Справа № 569/2037/25
Номер провадження 2/570/1233/2025
01 грудня 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярошик І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання рішення суду,
16.04.2025 року в провадження судді Рівненського районного суду Рівненської області Гладишевої Х.В. з Рівненського міського суду згідно ухвали від 14.03.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання рішення суду, в якому позивачка просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3 % річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31.10.2016 року про стягнення грошових коштів, за період з 11.07.2020 року по 11.07.2023 року в загальній сумі 141 413 грн. 23 коп.
Короткий зміст заяв по суті справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 21.10.2016 року Рівненський міський суд Рівненської області розглянув цивільну справу №569/8541/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсного правочину та ухвалив рішення, яким позовні вимоги про застосування наслідків недійсного правочину задоволив повністю та застосував наслідки недійсності попереднього договору, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , стягнувши із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 240 000,00 грн. та 2 400,00 грн судового збору. Судове рішення набрало законної сили 01.11.2016 року та позивачка пред'явила його до примусового виконання.
30.05.2017 року ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області було замінено стягувача ОСОБА_8 у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа №569/8541/16-ц від 15.11.2016 року, виданого Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 240 000,00 грн. та 2 400,00 грн. по сплаті судового збору та ОСОБА_1
19.10.2018 року Рівненський міський суд Рівненської області видав дублікат виконавчого листа у справі №569/8541/16-ц. Новий стягувач, ОСОБА_9 пред'явила його до виконання.
31.01.2019 року відділ ДВС у м.Рівному ЗМУМЮ відкрив виконавче провадження №58233486.
В 2021 році під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_1 дізналася про те, що боржник ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому їй стало відомо, що після смерті ОСОБА_4 в Першій Рівненській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа №86/2019, спадкоємцем за законом є син померлої - відповідач ОСОБА_2 , який прийняв спадщину.
14.11.2022 року Рівненський міський суд Рівненської області за результатами розгляду заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження виніс ухвалу, якою замінив боржника ОСОБА_4 , яка померла, на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58233486 по виконанню рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21.10.2016 року по справі №569/8541/16-ц. В ухвалі суду вказано, що ОСОБА_1 направила претензію до Першої Рівненської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа боржника, а нотаріус у відповідь повідомив, що відправив вказану претензію для спадкоємця ОСОБА_2 .
На запит позивачки до нотаріуса з проханням надати копії такої претензії та інформації про момент прийняття спадщини ОСОБА_2 , нотаріус відмовився надавати таку інформацію посилаючись на нотаріальну таємницю.
28.06.2023 року у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документа не виконано, державний виконавець надіслав для боржника вимогу, якою зобов'язував ОСОБА_2 з'явитися у відділ ДВС та надати підтверджуючі документи про сплату боргу.
03.07.2023 року державний виконавець склав Акт, яким встановив, що боржником виконавчий документ не виконано. Лише 11.07.2023 року відповідач сплатив суму боргу за судовим рішенням.
Таким чином, ОСОБА_4 протягом двох років до моменту своєї смерті, рішення суду не виконувала. Після смерті боржника, її син - спадкоємець не сплачував борг за судовим рішенням ще протягом п'яти років.
Враховуючи наведене, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання на підставі судового рішення, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Отже, за невиконання грошового зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора (стягувача) кошти на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 11.07.2020 року по 11.07.2023 року в сумі 3% річних - 21 610 грн. 35 коп. та інфляційні втрати - 119 802 грн. 88 коп., всього в сумі - 141 413 грн. 23 коп.
17.06.2025 року від відповідача в особі його представника - адвоката Сиськової О.Л. надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній заперечував щодо заявленого позову, оскільки про існування виконавчого провадження щодо стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_1 дізнався лише 03.07.2023 року при отримання від державного виконавця вимоги №157704 від 28.06.2023 року. На виконання вимоги відповідачем повністю сплачено на депозитний рахунок відділу ДВС суму заборгованості з врахуванням витрат на здійснення виконавчих дій та виконавчого збору, що підтверджується квитанцією про перерахування готівки №2 від 11.07.2023 року. Так, відповідач повністю виконав обов'язок боржника ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 . Твердження позивачки, що боржником протягом семи років не виконувалося рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки боржником відповідач став лише у липня 2023 року у виконавчому провадженні №58233486.
Отже, оскільки відповідач набув процесуального статусу боржника у виконавчому провадженні з моменту повідомлення йому про наявність у нього обов'язку після смерті ОСОБА_4 03.07.2023 року, а заборгованість сплачена в повному обсязі 11.07.2023 року, тому на думку сторони відповідача, відповідальність за ч.2 ст.625 ЦК України наступає у межах періоду з 04.07.2023 року по 11.07.2023 року.
09.09.2025 року від позивачки в особі представника - адвоката Кухарука І.М. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, де позивачка зазначає про те, що після ознайомлення з матеріалами спадкової справи прийшла до висновку про зменшення позовних вимог до відповідача, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31.10.2016 року про стягнення грошових коштів за період з 03.09.2021 року по 11.07.2023 року в загальній сумі 102 385 грн. 38 коп. згідно доданого розрахунку.
26.09.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, де адвокат зазначила про наступне. Так, на момент відкриття спадщини померлої ОСОБА_4 існувало зобов'язання встановлене рішенням Рівненського міського суду №569/854/16-ц від 21.10.2016 року в сумі 242 400,00 грн. перед кредитором ОСОБА_1 . У претензії ОСОБА_1 від 02.09.2021 року вимагає включити в спадкову масу кредиторські вимоги в сумі 242 400,00 грн. Так, матеріали спадкової справи не містять жодних доказів про отримання спадкоємцем ОСОБА_2 вимоги кредитора ОСОБА_10 , а також в матеріалах справи відсутні відомості про надіслання такої вимоги спадкоємцю. Крім того, позивачка не надала суду жодних доказів надіслання ОСОБА_2 вимоги від 11.10.2021 на суму 242 400,00 грн. Про існування у спадкодавиці боргів відповідач дізнався лише 03.07.2023 року при отриманні від державного виконавця вимоги №157704 від 28.06.2023 року. Вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі 11.07.2023 року шляхом перерахування коштів на депозитний рахунок відділу ДВС. 14.11.2022 року Рівненський міський суд Рівненської області замінив боржника ОСОБА_4 , яка померла на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58233486 з виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21.10.2016 року у справі №569/8541/16-ц. Оскільки, ОСОБА_2 набув процесуального статусу боржника у виконавчому провадженні з моменту повідомлення йому про наявність у нього обов'язку після смерті ОСОБА_4 03.07.2023 року, а заборгованість сплачена в повному обсязі 11.07.2023 року, тому відповідальність по ч.2 ст.625 ЦК України наступає в межах періоду з 04.07.2023 року по 11.07.2023 року. На підставі викладеного, представник відповідача просила в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - відмовити в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 21.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження у даній справі, призначено судове засідання з участю сторін на 09:15 год. 21.05.2025 року.
21.05.2025 року судовий розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача до 10:30 год. 20.06.2025 року.
20.06.2025 року судовий розгляд справи відкладено у зв'язку з відпусткою судді до 09:30 год. 10.07.2025 року.
10.07.2025 року судовий розгляд справи відкладено у зв'язку з відпусткою судді до 11:00 год. 30.07.2025 року.
30.07.2025 року від представника позивачки - адвоката Кухарука І.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивачки та просив задоволити клопотання сторони позивача про витребування доказів, яке було подане разом з позовною заявою.
30.07.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 30.07.2025 року клопотання представника позивача задоволено частково та ухвалено витребувати від Першої Рівненської державної нотаріальної контори спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_4 , оголошено перерву до 11:00 год. 09.09.2025 року.
13.08.2025 року на виконання ухвали суду від 30.07.2025 року від Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області надійшли матеріали спадкової справи №86/2019, заведеної 13.03.2019 року щодо спадщини ОСОБА_4
09.09.2025 року від позивачки в особі представника - адвоката Кухарука І.М. надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій сторона позивача просила стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за період з 03.09.2021 року по 11.07.2023 року в загальній сумі 102 385 грн. 38 коп. згідно доданого розрахунку, а також клопотання про долучення до справи доказів.
09.09.2025 року від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без участі сторони відповідача.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09.09.2025 року прийнято заяву про зменшення позовних вимог у даній справі та ухвалено розглядати справи з урахуванням зменшених позовних вимог, судове засідання відкладено до 10:00 год. 13.10.2025 року.
26.09.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
13.10.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, де також представник зазначив про те, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення підтримують та просять їх задоволити.
13.10.2025 року від представника відповідача надійшла заява про долучення до справи доказів, а також просила проводити судове засідання без участі сторони відповідача, просила відмовити у задоволенні позову.
13.10.2025 року судовий розгляд справи відкладено до 16:15 год. 21.11.2025 року.
21.11.2025 року судовий розгляд справи відкладено до 08:45 год. 01.12.2025 року.
В судове засідання 01.12.2025 року сторони не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подавав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, просили задоволити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, де також представник вказує, що сторона відповідача заперечує щодо позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Так, згідно рішення Рівненського міського суду від 21.10.2016 року у цивільній справі №569/8541/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсного правочину суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги про застосування наслідків недійсного правочину задоволив повністю та застосував наслідки недійсності попереднього договору, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , стягнувши із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 240 000,00 грн. та 2 400,00 грн судового збору. Судове рішення набрало законної сили 01.11.2016 року.
Згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 30.05.2017 року, суд замінив стягувача ОСОБА_3 у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа №569/8541/16-ц від 15.11.2016 року виданого Рівненським міським судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 240 000,00 грн. та 2 400,00 грн. по сплаті судового збору на ОСОБА_1
19.10.2018 року Рівненським міським судом Рівненської області видано дублікат виконавчого листа.
Згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 14.11.2022 року, за результатами розгляду заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження виніс ухвалу, якою замінив боржника ОСОБА_4 , яка померла, на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58233486 по виконанню рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21.10.2016 року по справі №569/8541/16-ц.
Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно листа Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області №669/01-16 від 22.03.2024, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, завідувач Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Оксана Костюкова зазначила про те, що спадкоємець, який прийняв спадщину, зі змістом претензії кредитора ОСОБА_1 від 02.09.2021 року ознайомлений.
Згідно вимоги державного виконавця до ОСОБА_2 №157704 від 28.06.2023 року, останньому адресовано вимогу по виконавчому листу №569/8541/16-ц виданому 19.10.2018 року Рівненським міським судом Рівненської області, з'явитися до виконавця 04.07.2023 року на 11:30 год. щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом.
Згідно Акту державного виконавця від 03.07.2023 року засвідчено про те, що боржник виконавчий документ не виконав, заборгованість не погасив, за адресою проживання боржник відсутній, а боржник повідомив, що там не проживає.
Згідно результатів розрахунку, наданого позивачем за відповідач повинен оплатити за період з 11.07.2020 року по 11.07.2023 року 3 % річних у сумі 21 610,35 грн. та інфляційні втрати у сумі 119 802,88 грн., а разом 141 413,23 грн.
Згідно матеріалів спадкової справи №86/2019 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що вона розпочата 13.03.2019 року.
В матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 від 13.03.2019 року, в якій вказано, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 відповідно до п.1 ст.1268 ЦК України та просив видати на його ім'я свідоцтво про право на спадщину.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №1455).
Так, в матеріалах спадкової справи міститься Претензія ОСОБА_1 яка отримана Першою Рівненською державною нотаріальною конторою 06.09.2021 року за №1147/02-14, в якій остання просить зокрема повідомити спадкоємців ОСОБА_4 про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 .
Згідно листа державного нотаріуса Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В. за №1048/02-14 від 09.09.2021 року, ОСОБА_1 повідомлено, що її претензію розглянуто та долучена до матеріалів спадкової справи, а також зазначено про те, що копію претензії направлено на адресу спадкоємця для ознайомлення.
Як вбачається з листа державного нотаріуса Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В. за №1052/02-14 від 09.09.2021 року ОСОБА_2 направлено повідомлення про пред'явлення вимоги кредитора ОСОБА_1 до спадкоємців ОСОБА_4 , викладеної у претензії №б/н від 02.09.2021 року про задоволення вимог кредитора.
Також в матеріалах справи міститься вимога державного виконавця направлена до Першої державної нотаріальної контори №13705 від 02.02.2022 повідомити про осіб, які прийняли спадщину померлої ОСОБА_4 .
Згідно листа державного нотаріуса Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В. за №122/02-14 від 09.02.2022 адресованого державному виконавцю відділу ДВС у м.Рівному Кір'янову І.В., вказано про те, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є син спадкодавиці ОСОБА_2 , який прийняв спадщину в порядку ст.1268 ЦК України, але не оформив своїх спадкових справ на майно.
Згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31.10.2017 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Також в матеріалах справи міститься лист завідувача Рівненської державної нотаріальної контори Рівненської області Оксани Костюкової №669/01-16 від 22.03.2024 року, згідно якого адвоката Пархомчук В. повідомлено про те, що спадкоємець, який прийняв спадщину зі змістом претензії кредитора ОСОБА_1 від 02.09.2021 року ознайомлений.
Як вбачається з витягу з реєстру Рівненської територіальної громади №2024/012207125 від 09.10.2024 ОСОБА_2 з 2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач був зареєстрований за вказаною адресою до 08.02.2025 року.
09.09.2025 року представником позивачки подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та надано новий розрахунок заборгованості за період з 03.09.2021 року по 11.07.2023 року, де заборгованість по 3 % річних становить 13 354,52 грн., інфляційні втрати становлять 89 030,86 грн., разом заборгованість становить 102 385 грн. 38 коп.
Представником відповідача на обгрунтування своєї позиції надана також постанова про заміну сторони виконавчого провадження від 28.06.2023 року, згідно якої замінено боржника ОСОБА_4 на її правонаступника ОСОБА_2 .
Згідно квитанції до платіжної інструкції вбачається, що ОСОБА_2 11.07.2023 року сплатив на рахунок виконавчого відділу ДВС у м.Рівне 266 940,00 грн.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Судом встановлено, що 21.10.2016 року рішенням Рівненського міського суду Рівненської області застосовано наслідки недійсності правочину, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 27.04.2015 року та ухвалено стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 240 000,00 грн. та 2 400,00 грн. судового збору.
Пізніше, 30.05.2017 року згідно ухвали Рівненського міського суду Рівненської області було замінено стягувача ОСОБА_8 на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа №569/8541/16-ц від 15.11.2016 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, згідно рішення суду ОСОБА_4 зобов'язана була повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 242 400,00 грн.
Статтею 105 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Частина 2 статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст. 625 ЦК України носять компенсаторний характер, а право на їх стягнення з'являється у кредитора після прострочення боржника, тобто у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.
Відтак, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження 254цс 19). Позивач має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №1455) та грошові кошти ОСОБА_1 повернуто не було.
Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 згідно матеріалів спадкової справи №86/2019 є її син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину відповідно до п.1 ст.1268 ЦК України.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
09.09.2021 року спадкоємцю ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори О.В. Сергатюк направлено повідомлення про пред'явлення вимоги кредитора ОСОБА_1 до спадкоємців ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладеної у претензії №б/н від 02.09.2021 року про задоволення вимог кредитора. Крім того, нотаріусом повідомлено про те, що обов'язок задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину, покладений на спадкоємців відповідно до ст.1282 ЦК України.
Згідно ухвали ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 14.11.2022 року, за результатами розгляду заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження виніс ухвалу, якою замінив боржника ОСОБА_4 , яка померла, на її правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №58233486 по виконанню рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21.10.2016 року по справі №569/8541/16-ц.
Згідно постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Рівному про заміну сторони виконавчого провадження від 28.06.2023 року, замінено боржника ОСОБА_4 на її правонаступника ОСОБА_2 .
11.07.2023 року ОСОБА_2 сплатив суму боргу в розмірі 242 400,00 грн. за судовим рішенням від 21.10.2016 року.
Однак, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 як спадкоємця боржниці, на підставі ст.625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31.10.2016 року про стягнення грошових коштів, за період з 03.09.2021 року по 11.07.2023 року згідно розрахунку в загальній сумі 102 385 грн. 38 коп.
Представник відповідача заперечує щодо позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не був обізнаний про наявність претензії ОСОБА_1 від 02.09.2021 року, про наявність боргу відповідачу стало відомо від державного виконавця 03.07.2023 року при отриманні вимоги від 28.06.2023 року №157704. 11.07.2023 року відповідач виконав свій обов'язок та сплатив заборгованість в повному обсязі 11.07.2023 року. А тому, представник відповідача вважає, що відповідальність відповідача по ч.2 ст.625 ЦК України наступає у межах періоду з 04.07.2023 року по 11.07.2023 року.
Статтею 129 Конституції України закріплено, що до основних засад судочинства відноситься обов'язковість судового рішення.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правового висновку, зробленого Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України); та правового висновку у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Тлумачення ст.1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Так, як встановлено в ході судового розгляду позивачка ОСОБА_1 02.09.2021 року через Першу рівненську державну нотаріальну контору пред'явила претензію до спадкоємців померлої ОСОБА_4 про наявність заборгованості перед ОСОБА_1 .
09.09.2021 року Перша Рівненська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_2 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , про пред'явлення вимоги ОСОБА_1 про задоволення вимог кредитора та направила копію такої претензії.
Позивачка вважає, що саме з 03.09.2021 року у ОСОБА_2 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , виник обов'язок про відшкодування коштів ОСОБА_1 , а також саме з цієї дати слід нараховувати відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати на суму заборгованості та до 11.07.2023 року, а саме до моменту оплати коштів відповідачем.
Суд погоджується з такими твердженнями позивача, та вважає, що саме з 03.09.2021 року, з моменту пред'явлення вимоги про оплату боргу, у відповідача, як спадкоємця, виник обов'язок щодо погашення боргу та з цієї дати слід відраховувати період нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, передбачені ст.625 ЦК України.
Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не знав про наявність такого боргу перед ОСОБА_1 та відповідальність останнього за ст.625 ЦК України наступає у межах періоду з 04.07.2023 року по 11.07.2023 року, оскільки вони суперечать встановленим в ході судового розгляду доказам.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).
Отже, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом та наведені вище обставини, підтверджені доказами, які досліджені в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3%, інфляційних збитків у порядку ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 131,30 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76, 81-82, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання рішення суду у відповідності до ст.625 ЦК України - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 102 385 (сто дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 30 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Гощанським РВ УМВС України в Рівненській області 16.09.1997 року, РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 , виданий 21.06.2016 року, орган, що видав 5610, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Гладишева Х.В.