17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 320/3821/20
касаційне провадження № К/990/2750/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (далі - Управління) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 (суддя Горобцова Я.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Сорочко Є.О., Чаку Є.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У травні 2020 року Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020 № 0002570512 та № 0002580512.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що податковий кредит був сформований ним по реальних господарських операціях згідно договору № 09/2019 від 06.11.2018, укладеного з ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», що пов'язані із його господарською діяльністю, з огляду на види діяльності, які здійснює Товариство.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що господарські відносини із вказаним контрагентом є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов'язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, є помилковими та безпідставними є доводи контролюючого органу про неможливість здійснення таких операцій у зв'язку із відсутністю у ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних товарів у ланцюгу постачання. Також, позивач зауважив, що податкова інформація відносно контрагентів-постачальників ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», на якій ґрунтуються висновки акту перевірки, не є належним доказом безтоварності господарських операцій, оскільки носить виключно інформативний характер. Щодо посилань Управління на негативну інформацію щодо ТОВ «Мінкор Сервіс», ТОВ «Дипломат Універс» та ТОВ «Максимум Трейд Сервіс» (контрагентів ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу»), яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень, позивач зазначив, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава недійсності правочину між позивачем та ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу». Крім того, позивач вказав, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючого суб'єкта в рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених між цим господарюючим суб'єктом та його контрагентами, з урахуванням того, що в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №759/12359/21, якою було звільнено ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Мінкор Сервіс») від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 Кримінального кодексу України та закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, не надавалась оцінка господарським операціям між Товариством та ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», а отже вказана ухвала не може створювати преюдицію для позивача. Товариство наголошувало на відсутності будь-яких вироків стосовно посадових осіб позивача та/або ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу». Також, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 06.02.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 03.02.2020 № 0002570512 та № 0002580512.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновків і мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у даній справі, виходили з того, що Товариством правомірно сформовано податковий кредит та, відповідно, від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року за господарськими операціями із ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов'язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Також, суди вказали, що контролюючим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за вказаним договором, узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з можливими протиправними діями постачальників контрагента у ланцюгу постачання, а тому твердження відповідача про відсутність реального характеру договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», є необґрунтованими та не підтвердженими належними засобами доказування, оскільки позиція податкового органу щодо суперечності оспорюваної угоди інтересам держави не підкріплена відповідними доказами чи судовими рішеннями. Щодо доводів податкового органу про відсутності у контрагента позивача та у контрагентів по ланцюгу постачання достатніх виробничих потужностей та працівників, то суд зазначив, що дана обставина не свідчить про невиконання ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання цивільно-правові договори, договори оренди обладнання, транспортних засобів, оренди персоналу тощо з метою забезпечення власної господарської діяльності. Крім того, суди відзначили, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів постачальника позивача у ланцюгу постачання, або в яких фігурують контрагенти постачальника позивача, в яких не винесено вирок суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, з урахуванням того, що вирок щодо посадової особи контрагента, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача, з урахуванням того, що в ухвалі Святошинського районного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №759/12359/21 не було встановлено таких обставин стосовно Товариства.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії, далі - КАС України), а саме - неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 21.06.2022 у справі №820/4033/16, від 13.07.2022 у справі №640/18540/18, від 19.07.2021 у справі №1.380.2019.002018. Крім того, як підставу касаційного оскарження скаржник зазначав пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» з підстав наявності негативної інформації відносно ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» та контрагентів, відсутності у контрагентів ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, фігурування постачальників ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» у кримінальних провадженнях як субєктів господарювання з ознаками фіктивності», наявності ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №759/12359/21, якою було звільнено ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Мінкор Сервіс») від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Також Управління наголошувало на тому, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.02.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.12.2025 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 17.12.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Іноваційні системи прогресу» за період з 01.03.2019 по 31.03.2019, результати якої оформлені актом від 23.12.2019 № 352/10-36-05-12/32499006, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 4944152,00 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 780296,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки згідно податкового розрахунку нарахування єдиного внеску встановлено, що у вказаному періоді у ТОВ «Іноваційні системи прогресу» працювало дві особи, а відповідно до поданого фінансового звіту малого підприємства станом на грудень 2018 року у ТОВ «Іноваційні системи прогресу» обліковувалися основні засоби у сумі 162700,00 грн., а за березень 2019 року фінансовий звіт малого підприємства не подавався; розрив у ланцюгах постачання контрагентів ТОВ «Іноваційні системи прогресу», а саме відсутність документального підтвердження придбання, виготовлення товарів контрагентами, які в подальшому реалізовані позивачу. До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що товари, які були реалізовані позивачу ТОВ «Іноваційні системи прогресу», останнє придбало у: ТОВ «Дипломат Універс», яке придбавало товари у ТОВ «Торгова фірма Гардпром», у якого вказана номенклатура товарів відсутня; у ТОВ «Максимум Трейд Сервіс», у якого згідно податкової бази АІС «Податковий блок» встановлено часткове придбання такої номенклатури товарів, а також встановлено постачання різноманітних інших товарів; у ТОВ «Мінкор Сервіс», у якого згідно податкової бази АІС «Податковий блок» встановлено часткове придбання такої номенклатури товарів, а також встановлено постачання різноманітних інших товарів. Крім того, вказані вище контрагенти ТОВ «Іноваційні системи прогресу» подавали фінансові звіти малого підприємства за грудень 2018 року з нульовими показниками, об'єкти оподаткування відсутні.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 03.02.2020: № 0002570512, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4944152,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 2472076,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0002580512, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2019 року на суму 780296,00 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Зв визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
За змістом пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас, норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента, або інших суб'єктів господарювання у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як було установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.11. 2018 Товариством (покупець) та ТОВ «Іноваційні системи прогресу» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 09/2019, відповідно до умов якого продавець зобов'язується у встановлений договором термін поставити покупцеві: комплект запасних частин та деталей до самохідної техніки (далі - товар), у кількості та за цінами, зазначеними у договорі, а покупець - прийняти і оплатити товар. Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, асортимент, одиниці виміру товару, кількість, за необхідності інші характеристики, визначаються актами приймання передачі або видаткових накладних, що є його невід'ємною частиною та скріплюється печатками обох сторін. Розділом III договору сторони погодили, що продавець повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого відповідає вимогам, викладеним у відповідних Національних стандартах України для даного виду продукції. Партія товару має супроводжуватися видатковими накладними або актами приймання передачі. Товар може бути не новим, або тим що був у використанні. Згідно з п. 3.1-3.3 договору загальна сума договору складається із сум видаткових накладних або актів приймання передачі товарів які були виписані та підписаними сторонами на протязі дії даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець розраховується з продавцем протягом одного року від дати передачі товарів та підписання сторонами видаткової накладної актів приймання передачі товарів на передачу товарів. Всі розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України. Розділом IV договору обумовлено поставку товарів, згідно якого термін поставки товару: протягом 6 шести календарних місяців з моменти отримання продавцем попередньої оплати згідно п. 3.1. даного договору. Місце поставки товару - склад покупця. Доставка товару здійснюється автомобільним або іншим транспортом за рахунок продавця. Всі витрати та ризики, пов'язані зі здійсненням поставки товару несе продавець. Право власності на товар та всі ризики переходять від продавця до покупця в момент передачі товару. Факт отримання товару підтверджується підписом особи, що здійснює приймання товару, на видатковій накладній або актів приймання передачі товарів, складеній продавцем, де обов'язково зазначаються найменування, кількість товару, одиниця виміру, ціна одиниці виміру та загальна вартість поставленої партії товару.
З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 21.06.2023 про направлення справи на новий розгляд, а також положень розділу IV «поставка товарів» договору купівлі-продажу від 06.11.2018 № 09/2019, суди попередніх інстанцій установили, що на підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем були надані належним чином складені та скріплені печатками та підписами сторін видаткові накладні за березень 2019 року, а саме: №ІС-000153 від 18.03.2019; № ІС000869/1 від 18.03.2019; №ІС-00856 від 18.03.2019; № ІС-0000853 від 18.03.2019; № ІС-0000807 від 18.03.2019; №ІС-000382 від 18.03.2019; № ІС-000381 від 18.03.2019; №ІС-000377 від 18.03.2019; №ІС-000375 від 18.03.2019; №ІС-000372 від 18.03.2019; №ІС-000358 від 18.03.2019; №ІС-000353 від 18.03.2019; №ІС-000351 від 18.03.2019; №ІС-000346 від 18.03.2019; №1С-000338 від 18.03.2019; №ІС-000336 від 18.03.2019; №ІС-000332 від 18.03.2019; №ІС-000322 від 18.03.2019; №ІС-000316 від 18.03.2019; №ІС-000297 від 18.03.2019; №ІС-000296 від 18.03.2019; №ІС-000295 від 18.03.2019; №ІС-000294 від 18.03.2019; №ІС-000293від 18.03.2019; №ІС-000292 від 18.03.2019; №ІС-000291 від 18.03.2019; №ІС-000289 від 18.03.2019; №ІС-000288 від 18.03.2019; №ІС-000287 від 18.03.2019; №ІС-000285 від 18.03.2019; №ІС-000339 від 18.03.2019; №ІС-000340 від 18.03.2019; №ІС-000284 від 18.03.2019; №ІС-000283 від 18.03.2019; №ІС-000282 від 18.03.2019; №ІС-000281 від 18.03.2019; №ІС-000280 від 18.03.2019; №ІС-000279 від 18.03.2019; №ІС-000268 від 18.03.2019; № ІС-000236 від 18.03.2019; №ІС-000218 від 18.03.2019; №ІС-000494 від 18.03.2019; № ІС-000491 від 18.03.2019; №ІС-000489 від 18.03.2019; №ІС-000488 від 18.03.2019; №ІС-000486 від 18.03.2019; №ІС-000481 від 18.03.2019; №ІС-000477 від 18.03.2019; №ІС-000476 від 18.03.2019; №ІС-000479 від 18.03.2019; №ІС-000478 від 18.03.2019; №;ІС-000474 від 18.03.2019; №ІС-000473 від 18.03.2019; №ІС-000458 від 18.03.2019; №ІС-000456 від 18.03.2019; №ІС-000453 від 18.03.2019; №ІС-000449 від 18.03.2019; №ІС-000429 від 18.03.2019; №ІС-000398 від 18.03.2019; №ІС-000510 від 18.03.2019; №ІС-000512 від 18.03.2019; №ІС-000518 від 18.03.2019; №ІС-000520 від 18.03.2019; №ІС-000523 від 18.03.2019; №ІС-000526 від 18.03.2019; №ІС-000509 від 18.03.2019; №ІС-000501 від 18.03.2019; №ІС-000499 від 18.03.2019; №ІС-000445 від 18.03.2019; №ІС-000342 від 18.03.2019; №ІС-000459 від 18.03.2019; №ІС-0000191 від 18.03.2019; №ІС-000046 від 18.03.2019; №ІС-000031 від 18.03.2019; №ІС-000527 від 18.03.2019; № ІС-000542 від 18.03.2019; №ІС-000548 від 18.03.2019; №ІС-000562 від 18.03.2019; №ІС-000575 від 18.03.2019; №ІС-000581 від 18.03.2019; №ІС-000580 від 18.03.2019; №ІС-000582 від 18.03.2019; №ІС-000584 від 18.03.2019; №ІС-000586 від 18.03.2019; № ІС-000778 від 18.03.2019; №ІС-000775 від 18.03.2019; №ІС-000215 від 20.03.2019; №ІС-000213 від 20.03.2019; №ІС-000202 від 20.03.2019; №ІС-000194 від 20.03.2019; №ІС-000179 від 20.03.2019; №ІС-000172 від 20.03.2019; №ІС-000169 від 20.03.2019; №ІС-000166 від 20.03.2019; №ІС-000115 від 20.03.2019; №ІС-000870 від 20.03.2019; №ІС-000869 від 20.03.2019; №ІС-000868 від 20.03.2019; №ІС-000859 від 20.03.2019; №ІС-000238 від 20.03.2019; №ІС-000233 від 20.03.2019; №ІС-000231 від 20.03.2019; №ІС-226 від 20.03.2019; №ІС-000796 від 20.03.2019; №ІС-797/1 від 20.03.2019; №ІС-000804 від 20.03.2019;№ ІС-000813 від 20.03.2019; №ІС-000821 від 20.03.2019; №ІС-000828 від 20.03.2019; №ІС-000837 від 20.03.2019; №ІС-000838 від 20.03.2019; №ІС-000852 від 20.03.2019; №ІС-000859 від 20.03.2019; №ІС-000317 від 20.03.2019; №ІС-000348 від 20.03.2019; №ІС-000483 від 20.03.2019; №ІС-000493 від 20.03.2019; №ІС-000534 від 20.03.2019; №ІС-00664 від 20.03.2019; №ІС-0000740/1 від 20.03.2019; №ІС-000740 від 20.03.2019; №ІС-000765 від 20.03.2019; №ІС-000781 від 20.03.2019; №ІС-000782 від 20.03.2019; №ІС-000786 від 20.03.2019; №ІС-000793 від 20.03.2019; №ІС-000411 від 21.03.2019; №ІС-000423 від 21.03.2019; №ІС-000425 від 21.03.2019; №ІС-000426 від 21.03.2019; №ІС-000448 від 21.03.2019; №ІС-0000461 від 21.03.2019; №ІС-000462 від 21.03.2019; №ІС-000039 від 21.03.2019; №ІС-000056 від 21.03.2019; №ІС-0000068 від 21.03.2019; №ІС-000208 від 21.03.2019; №ІС-000241 від 21.03.2019; №ІС-000245 від 21.03.2019; №ІС-000246 від 21.03.2019; №ІС-000262 від 21.03.2019; №ВС-000263 від 21.03.2019; №ІС-000267 від 21.03.2019; №ІС-000278 від 21.03.2019; №ІС-000297-1 від 21.03.2019; №ІС-000299 від 21.03.2019; №ІС-000300 від 21.03.2019; №ІС-000791 від 21.03.2019р.№ІС-000805 від 21.03.2019; №ІС-000809 від 21.03.2019; №ІС-0000812 від 21.03.2019; №ІС-000825 від 21.03.2019; №ІС-000827 від 21.03.2019; №ІС-0000828/1 від 21.03.2019; №ІС-000837/1 від 21.03.2019; №ІС-0000846 від 21.03.2019; №ІС-000847 від 21.03.2019; №ІС-000861 від 21.03.2019; №ІС-000863 від 21.03.2019; №ІС-000004 від 21.03.2019; №ІС-000010 від 21.03.2019; №ІС-0000018 від 21.03.2019; №ІС-000019 від 21.03.2019; №ІС-000024 від 21.03.2019; №ІС-000032 від 21.03.2019; №ІС-0000758 від 21.03.2019; №ІС-000759 від 21.03.2019; №ІС-000762 від 21.03.2019; №ІС-000764 від 21.03.2019; №ІС-000766 від 21.03.2019; №ІС-000768/1 від 21.03.2019; №ІС-000768 від 21.03.2019; №ІС-000769 від 21.03.2019; №ІС-00771 від 21.03.2019; №ІС-000772 від 21.03.2019; №ІС-000301 від 21.03.2019; №ІС-000302 від 21.03.2019; №ІС-000303 від 21.03.2019; №ІС-000307 від 21.03.2019; №ІС-000308 від 21.03.2019; №ІС-000311 від 21.03.2019; №ІС-000313 від 21.03.2019; №ІС-000314 від 21.03.2019; №ІС-00327 від 21.03.2019; № ІС-000331 від 21.03.2019; №ІС-000358 від 21.03.2019; №ІС-000352 від 21.03.2019; №ІС-0000357 від 21.03.2019; №ІС-000370 від 21.03.2019; №ІС-000371 від 21.03.2019; №ІС-00385 від 21.03.2019; №ІС-000390 від 21.03.2019; №ІС-0000404 від 21.03.2019; №ІС-000405 від 21.03.2019; №ІС-000410 від 21.03.2019; №ІС-000825 від 21.03.2019; №ІС-000827 від 21.03.2019; №ІС-000589 від 21.03.2019; №ІС-000591 від 21.03.2019; №ІС-000595 від 21.03.2019; №ІС-000603 від 21.03.2019; №ІС-000657 від 21.03.2019; №ІС-658 від 21.03.2019; №ІС-000679 від 21.03.2019; №ІС-000703 від 21.03.2019; №ІС-000704 від 21.03.2019; №ІС-0000713 від 21.03.2019; №ІС-000715 від 21.03.2019; №ІС-000717 від 21.03.2019; №ІС-000728 від 21.03.2019; №ІС-000730від 21.03.2019; №ІС-000739від 21.03.2019; №ІС-000741/1 від 21.03.2019; №ІС-000741від 21.03.2019; №ІС-000746 від 21.03.2019; №ІС-000751 від 21.03.2019; №ІС-000755 від 21.03.2019; №ІС-000757 від 21.03.2019; №ІС-000751 від 21.03.2019; №ІС-000828/1 від 21.03.2019; №ІС-0000837/1 від 21.03.2019; №ІС-0000846 від 21.03.2019; №ІС-000463 від 21.03.2019; №ІС-0000846 від 21.03.2019; №ІС-000847 від 21.03.2019; №ІС-000861 від 21.03.2019; №ІС-000863 від 21.03.2019; №ІС-000004 від 21.03.2019; №ІС-000010 від 21.03.2019; №ІС-0000018 від 21.03.2019; №ІС-000019 від 21.03.2019; №ІС-000024 від 21.03.2019; №ІС-000032 від 21.03.2019; №ІС-000758 від 21.03.2019; №ІС-000759 від 21.03.2019; №ІС-000762 від 21.03.2019; ІС-000764 від 21.03.2019; №ІС-000766 від 21.03.2019; №ІС-000768/1 від 21.03.2019; №ІС-000768 від 21.03.2019; №ІС-000769 від 21.03.2019; №ІС-000771 від 21.03.2019; №ІС-000772 від 21.03.2019; №ІС-000301 від 21.03.2019; №ІС-000302 від 21.03.2019; №ІС-000303 від 21.03.2019; №ІС-000307 від 21.03.2019; №ІС-000308 від 21.03.2019; №ІС-000311 від 21.03.2019; №ІС-000313 від 21.03.2019; №ІС-000314 від 21.03.2019; №ІС-000327 від 21.03.2019; №ІС-000331 від 21.03.2019; №ІС-000350 від 21.03.2019;№ІС-000352 від 21.03.2019; №ІС-0000357 від 21.03.2019; №ІС-000370 від 21.03.2019; №ІС-000371 від 21.03.2019; №ІС-000385 від 21.03.2019; №ІС-000390 від 21.03.2019; №ІС-000404 від 21.03.2019; №ІС-000405 від 21.03.2019; №ІС-000410 від 21.03.2019; №ІС-000376 від 21.03.2019; №ІС-000377 від 21.03.2019; №ІС-000391 від 21.03.2019; №ІС-000393 від 21.03.2019; №ІС-000789 від 21.03.2019; №ІС-000788 від 21.03.2019; №ІС-000787 від 21.03.2019; №ІС-000784 від 21.03.2019; №ІС-000780 від 21.03.2019; №ІС-000779-3 від 21.03.2019; №ІС-000779-2 від 21.03.2019; №ІС-000779 від 21.03.2019; №ІС-000505 від 21.03.2019; №ІС-000498 від 21.03.2019; №10000497 від 21.03.2019; №ІС-0000496 від 21.03.2019; №ІС-000495 від 21.03.2019; №ІС-000485 від 21.03.2019; №ІС-000469 від 21.03.2019; №ІС-000506 від 21.03.2019; №ІС-000545 від 21.03.2019; №ІС-000543 від 21.03.2019; №ІС-000564 від 21.03.2019; №ІС-000563 від 21.03.2019; №ІС-000561 від 21.03.2019; №ІС-000552 від 21.03.2019; №ІС-000572 від 21.03.2019; №ІС-000574 від 21.03.2019; №ІС-000576 від 21.03.2019; №ІС-00583 від 21.03.2019; №ІС-000774 від 21.03.2019; №ІС-000588 від 21.03.2019; №ІС-000587 від 21.03.2019; №ІС-000543 від 21.03.2019; №ІС-000272 від 23.03.2019; №ІС-000276 від 23.03.2019; №ІС-000277 від 23.03.2019; №ІС-000480 від 23.03.2019; №ІС-000269 від 23.03.2019; №ІС-000271 від 23.03.2019; №ІС-000270 від 23.03.2019; №ІС-000277 від 23.03.2019; №ІС-000276 твід 23.03.2019; №ІС-000272 від 23.03.2019; №ІС-000480 від 23.03.2019; №ІС-00269 від 23.03.2019; №ІС-000444 від 25.03.2019; №ІС-000447 від 25.03.2019; №ІС-000457 від 25.03.2019; №ІС-000472 від 25.03.2019; №ІС-000490 від 25.03.2019; №ІС-000519 від 25.03.2019; №ІС-000528 від 25.03.2019; №ІС-000547 від 25.03.2019; №ІС-000551 від 25.03.2019; №ІС-000376 від 25.03.2019; №ІС-000377 від 25.03.2019; №ІС-000391 від 25.03.2019; №ІС-000393 від 25.03.2019; №ІС-000544 від 25.03.2019; №ІС-000444 від 25.03.2019; ІС-000724 від 25.03.2019; №ІС-000447 від 25.03.2019; №ІС-000457 від 25.03.2019; №ІС-000472 від 25.03.2019; №ІС-000490 від 25.03.2019; №ІС-000519 від 25.03.2019; №ІС-000528 від 25.03.2019; №ІС-000547 від 25.03.2019; №ІС-00055 від 25.03.2019; №ІС-000556 від 25.03.2019; №ІС-000568 від 25.03.2019; №ІС-000578від 25.03.2019; №ІС-000585 від 25.03.2019; №ІС-000590 від 25.03.2019; №ІС-000592 від 25.03.2019; №ІС-000594 від 25.03.2019; №ІС-000596 від 25.03.2019; №ІС-000620/1 від 25.03.2019; №ІС-000620/2 від 25.03.2019; №ІС-000620 від 25.03.2019; №ІС-000621 від 25.03.2019; №ІС-000716 від 25.03.2019; №ІС-000719 від 25.03.2019; №ІС-000720 від 25.03.2019; №ІС-000723 від 25.03.2019; №ІС-000409 від 25.03.2019; №ІС-000415 від 25.03.2019; №ІС-000430 від 25.03.2019; №ІС-000437 від 25.03.2019; №ІС-000442 від 25.03.2019; №ІС-000726 від 25.03.2019; №ІС-000729/1 від 25.03.2019; №ІС-000729 від 25.03.2019; №ІС-000731 від 25.03.2019; №ІС-000732 від 25.03.2019; №ІС-000735 від 25.03.2019; №ІС-0000737 від 25.03.2019; №ІС-000738 від 25.03.2019; №ІС-000742 від 25.03.2019; №ІС-000754 від 25.03.2019; №ІС-000566 від 25.03.2019; №ІС-0003/15від 31.03.2019; №ІС-0000005 від 31.03.2019; №ІС-000008 від 31.03.2019; №ІС-00009-1 від 31.03.2019; №ІС-000011 від 31.03.2019; №ІС-000012 від 31.03.2019; №ІС-000022 від 31.03.2019; №ІС-000041 від 31.03.2019; №ІС-000062 від 31.03.2019; №ІС-000331-1 від 31.03.2019; №ІС-000344 від 31.03.2019; №ІС-000770 від 31.03.2019; №ІС-000776 від 31.03.2019; №ІС-0000785 від 31.03.2019; №ІС-000797 від 31.03.2019; №ІС-000379 від 31.03.2019; №ІС-000431 від 31.03.2019; №ІС-000345 від 31.03.2019; №ІС-000347 від 31.03.2019; №ІС-000349 від 31.03.2019; №ІС-000062 від 31.03.2019; №ІС-000801 від 31.03.2019; №ІС-000802 від 31.03.2019; №ІС-000806 від 31.03.2019; №ІС-000820 від 31.03.2019; №ІС-000828-2 від 31.03.2019; №ІС-000850 від 31.03.2019; №ІС-000854 від 31.03.2019; №ІС-000855 від 31.03.2019; №ІС-000860 від 31.03.2019; №ІС-000874 від 31.03.2019; №ІС-000878 від 31.03.2019; №ІС-000879 від 31.03.2019; №ІС-00027 від 31.03.2019; №ІС-00028 від 31.03.2019; №ІС-00030 від 31.03.2019; №ІС-000433 від 31.03.2019; №ІС-0000785 від 31.03.2019; №ІС-000794 від 31.03.2019; №ІС-000822 від 31.03.2019; №ІС-000828-5 від 31.03.2019; №ІС-000851 від 31.03.2019; №ІС-0000855 від 31.03.2019; №ІС-000866 від 31.03.2019; №ІС-00868 від 31.03.2019; №ІС-000869-3 від 31.03.2019; №ІС-000871-1 від 31.03.2019; №ІС-0000873 від 31.03.2019; №ІС-000873/1 від 31.03.2019; №ІС-000873-2 від 31.03.2019; №ІС-000874 від 31.03.2019; №ІС-000882 від 31.03.2019; №ІС-000890 від 31.03.2019; №ІС-0002-21 від 31.03.2019; №ІС-000568 від 31.03.2019;№ІС-000439 від 31.03.2019; №ІС-000441 від 31.03.2019; №ІС-000464 від 31.03.2019;№ІС-000511 від 31.03.2019; №ІС-000513 від 31.03.2019; №ІС-0000577 від 31.03.2019; №ІС-000593 від 31,03.2019; №ІС-000744 від 31.03.2019; №ІС-000745 від 31.03.2019; №ІС-000761 від 31.03.2019; №ІС-000354 від 31.03.2019; №ІС-000355 від 31.03.2019.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство розрахувалося з ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1218 від 18.06.2019 на суму 850000,00 грн., № 962 від 30.05.2019 на суму 620000,00 грн.; № 553 від 23.04.2019 на суму 3532000,00 грн.; №562 від 24.04.2019 на суму 1436500,00 грн.; № 620 від 25.04.2019 на суму 6430000,00 грн.; № 542 від 18.04.2019 на суму 3000000,00 грн.; № 540 від 18.04.2019 на суму 6410000,00 грн.; № 1381 від 09.07.2019 на суму 1460000,00 грн.; № 1390 від 19.07.2019 на суму 1350000,00 грн.; №1340 від 01.07.2019 на суму 1800000,00 грн.; № 1629 від 13.08.2019 на суму 4200000,00 грн., у яких в графі призначення платежу зазначено: «оплата за комплектуючі та запчастини згідно договору №09/2019 від 06.11.2018».
Також, суди попередніх інстанцій установили, що постачальник - ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» передав покупцю - Товариству товар: комплект запасних частин та деталів самохідної техніки згідно із переліком, що відображено: в акті приймання-передачі товару №10 від 18.03.2019 на загальну суму 4116000,00 грн; акті приймання-передачі товару № 8 від 21.03.2019 на загальну суму 3647520,00 грн.; акті приймання-передачі товару №10 від 31.03.2019 на загальну суму 2478633,60 грн; акті приймання-передачі товару № 9 від 31.03.2019 на загальну суму 2253278,04 грн.; акті приймання-передачі товару №2 від 21.03.2019 на загальну суму 4423200,00 грн; акті приймання-передачі товару №4 від 25.03.2019 на загальну суму 4603200,00 грн.; акті приймання-передачі товару №3 від 21.03.2019 на загальну суму 3886800,00 грн.; акті приймання- передачі товару № 2 від 20.03.2019 на загальну суму 4656768,00 грн.; акті приймання-передачі товару № 2 від 21.03.2019 на загальну суму 3900000,00; акті приймання-передачі товару №1 від 18.03.2019 на загальну суму 5113200,00 грн.
Факт здійснення повної оплати за придбаний товар з урахуванням умов договору №09/2019 від 06.11.2018 про терміни розрахунків підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень з відмітками банку про проведення платежу, що не заперечувалось контролюючим органом.
Вказані акти приймання-передачі товару підписані представниками обох сторін, зокрема, директором Товариства - Калиною В.Е. та директором ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» - Шепотьком І.О. та засвідчені печатками товариств відповідно.
Згідно відомостей з наказу №01/18 ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» від 24.05.2018 ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» з 24.05.2018.
За результатами проведення відповідних господарських операцій з придбання товару (за першою подією), ТОВ «Іноваційні системи прогресу» виписало на адресу Товариства податкові накладні: № 9 від 21.03.2019 на суму 3647520,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 607920,00 грн.); № 10 від 21.03.2019 на суму 3886800,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 647800,00 грн.); № 11 від 21.03.2019 на суму 3900000,00 грн (у т. ч. ПДВ - 650000,00 грн.); № 12 від 21.03.2019 на суму 4423200,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 737200, 00 грн.); № 13 від 18.03.2019 на суму 4116000,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 686000,00 грн.); № 14 від 18.03.2019 на суму 5113200,00 грн (у т. ч. ПДВ - 852200,00 грн); № 15 від 20.03.2019 на суму 4656768,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 776128,00 грн.); № 16 від 25.03.2019 на суму 4603200,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 767200,00 грн); № 25 від 31.03.2019 на суму 2253278,04 грн. (у т. ч. ПДВ - 375546,34 грн); № 26 від 31.03.2019 на суму 2748633,60 грн. (у т. ч. ПДВ - 458105,60 грн.).
Також, судами було встановлено, що складання будь-яких інших документів, що підтверджують поставку товару, не передбачено умовами договору від 06.11.2018 № 09/2019.
Поряд з цим, суди попередніх інстанцій установили, що товар, придбаний у ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», був використаний Товариством у власній господарській діяльності з метою отримання економічної вигоди.
Так, Товариство є приватною компанією військово-промислового комплексу України, основним видом діяльності якої є реалізація, ремонт, модернізація та утилізація військової техніки та військової зброї на підставі ліцензії Міністерства промислової політики України №579595, серія АГ від 06.07.2011 (безстрокова), з огляду на що даний товар було придбано з метою його використання як комплектуючих деталей у капітальному і поточному ремонті та модернізації військової техніки (бойової, автомобільної) та агрегатів до неї.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, а контролюючим органом не спростовано, що придбаний у ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» товар був використаний (застосований) як комплектуючі деталі при виконанні Державних оборонних замовлень з капітального і поточного ремонту і модернізації військової техніки та агрегатів до неї за державними контрактами, а саме: модернізації бронетранспортера БТР-70 до виду БТР-70Т з проведенням робіт з капітального ремонту за контрактом 19-20 від 18.05.2020; модернізації БТР-70Т за контрактом 57/2019 від 01.11.2019; капітального ремонту моста до БТР-80 за контрактом 342/3/5/19/25 від 21.08.2019; капітального ремонту колісного редуктора до БТР-80 за контрактом 342/3/5/19/24 від 21.08.2019; капітального ремонту БТР-80 за договором 342/3/5/19/25 від 21.08.2019; капітального ремонту БРЕМ-Ч за державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.2018; виготовлення БРДМ-2Т за контрактом 25-19 від 19.12.2019; капітального ремонту БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом №342/3/5/18/79 від 29.12.2019.
Наведене підтверджується Калькуляціями та розрахунками, а саме: калькуляцією договірної ціни модернізації бронетранспортера БТР-70 до виду БТР-70Т з проведенням робіт з капітального ремонту за Контрактом 19-20 від 18.05.2020 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни модернізації бронетранспортера БТР-70 до виду БТР-70Т з проведенням робіт з капітального ремонту за Контрактом 19-20 від 18.05.2020 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни реалізації 1 одиниці БТР-70Т за Контрактом 57/2019 від 01.11.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці моста до БТР-80 за Контрактом 342/3/5/19/25 від 21.08.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці колісного редуктора до БТР-80 за Контрактом 342/3/5/19/24 від 21.08.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці колісного редуктора до БТР-80 за Договором 342/3/5/19/24 від 21.08.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці моста до БТР-80 за Договором 342/3/5/19/25 від 21.08.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт БРЕМ-Ч за Державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.2018 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт БРЕМ-Ч за Державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.2018 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт БРЕМ-Ч за Державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.2018 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт БРЕМ-Ч за Державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.18 з розшифровкою; калькуляції договірної ціни на капітальний ремонт БРЕМ-Ч за Державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.18 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт БРЕМ-Ч за Державним контрактом 342/3/5/18/80 від 29.12.2018 з розшифровкою; калькуляцією фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом 25-19 від 19.12.2019 з розшифровкою; калькуляції фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом 25-19 від 19.12.2019 з розшифровкою; калькуляцій фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом 25-19 від 19.12.2019 з розшифровкою; калькуляцій договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.18 з розшифровкою; калькуляцій договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342./3/5/18/79 від 29.12.18 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.2018 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.2018 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.18 з розшифровкою; калькуляцією фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом 25-19 від 19.12.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.1 8 з розшифровкою; калькуляцією фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом 25-19 від 19.12.2019 з розшифровкою; калькуляцією фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом 25-19 від 19.12.2019 з розшифровкою; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт 1 одиниці БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ-2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.18 з розшифровкою; калькуляцією фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом № 25-19 від 19.12.2019; калькуляцією фактичної ціни продукції, що поставляється за контрактом № 25-19 від 19.12.2019; калькуляцією договірної ціни на капітальний ремонт БРДМ-2 з доведенням до виду БРДМ- 2Т за Державним контрактом № 342/3/5/18/79 від 29.12.2018 з розшифровкою.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наданими позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується використання придбаних позивачем у ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» товарів у його господарській діяльності, надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Колегія судів також погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що Управління не довело належними доказами, що договори, укладені між Товариством та ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» були укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а придбання товарів за цим договором не мало реального змісту.
Разом з тим, приймаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган наголошував на тому, що відсутність у контрагента позивача та у інших суб'єктів господарювання у ланцюгу постачання основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності ставить під сумнів продаж цими контрагентами товарів та свідчить про належність контрагентів позивача до «вигодотранспортуючих суб'єктів».
Таким чином, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» ґрунтується виключно на аналізі фінансово-господарської діяльності вказаного контрагента позивача та його постачальників у ланцюгу придбання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому, має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата Верховного Суду тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).
Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Водночас, у касаційній скарзі Управління не наводить доводів, що Товариство самостійно внесло до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбання робіт (послуг) та/або щодо його виконавців (агентів). Так само контролюючий не зазначав та не надавав доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про контрагента у первинних документах, на підставі яких задекларувало дані свого податкового обліку, зокрема, щодо податкового кредиту. У справі відсутні докази, що у Товариства були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо його контрагента. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що Товариство діяло без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, Управління у касаційній скарзі не наводить.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому апеляційний суд урахував висновок Верховного Суду в указаній вище постанові, що частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб Товариства та/або ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу» - відсутні.
Також, суди правомірно відхилили, як необґрунтовані, посилання скаржника на те, що контрагенти ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», а саме - ТОВ «Дипломат Універс» та ТОВ «Максимум Трейд Сервіс» є фігурантами кримінальних проваджень як суб'єкти господарювання, які мають ознаки фіктивності, з урахуванням викладеного вище.
Щодо ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 25.06.2021 у справі №759/12359/21, якою було звільнено ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Мінкор Сервіс») від кримінальної відповідальності на підставі статті 45 Кримінального кодексу України та закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, суди обґрунтовано виходили з того, що у цій ухвалі не надавалась оцінка господарським операціям між Товариством та ТОВ «Іноваційні Системи Прогресу», вказана не містить безпосередніх чи опосередкованих висновків про відсутність таких господарських операцій.
Також, слід звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Згідно з висновком Великої Палати формулювання «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов'язків певного суб'єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення статусу фіктивного підприємства. Суб'єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб'єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, що суперечить висновку у постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/17 (№21-3788а15), що «господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».
Застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Не суперечать висновки судів попередніх інстанцій і правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається Управління у касаційній скарзі.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк