Справа №613/999/25 Провадження № 2/613/556/25
09 грудня 2025 року. Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Уварової Ю.В.,
за участі секретаря Макушинської О.В.,
розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Богодухові цивільну справу №613/999/25 провадження № 2/613/556/25 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Варченко О.П. до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому він просив стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 339 248,38 грн; моральну шкоду в розмірі 20 000 грн; судові витрати, що складаються з вартості експертного висновку спеціаліста щодо вартості матеріальних збитків у розмірі 5500 грн; вартості правової допомоги в розмірі 8000 грн; суми судового збору в розмірі 3592, 48 грн.
Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 23 січня 2025 року, близько 15.00 год. по вул. Млиновій, 6 в м. Богодухові Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тоуоta Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачу, та автомобіля ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_2 залишив місце ДТП, до якої він був причетний.
Постановою Богодухівського районного суду Харківської області ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаних правопорушень, щодо нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача був суттєво пошкоджений. За результатами проведення експертної оцінки спричинених збитків вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 339 248, 38 грн.
Позивач вважає, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, автомобіля ГАЗ 3302 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , повинен відшкодувати позивачу витрати на відновлювальний ремонт автомобіля.
Крім матеріальних збитків, позивач зазнав і моральної шкоди в результаті неправомірних дій відповідача, пов'язаних з ДТП.
Протягом тривалого часу, у зв'язку з пошкодженням його автомобіля позивач мав пригнічений, депресивний стан, оскільки не тільки не міг користуватися автомобілем , а ще й вирішувати фінансові проблеми для хоча б первинного ремонту. Непередбачувані фінансові витрати негативно вплинули на стосунки в родині позивача, примусили відмовитися від запланованих трат та поїздок. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких справ довелося відмовитися, що спричинило проблеми з роботою та заробітком. Після ДТП зазнала незручностей і родина позивача, а саме дружина та дочка, які вимушені пересуватися пішки чи громадським транспортом, що викликало суттєві незручності.
В позасудовому порядку врегулювання даного спору є неможливим, оскільки відповідач ігнорує будь-яке спілкування з позивачем.
Ухвалою суду від 06.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.08.2025 закрито підготовче провчадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача - адвокат Варченко О.П. надав суду заяву, у якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника. Просив задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав, заяви про слухання справи без його участі не надходило.
Крім того, про час і місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались. Інші процесуальні дії у справі не проводились.
З урахуванням одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.
На підставі ч.2ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 23.01.2025, близько 15.00 год., по вул. Млиновій, 6 в м. Богодухові Харківської області, керуючи автомобілем ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом, не переконався , що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, допустив наїзд на автомобіль Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , який стояв на прилеглій території, поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, після чого ОСОБА_3 залишив місце ДТП, до якої він був причетний, чим порушив вимоги п.п. 10.9., 2.10А ПДР України.
Крім того, ОСОБА_2 23.01.2025, близько 15.00 год., по вул .Млиновій 6 в м. Богодухові Харківської області керував автомобілем ГАЗ 3302, д. н. з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння водій на місці зупинки ТЗ та в закладі охорони здоров'я відмовився /а.с.17/.
Постановою Богодухівськогорайонного суду Харківської області від 17.04.2025 ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні адміністративчних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік /а.с.17/.
Відповідно до акту огляду транспортного засобу № 71/02-25, складеного ФОП ОСОБА_4 , 31.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 оглянуто транспортний засіб Toyota Avensis днз. НОМЕР_1 , та встановлено характер пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП/а.с.43-44/.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 71/02 від 23.01.2025, вартість ремонту автомобіля марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 становить 339 248,38 грн. /а.с.45-49/.
Згідно з висновком щодо вартості матеріального збитку, заподіяного колісному автомобілю № 71/02-25 від 24.02.2025, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 , на дату настання події 23.01.2025 становить 101 349,60 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на дату настання події 23.01.2025 становить 339 248, 38 грн., ринкова вартість автомобіля марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 , без урахування аварійних пошкоджень на дату настання події 23.01.2025 становить 101 349,60 грн. /а.с.29-42/.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (в редакції, яка діяла на момент ДТП) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 4 Закону № 1961-IV суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Положеннями статтей 17, 21 Закону № 1961-IV визначено, що страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим.
Транспортний засіб має відповідати вимогам, передбаченим пунктом 1.7 статті 1 цього Закону, з моменту взяття ним участі в дорожньому русі на території України.
Відповідно до статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону № 1961-IV визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п.п. (а) п. 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV , МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п. 1.7. статті 1 Закону № 1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 20 серпня 2024 року у справі №712/9328/21 та Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц.
Згідно з Централізованою базою даних МТСБУ, яка дозволяє перевірити наявність чинного поліса на транспортний засіб, та яка є загальнодоступною у мережі Інтернет, страхові поліси на транспортний засіб марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 , та транспортний засіб марки ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_2 станом на настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме 23.01.2025 відсутні.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність потерпілого не була застрахована, отже у страховика (МТС БУ) не виник обов'язок щодо відшкодування шкоди потерпілому, а також беручи до уваги положення ст. 1166 ЦК України, якими визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі та саме на нього законом покладено обов'язок відшкодувати шкоду, завдану майну позивача ОСОБА_1 .
Щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з положеннями статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4 роз'яснено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц, порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц провадження № 61-6829св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.
Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов'язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.
Враховуючи вартість відновлювального ремонту ТЗ марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 , яка вказана у висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного колісному автомобіля № 71/02-25 від 24.02.2025, яка значно перевищує вартість ТЗ до дорожньо-транспортної пригоди, а також беручи до уваги положення статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд доходить висновку, що ТЗ марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 вважається фізично знищеним.
Позивач у додаткових поясненнях просив врахувати той факт, що його автомобіль фактично знищений в результаті ДТП, його ремонт є технічно та економічно необґрунтованим. Витрати на відновлювальний ремонт автомобіля перевищують його вартість до ДТП.
Згідно зі статями 76, 77,79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки позивач визнав факт фізичного знищення ТЗ марки Toyota Avensis, НОМЕР_1 , відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, а саме в сумі 101 349, 60 грн.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства /п.3 ч.2 ст.23 ЦК України/ моральна шкода може полягати, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, наданих в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, при цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що сам факт пошкодження майна позивача внаслідок ДТП є вже достатньою підставою для висновку про заподіяння йому моральної шкоди, оскільки пошкодження такого майна є обставиною, що безумовно свідчить про навність негативного впливу на моральний стан позивача та спричинення душевних страждань.
Водночас позивач не зазначає яким чином пошкодження автомобіля вплинуло на його звичайний уклад життя, яких конкретних змін він зазнав у своїх життєвих стосунках та не надав суду відповідних доказів.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер душевних страждань потерпілого (хвилювань, пов'язаних із покодженням майна), та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, і вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1,3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено на 30 % (106 349,60 х 100% / 359 248,38), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1077,74 грн. (30% х 3592,48), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2400,00 грн. (30% х 8000), витрати, пов'язані із залученням експерта у сумі 1650,00 грн. (30% х 5500).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 101 349 (сто одна тисяча триста сорок дев'ять гривень 60 копійок), моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч гривень 00 копійок), судовий збір у сумі 1077 (одна тисяча сімдесят сім гривень 74 копійки), витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2400 (дві тисячі чотириста гривень 00 копійок), витрати, пов'язані із залученням експерта у сумі 1650 (одна тисяча шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок), а всього -111 477 (сто одинадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень 34 копійки).
В іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Повне рішення складено 18.12.2025.
Суддя Ю.В.Уварова