про відмову у відкритті касаційного провадження
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа №400/4456/25
адміністративне провадження № К/990/51077/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №400/4456/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправним рішення від 04.03.2025 №143750004154, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - Відповідач 1, ГУ ПФУ в Миколаївській області), Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), в якому просив:
визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Житомирській області від 04.03.2025 № 143750004154;
визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не зарахування періоду роботи 1-й запис у трудовій книжці Учбово - курсовий комбінат ,,Дніпробугводстрой зарах. 07.09.1987 Звільнено 18.03.1988 Стаж: 6 місяців, 12 днів на підставі рішення про відмову у призначенні пенсії з 07.09.1987 по 18.03.1988 до страхового стажу протиправною;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період роботи Учбово- курсовий комбінат «Дніпробугводстрой з 07.09.1987 по 18.03.1988 до страхового стажу;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до пільгового страхового стажу період строкової служби на кораблі у КДБ СРСР з 11.05.1988 по 18.06.1991 з коефіцієнтом 2;
визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не зарахування періоду роботи 12-13 записи у трудовій книжці Очаківської фабрики «Чайка зарах. 29.03.1993 звільнено. 18.05.1993 Стаж: 1 місяць, 20 днів на підставі рішення про відмову у призначенні пенсії з 29.03.1993 по 18.05.1993 до страхового стажу-протиправною;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період роботи на Очаківській фабриці «Чайка» з 29.03.1993 по 18.05.1993;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 12.12.1994 по 01.01.1995;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївський області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 11.04.1995 по 14.05.1996;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївський області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 27.06.1996 по 31.03.1998;
визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду індивідуальної трудової діяльності з 27.06.1998 по 31.03.2002 у відповідності до довідки Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області (далі - ГУ ДПС в Миколаївській області) від 17.12.2024 № К 25276/6/14-29-50-07 протиправною;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 01.07.1998 по 31.12.2000;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 01.03.2001 по 31.01.2002;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 01.03.2002 по 31.03.2002;
визнати бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду індивідуальної трудової діяльності з 01.07.2002 по 31.12.2003 у відповідності до довідки ГУ ДПС України в Миколаївській області від 17.12.2024 № К 25276/6/14-29-50-07 протиправною;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу, період індивідуальної трудової діяльності з 02.07.2002 по 31.12.2003 до страхового стажу;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу період служби за мобілізацією з 07.08.2014 по 23.09.2015 1 рік, 1 місяць, 17 днів;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу пільговий період безпосередньої участі в бойових діях з 30.01.2015 по 01.03.2015 з коефіцієнтом 3;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу пільговий період безпосередньої участі в бойових діях з 26.07.2015 по 19.08.2015 з коефіцієнтом 3;
зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу пільговий період роботи в Очаківській комунальній службі благоустрою з 13.05.2023 по 30.04.2025 з коефіцієнтом 3;
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 18.07.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 04.03.2025 за №143750004154. Зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи 07.09.1987 по 18.03.1988, з 29.03.1993 по 18.05.1993 згідно трудової книжки, період індивідуальної трудової діяльності в період з 01.04.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 30.06.2000 у відповідності до довідки ГУ ДПС України в Миколаївській області від 17.12.2024 № К 25276/6/14-29-50-07, період військової служби з 07.08.2014 по 23.09.2015. Зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області зарахувати до страхового стажу на пільгових умовах, в розрахунку один місяць служби за три місяці період з 30.01.2015 по 01.03.2015 та з 26.07.2015 по 19.08.2015. Зобов'язав ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 25.02.2025 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позову відмовив.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.10.2025 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області залишив без задоволення, апеляційну скаргу позивача задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції змінив, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови, доповнивши резолютивну частину судового рішення наступним абзацом: "Зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області, при повторному розгляді заяви позивача від 25.02.2025, дослідити наявність підстав для зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2000, з 01.03.2001 по 31.01.2002, з 01.03.2002 по 31.03.2002, з 02.07.2002 по 31.12.2003 з урахуванням висновків суду". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Верховний Суд ухвалою від 25.11.2025 повернув касаційну скаргу позивача на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №400/4456/25 згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України з підстав того, що у касаційних скаргах не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
08.12.2025 позивач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №400/4456/25 з тих самих підстав, не врахувавши недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 25.11.2025 про повернення касаційної скарги, тим самим проігнорувавши вимоги Верховного Суду, передбачені пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У частині шостій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник через відмову контролюючого органу у зарахуванні позивачу до страхового стажу, який дає право на призначення дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058, спірних періодів роботи. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у цілому у касаційній скарзі лише викладено обставини, які стали підставою для прийняття спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Інші наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з підставами касаційного оскарження судових рішень - пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, оскільки такі не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №400/4456/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб