Справа № 569/2900/17
1-кс/569/8773/25
17 грудня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відаритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ТОВ «АПМ ПЛЮС» про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ТОВ «АПМ ПЛЮС» звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2017 на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву у якій просив провести розгляд клопотання без його участі та задоволити з викладених у ньому підстав.
Слідчийф та прокурор в судове засідання не з'явилися подали заяви про розгляд клопотання без їх участі, та не заперечую щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2017, оскільки кримінальне провадження № 42016181010000090 від 26.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, постановою слідчого від 16.11.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Судом встановлено, що в провадженні Рівненського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016181010000090 від 26.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
В ході досудового розслідування, у рамках вказаного кримінального провадження 23.02.2017 ухвалою слідчого судді накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказана квартира належить на праві приватної власності ТзОВ «АПМ ПЛЮС».
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За результатами здійснення досудового розслідування, 16.11.2024 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42016181010000090 від 26.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, однак питання скасування арешту майна не вирішено.
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою слідчого органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
Таким чином, беручи до уваги зміст ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 23.02.2017 року та у зв'язку із наведеною постановою про закриття справи, арешт нерухомого майна, втратив чинність. Тобто встановлена слідчим суддею заборона здійснювати реєстрацію, перереєстрацію вказаного об'єкту нерухомості відпала з прийняттям кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Разом з тим, постанова про закриття кримінального провадження була винесена слідчим, а вимоги КПК України не передбачають порядок скасування накладеного арешту, у разі винесення постанови слідчим про закриття кримінального провадження.
Однак, частина 6 ст. 9 КПК України визначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Згідно з ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, враховуючи, що вимоги КПК України не передбачають скасування арешту майна після винесення постанови слідчим про закриття кримінального провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог ст.ст. 3, 7, 24 КПК України вправі розглянути по суті клопотання про скасування арешту майна, оскільки арешт майна у даному випадку, у разі закриття кримінального є неправомірним обмеженням права особи користуватися належним їй майном.
Враховуючи викладене те, що кримінальне провадження № 42016181010000090 від 26.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що у застосуванні арешту відпала потреба, а тому накладений арешт слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 170,174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Скасувати арешт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_1 від 23 лютого 2017 року у справі № 569/2900/17 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя -