Провадження № 2/712/2446/25
Справа № 712/4236/25
16 грудня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ШЕВЧЕНКО О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (адреса: м. Черкаси, пр-т Хіміків 76) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, посилаючись на те, що на ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» покладений обов'язок - забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 здійснюється Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно».
У квартирі АДРЕСА_3 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалювальній площі приміщення споживача.
У квартирі АДРЕСА_3 встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно пункту 20 вищевказаних правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії та затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідач своєчасно з жовтня 2016 року не вносив плату за отримані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2025 року складає 61 398 грн. 63 коп., інфляційна складова боргу в сумі 8 432 грн. 38 коп. та 3 відсотки річних в сумі 3 042 грн. 20 коп., тому просить стягнути з відповідача 72 873 грн. 21 коп. заборгованості та судові витрати по справі.
Ухвалою від 12 травня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
15.12.2025 року представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.
Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу закрито.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних, 3% річних та судового збору підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій зазначила, що нею сплачено основну суму боргу в повному обсязі, щодо стягнення інфляційних та 3% річних заперечувала, зазначила, що такі нарахування здійснені поза межами строків позовної давності.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалася.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами житлового законодавства.
Судом встановлено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», покладений обов'язок із забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності.
Статями 67, 68 ЖК України та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими постановою кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 встановлено, що плата за використання теплової енергії власниками квартир (будинків), наймачами, орендарями вноситься за затвердженими у встановленому порядку тарифами та строки.
Згідно довідки департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 20 вересня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована відповідач.
З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 встановлено, що станом на 01.02.2025 року відповідач мала заборгованість перед ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 61 398 грн. 63 коп.
У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Правовідносини між постачальником теплової енергії і споживачами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Постановою КМУ № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630. Таким чином, обов'язок укласти договір законодавець покладає саме на споживача, який отримує житлово-комунальні послуги.
Отже, відповідач є споживачем комунальних послуг (з централізованого опалення та гарячого водопостачання), які надаються позивачем. У зв'язку із зазначеним суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005.
Відповідно до ст. 156, 162 ЖК України плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить на праві приватної власності, здійснюється з затвердженими в установленому порядку тарифами. Власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.
Судом встановлено та підтверджено сторонами, що під час розгляду справи в суді, відповідачем здійснено погашення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 61 398 грн. 63 коп. Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року провадження по справі в цій частині закрито.
При цьому, позивач підтримує позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних. З даного приводу суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
Відповідач у поданій до суду заяві просила застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних та 3% річних.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Зважаючи на викладене, суд вбачає передбачені законом підстави для застосування в межах даного спору позовної давності у зв'язку зі спливом її строку.
Так, з наданого позивачем розрахунку інфляційних та 3% річних вбачається, що позивачем заявлено вимогу за період з жовтня 2016 року по січень 2022 року.
Тобто, в даному випадку, позивачем пропущено строк позовної давності на вимогу про стягнення інфляційних та 3% річних за період з жовтня 2016 року по січень 2022 року. Питання про поновлення строку давності представником позивача заявлено не було.
Окрім цього, суд також звертає увагу на те, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
При цьому, в постанові від 21.07.2021 року в справі № 752/24896/20 Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.
Крім того, з 24.02.2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.
Зважаючи на те, що на території України з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення 3% річних, інфляційних втрат та неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24.02.2022 року, в період воєнного стану, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - також заборонено, тому нарахування позивачем за спірний період 3% річних та інфляційних втрат - є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, ст. 68 ЖК України, суд -
Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.