Справа № 569/7731/23
17 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022181010002526 від 22.12.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водія, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 22.12.2022 близько 14 год. 00 хв., перебуваючи у приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, що за адресою: м. Рівне, майдан Привокзальний, 1, де знаходилися та виконували службові обов'язки із забезпечення громадянського порядку військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України старший солдат ОСОБА_6 , солдат ОСОБА_7 та солдат ОСОБА_8 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ігноруючи неодноразові усні вимоги вказаних військовослужбовців Національної гвардії України щодо залишення ним приміщення кімнати поліції залізничної станції м. Рівне в якому останні у той час перебували та виконували службові обов'язки, вчинив активну фізичну протидію здійсненню старшим солдатом ОСОБА_9 , солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 службових обов'язків з охорони громадянського порядку, зокрема на прохання солдата ОСОБА_8 про залишення приміщення кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, ОСОБА_4 відреагував нанесенням одного удару кулаком своєї правої руки в область обличчя солдата ОСОБА_8 .
Таким чином, ОСОБА_4 інкримінується вчинення опору представнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 342 КК України, визнав частково, а фактично не визнав, не заперечував нанесення одного удару в обличчя потерпілому ОСОБА_8 . Вказав, що підставою застосування фізичного насильства було його невдоволення поведінкою потерпілого ОСОБА_8 . Ним були вчинені дії фактично з метою захисту, оскільки потерпілий його спровокував. Показав, що 22.12.2022 він прибув на залізничний вокзал, щоб подивитись розклад руху поїздів. На вокзалі зустрів свого знайомого, який повідомив що він приїхав з м. Шепетівки та в нього вкрали телефон. Вони пішли до кімнати поліції, попросили допомоги в працівників національної гвардії, однак їм відмовили та повідомили, що нічим не можуть допомогти. Попросив переглянути камери відео спостереження, запитав чи важко підняти "зади" щоб допомогти. Після цього до нього підійшов потерпілий ОСОБА_8 сказав йому не вчити нести службу, висловлювався до нього нецензурною лайкою. ОСОБА_8 вдарив його обома кулаками в груди та хотів виштовхати його з кабінету. У відповідь він інстинктивно наніс ОСОБА_8 один удар кулаком в щелепу. Після цього напарники потерпілого його затримали, наділи кайданки та викликали працівників поліції.
Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.
Так допитаний безпосередньо в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що 22.12.2022 він разом із іншими військовослужбовцями Національної гвардії України, а саме: солдатом ОСОБА_7 та старшим солдатом ОСОБА_9 виконував службові обов'язки, які полягали у забезпеченні охорони громадського порядку на залізничній станції м. Рівне, яка розташована за адресою: майдан Привокзальний, 1. Вони були у форменному одязі, з розпізнавальними знаками, мали при собі спецзасоби та вогнепальну зброю. Близько 14 год. 00 хв., коли він разом із іншими військовослужбовцями перебували у приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, зайшов ОСОБА_4 та ще одна невідома особа, які повідомили про викрадення телефону на станції Шепетівка. У відповідь, вони роз'яснили, що з приводу викрадення телефону необхідно звернутись до працівників поліції. Один чоловік вийшов, а ОСОБА_4 почав поводити себе агресивно, нецензурно лаявся, на зауваження не реагував. ОСОБА_4 був з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відчувався різкий запах алкоголю. Він підійшов до ОСОБА_4 , який стояв біля дверей, та в наказовому порядку звелів йому покинути кімнату поліції та не заважати нести службу. При цьому, він нецензурно в бік ОСОБА_4 не виражався, не провокував та не штовхав його. Коли він перебував поблизу ОСОБА_4 , останній раптово наніс йому один удар кулаком своєї правої руки в ліву сторону обличчя. Після цього, іншими військовослужбовцями до ОСОБА_4 були застосовано спецзасоби у вигляді надягання кайданок на руки. Було викликано карету швидкої допомоги та слідчо-оперативну групу. За період досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_4 жодного разу до нього не звертався та не намагався вибачитися.
Потерпілий як під час досудового розслідування, зокрема і під час проведення слідчого експерименту 03.02.2023 (відеозапис до якого оглянуто в судовому засіданні), так і в суді послідовно розповідав про обставини вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, при цьому під час слідчого експерименту чітко відтворив механізм та локалізацію нанесення удару.
Допитаний безпосередньо в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що він 22.12.2022 разом із іншими військовослужбовцями Національної гвардії України, а саме: солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 , перебували в наряді із забезпечення громадянського порядку на залізничній станції м. Рівне, що за адресою: майдан Привокзальний, 1. Близько о 14 год. 00 хв., коли вони перебували в приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, до вказаного приміщення зайшов ОСОБА_4 та ще одна невідома особа. ОСОБА_4 перебував явно у стані алкогольного сп'яніння, що було видно по його зовнішніх ознаках, зокрема мовленні та відчувався запах алкоголю з ротової порожнини, при цьому останній повідомляв про нібито викрадення мобільного телефону на залізничній станції Шепетівка Хмельницької області. Отримавши відповідь про те, що вони забезпечують охорону громадського порядку виключно на залізничній станції м. Рівного і з приводу телефону необхідно звернутись в поліцію, один чоловік вийшов, а ОСОБА_4 почав вести себе агресивно, кричав використовував нецензурну лексику. Вимоги залишити приміщення кімнати поліції залізничної станції ОСОБА_4 ігнорував, після чого ОСОБА_8 підійшов до дверей приміщення кімнати поліції та рухом своєї руки вказав ОСОБА_4 на вихід з приміщення. В цей час ОСОБА_4 наніс кулаком своєї правої руки один удар в область обличчя солдата ОСОБА_8 . Відразу після цього, він та солдат ОСОБА_7 застосували до ОСОБА_4 спецзасоби, а саме надягли кайданки на руки та викликали СОГ, карету швидкої допомоги.
Показання свідка ОСОБА_10 відповідають обставинам, які він повідомляв під час проведення слідчого експерименту 03.02.2023, де останній розповів про обставини вчинення відносно потерпілого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, детально вказав на місце подій та подальшу поведінку, як обвинуваченого, так і потерпілого.
Свідок ОСОБА_11 (поліцейська) в судовому засіданні повідомила про те, що в грудні 2022 року надійшло повідомлення про побиття на залізничній станції військовослужбовця Національної гвардії України. Вона разом з поліцейським екіпажем до складу якого входили також поліцейські ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , прибули на місце події до залізничної станції м. Рівне, майдан Привокзальний, 1, побачила військовослужбовців Національної гвардії України ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , вказані особи були одягнутими у форму з відповідними знаками розпізнання, шевронами. У ОСОБА_8 на обличчі, з лівої сторони спостерігалося почервоніння. У приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, також знаходився ОСОБА_4 , який перебував у положенні сидячи із надягнутими на обидві руки кайданками, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння так, як відчувався запах алкоголю з ротової порожнини. На запитання про обставини події, військовослужбовці повідомили про неадекватну поведінку ОСОБА_4 у приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне та нанесення ОСОБА_4 . ОСОБА_8 одного удару кулаком своєї руки в область обличчя. На місце події також було викликано карету швидкої допомоги та було надано медичну допомогу. На запитання ОСОБА_4 про причини застосування ним фізичної сили до військовослужбовця, останній підтвердив факт нанесення удару, однак конкретно пояснити причину такого вчинку не зміг.
Допитані безпосередньо в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (поліцейські) дали покази аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 , та показали, що в грудні 2022 року надійшло повідомлення про побиття на залізничній станції військовослужбовця Національної гвардії України. Вони разом з поліцейським екіпажем до складу якого входили також поліцейська ОСОБА_11 , прибули на місце події до залізничної станції м. Рівне, майдан Привокзальний, 1, побачили військовослужбовців Національної гвардії України ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У ОСОБА_8 на обличчі, з лівої сторони спостерігалося почервоніння. У приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, також знаходився ОСОБА_4 , який перебував у положенні сидячи із надягнутими на обидві руки кайданками, перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Військовослужбовці повідомили про неадекватну поведінку ОСОБА_4 у приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне та нанесення ОСОБА_4 . ОСОБА_8 одного удару кулаком своєї руки в область обличчя.
Показання вказаних потерпілого та свідків є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають й іншим доказам у справі, зокрема і показанням самого обвинуваченого.
Певні неточності в показаннях потерпілого та свідків не є істотними та такими, які б свідчили про їхню неправдивість в загальному, такі показання є належними доказами в розумінні ст. 85 КПК України.
На підтвердження встановлених судом обставин свідчать також письмові докази дослідженні судом під час судового розгляду справи в порядку ст. 94 КПК України.
З повідомлення ОСОБА_8 вбачається, що о 14 год. 24 хв. 22.12.2022 останній повідомив на лінію 102, що на залізничному вокзалі невідомий чоловік поводить себе агресивно, вдарив заявника по обличчю.
З повідомлення з органів охорони здоров'я вбачається, що о 15 год. 49 хв. 22.12.2022 на лінію 102 надійшло повідомлення, що швидка медична допомога виїжджала на виклик до залізничного вокзалу. Потерпілий працівник національної гвардії ОСОБА_8 . Діагноз: підозра на черепно-мозкову травму.
З сигнальної картки КЗ «ОЦЕМД» Рівненської обласної ради №228 від 22.12.2022 вбачається, що оглядом ОСОБА_8 встановлено підозру на черепно-мозкову травму.
Картою виїзду швидкої медичної допомоги №228 від 22.12.2022 зафіксовано виїзд лікарів та попередній діагноз потерпілого ОСОБА_8 - підозра на черепно-мозкову травму.
З протоколу огляду місця події від 22.12.2022 із фототаблицями встановлено, що було оглянуто та зафіксовано обстановку в поліцейській станції Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, яка розташована в адміністративному приміщенні залізничного вокзалу м. Рівне, Привокзальний майдан 1, де, зі слів потерпілого ОСОБА_8 , останньому були нанесені тілесні ушкодження.
З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.12.2022 вбачається, що попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_8 повідомив, що 22.12.2022, перебуваючи на службі в форменному одязі військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_8 під час опору отримав тілесні ушкодження від невідомого громадянина.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 42 від 20.01.2023 вбачається, що згідно з наданими медичними документами, при зверненні 22.12.2022 ОСОБА_8 за медичною допомогою, у нього, лікарями будь-яких об'єктивних ознак наявності тілесних ушкоджень (припухлість, крововилив, садно, рана, тощо) - не відмічено.
Згідно листа Територіального медичного об'єднання МВС України по Рівненській області від 10.01.2023 ОСОБА_8 в період з 22.12.2022 по 09.01.2023 за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не перебував.
Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради від 11.01.2023 ОСОБА_8 в період з 22.12.2022 по 11.01.2023 на стаціонарному лікуванні в КНП «ЦМЛ» РМР не перебував, за медичною допомогою не звертався.
З наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №361 від 21.12.2022 вбачається, що солдата ОСОБА_8 призначено 22.12.2022 для несення служби на території залізничної станції м. Рівне від патрульної роти.
Відповідно до відомості виконання завдань служби з охорони громадського порядку військовими нарядами військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на 22.12.2022 визначено склад військового наряду та засоби (зброя, спецзасоби) для несення служби.
З протоколу огляду предмета від 02.02.2023 та безпосередньо досліджених в судовому засіданні відеозаписів з боді-камер поліцейських встановлено той факт приїзду працівників патрульної поліції 22.12.2022 за адресою: м. Рівне, майдан Привокзальний, 1, де, зі слів потерпілого ОСОБА_8 йому були нанесені тілесні ушкодження. Також зафіксовано висловлювання ОСОБА_4 щодо нанесення тілесних ушкоджень.
Під час проведення слідчого експерименту 03.02.2023 потерпілий ОСОБА_8 , розповів про обставини вчинення щодо нього кримінального правопорушення, вказав на місце та особу обвинуваченого, детально відтворив механізм та локалізацію нанесення ушкоджень в приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, майдан Привокзальний, 1.
Під час проведення слідчого експерименту 03.11.2023 свідок ОСОБА_6 , розповів про обставини вчинення щодо потерпілого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, вказав на місце та особу обвинуваченого, детально відтворив механізм та локалізацію нанесення ушкоджень в приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, майдан Привокзальний, 1.
Під час проведення слідчого експерименту 03.11.2023 свідок ОСОБА_14 , розповів про обставини вчинення щодо потерпілого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, вказав на місце та особу обвинуваченого, детально відтворив механізм та локалізацію нанесення ушкоджень в приміщенні кімнати поліції залізничної станції м. Рівне, майдан Привокзальний, 1.
При дослідженні в судовому засіданні протоколів слідчих експериментів з відеозаписами, встановлено, що такі слідчі дія були проведені та оформлені з дотриманням вимог ст.ст. 104, 223, 240 КПК України. Учасники та поняті слідчого експерименту будь-яких зауважень до протоколу чи проведення слідчої дії не зазначали.
Відповідно до витягу №3487 від 22.12.2022 із журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат огляду о 17:00 год. становить 1,12 промілле.
Згідно листа Територіального медичного об'єднання МВС України по Рівненській області від 10.01.2023 ОСОБА_4 в період з 22.12.2022 по 09.01.2023 за медичною допомогою не звертався, на лікуванні не перебував.
Згідно листа Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради від 11.01.2023 ОСОБА_4 в період з 22.12.2022 по 11.01.2023 на стаціонарному лікуванні в КНП «ЦМЛ» РМР не перебував, за медичною допомогою не звертався.
Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів, які були заявлені та надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Про дослідження будь-яких інших джерел доказування сторони не зазначали, клопотань про долучення, дослідження або перевірку таких доказів до суду не надходило, сторони висловили свою думку про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, зокрема і будь-яких порушень прав та свобод людини, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.
Згідно з ст. 94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_6 , який був очевидцем події, дали чіткі та послідовні показання, які узгоджуються з іншими письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Показання вказаних потерпілого та свідка дають змогу відтворити всі обставини кримінального правопорушення, які були до, на момент та після його вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об'єктивних причин, а їхні показання повністю узгоджуються між собою та відповідають й іншим доказам у справі, зокрема і показанням самого обвинуваченого.
Твердження обвинуваченого про те, що ним були вчинені дії фактично з метою захисту (необхідна оборона), оскільки потерпілий його спровокував, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що будь-яких підтверджуючих даних про це матеріали справи не містять, а конкретні обставини справи не дають підстав прийти до такого висновку.
Невід'ємним елементом необхідної оборони є наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного діяння.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
З огляду на досліджені в ході судового розгляду докази, суд приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_8 , чи будь-яка інша особа не становили для обвинуваченого жодної загрози, і підстав для самозахисту або необхідності негайного відвернення чи припинення посягання на його життя чи здоров'я з боку потерпілого в нього не виникало.
Таким чином, суд критично оцінює такі показання обвинуваченого, розцінює їх як спосіб захисту, оскільки вони є суперечливими та спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими документами, а також показаннями потерпілого, свідків, які є послідовними, узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, не суперечать іншим доказам, наявним у матеріалах провадження й дослідженим в судовому засіданні. Така стратегія захисту, на думку суду, є нічим іншим, як способом уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому правопорушення.
За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразилися опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутні.
Водночас, з матеріалів кримінального провадження, показань потерпілого та свідків вбачається, що обвинувачений під час вчинення злочину перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак оскільки така обтяжуюча обставина не була вказана в обвинувальному акті, відповідно не ставилася у вину обвинуваченому та він від неї не захищався. Суд розглядає кримінальне провадження лише в межах висунутого обвинувачення, а під час судового провадження зміст обвинувачення не змінювався, тому суд не може врахувати її при обранні міри покарання.
За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання ч. 2 ст. 342 КК України в межах санкцій частини зазначеної статті у виді обмеження волі.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні троє неповнолітніх дітей та матір похилого віку, яка є інвалідом першої групи, є учасником бойових дій, на обліку лікаря-нарколога не перебуває, звертався за допомогою до лікаря-психіатра з діагнозом змішані тривожні депресивні розлади, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст. 75 КК України, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільного позову не заявлено.
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.
Процесуальні витрати за проведення експертизи під час досудового розслідування відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту закінчився.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: оптичний носій інформації диск DVD-R, з одним відеофайлом, який має назву "export-rw25a", карту пам'яті - microSD GoodRam 32Gb на яку зафіксовано слідчий експеримент за участю потерпілого ОСОБА_8 , карту пам'яті - microSD GoodRam 32Gb на яку зафіксовано слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_15 , карту пам'яті - microSD GoodRam 32Gb на яку зафіксовано слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_7 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1