. 9 ст. 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Отже, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Саме по собі звернення позивача до суду за захистом порушеного права не може свідчити про зловживання процесуальними правами, а дії, направлені на захист свого права, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов'язок відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. У позовній заяві, посилаючись на те, що на земельній ділянці кадастровий номер 7110136700:04:048:0097 за адресою: АДРЕСА_1 , площа якої становить 0,0312 га, розташований двоповерховий будинок літ. Ж-ІІ, загальною площею 194,2 кв. м., 1/2 частки якого належить позивачу, інша 1/2 - відповідачу, просила визнати за нею право власності на частину вказаної земельної ділянки у розмірі 123,6 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , на підставі статті 377 ЦК України.
У ході підготовчого розгляду справи, позивач подала заяву про зменшення позовних вимог, просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 0,0091 га земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 7110136700:04:048:0135, яка судом залишена без руху, оскільки не відповідала ст. 175 ЦПК України. У подальшому позовна заява залишена без розгляду у зв'язку з не усуненням недоліків.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Разом із цим, залишення заяви без розгляду у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Не усунення, викладених в ухвалі недоліків позову може мати об'єктивний чи суб'єктивний характер та є диспозитивним правом позивача.
На думку представник відповідача, спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки у позовній заяві зазначався кадастровий номер земельної ділянки, яка вже не існувала на момент подачі позову. Оскільки позовну заяву залишено без розгляду, суд не може надавати оцінку обставинам справи по суті, водночас, слід зазначити, що до позовної заяви долучалися копії рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.10.2021 у справі № 712/7735/21 про визнання права власності за ОСОБА_1 на будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , державного акта на право власності на земельну ділянку. Отже, відсутні підстави вважати, що вказаний позов містить завідомо штучний характер.
Щодо подачі позивачем заяв про зменшення позовних вимог, зміну предмету позову, призначення експертизи, перенесення судових засідань, то такі заяви не виходили за межі прав позивача у цивільному процесі, підстави вважати, що були направлені на перешкоджання правильному та швидкому вирішенню спору або мали на меті ущемлення прав та інтересів відповідача відсутні.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд зазначив, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст.142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Для стягнення на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12 листопада 2022 року в справі № 359/9512/17, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18, від 28 серпня 2025 року в справі №357/5156/23.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що стороною відповідача не доведено наявності необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, а відтак подана заява про стягнення судових витрат не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 133, 134, 137, 141, 246, 259, 260, 270, 354, 353, 354 України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Батюка Олега Олександровича про стягнення судових витрат - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду/
Повний текст ухвали виготовлений 15.12.2025.
Суддя: Н.М. Чапліна