Справа № 712/17196/25
Провадження № 1-кс/712/5932/25
17 грудня 2025 року
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчого - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 , за погодженням прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.12.2025 року за №12025250310004019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
У провадженні СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025250310004019 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 29.11.2025 близько 18 год. 14 хв., перебуваючи біля магазину «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 239, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, та який в подальшому продовжений Указом Президента України № 793/2025 від 05.11.2025 на 90 діб, шляхом вільного доступу, викрав велосипед марки «Ardis Santana 24», вартість якого згідно висновку експерта № СЕ-19/124-25/17642-ТВ від 08.12.2025, становила 4760 грн. 29 коп., який знаходився біля входу до вказаного магазину, що належить ОСОБА_7 . У подальшому ОСОБА_5 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, чим завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, 17.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Згідно з практикою ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.
У свою чергу ОСОБА_5 на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Під час досудового слідства у даному кримінальному провадженні було встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) можливе переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
2) можливе вчинення іншого кримінального правопорушення.
3) можливий незаконний вплив на потерпілого та свідка у вказаному кримінальному провадженні.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , в разі не обрання йому запобіжного заходу усвідомлюючи те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з метою уникнення покарання, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а враховуючи те, що на частині території України ведуться активні бойові дії, та те, що підозрюваний зареєстрований на окупованій на даний час території, в разі переховування особи від органу досудового розслідування це значно ускладнить розшук підозрюваного.
Також те, що у ОСОБА_5 відсутнє постійне місце проживання, що ускладнює в разі його неприбуття до органу досудового розслідування, суду, встановлення його місцезнаходження.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_5 обґрунтовується тим, що останній, не має міцних соціальних зв'язків, не має власного постійного джерела доходів, про що свідчить відсутність працевлаштування, як джерела законного доходу.
Також те, що ОСОБА_5 неодноразово був засуджений за майнові злочини та останній раз 15.06.2021 Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, 29.03.2024 звільнений по відбуттю строку покарання, на шлях виправлення не став та обґрунтовано підозрюється у вчиненні аналогічного тяжкого майнового злочину, що свідчить про стійкий характер його злочинної діяльності, в зв'язку з цим підозрюваний може вчинити злочин повторно.
Ризик незаконно впливати на свідка та потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, а саме приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 на даний час перебуває у м. Черкаси, тобто в одному населеному пункті зі свідками та потерпілим та йому відомі їх адреси проживання, тому він матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив, об'єктивно тиснути на них шляхом вмовлять, погроз чи шантажу, з метою зміни останніми раніше наданих показань на їх користь чи відмови від надання показань, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Таким чином, в обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування та/або суду; запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігання спробам впливати на свідка та потерпілого.
Натомість органом досудового розслідування не встановлено можливості застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваним, таких як: 1) особисте зобов'язання - оскільки він є найбільш м'яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв'язку з чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків та стосовно підозрюваного не надходило від осіб, які заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; 3) застава - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те, майновий та сімейний стан підозрюваного дає йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чеботарь проти Молдови» слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. У своєму рішенні по справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Проведені органом досудового розслідування слідчі дії у кримінальному провадженні свідчать, що станом на час розгляду клопотання вищевказана інформація наявна.
Беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а також те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідка та потерпілого, а також зважаючи на те, що досудовим розслідуванням не встановлено даних, за допомогою яких би обґрунтовувалася можливість запобігання зазначеним у клопотанні ризикам будь-яким іншим із передбачених у КПК України більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі, тому існує достатньо реальних підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 просив відмовити у клопотанні.
Захисник ОСОБА_6 просила відмовити в задоволенні клопотання та обрати її підзахисному інший запобіжний захід - особисте зобов'язання, в разі обрання тримання під вартою - визначити розмір застави 20 розмірів прожиткового мінімуму.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя робить наступні висновки.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту потерпілого, постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання речових доказів до матеріалів кримінального провадження, висновком експерта № СЕ-19/124-25/17642-ТВ, повідомленням про підозру.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява № 622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо існування ризиків переховування від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого може бути призначене покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства та незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Суд також враховує, що ризики здійснення підозрюваним спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст.177, 178 КПК, суд приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування продовжують існувати ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого, та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальним та існуючими, враховуючи також ступінь стійкості соціальних зв'язків підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, наразі є військовосліжбовцем ЗСУ, судд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, так як наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тривалість тримання підозрюваного під вартою, при цьому менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи обставини кримінального правопорушення у контексті воєнного стану в державі та ступінь ризиків на початковому етапі досудового розслідування.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка станом на 01 січня 2025 року становить 3028 гривні.
При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, вважається за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, майнового стану підозрюваного, визначити підозрюваному заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 грн. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом запобігання порушенню процесуальних обов'язків підозрюваним. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
З огляду на викладене, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 183-184, 194, 196-199, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити. частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дніпровка, Кам'янсько-Дніпровського району, Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 30 мінімальних прожиткових мінімумів в розмірі 90 840 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим кримінального правопорушення.
Строк тримання під вартою підозрюваному рахувати з 17 грудня 2025 року по 14 лютого 2026 року.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, особою, яка тримається під вартою - з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_8
Повний текст ухвали проголошено 18 грудня 2025 року