ф
17 грудня 2025 року
м. Київ
справа №560/6595/24
адміністративне провадження № К/990/45740/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 560/6595/24 позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької обласної військової адміністрації, в якому просив:
- встановити повноваження Хмельницькій обласної військової адміністрації щодо здійснення контролю за дотриманням Конституції, законів, актів Президента та уряду в Хмельницькій області;
- визнати протиправною бездіяльність Хмельницької обласної військової адміністрації щодо нерозгляду звернення та зобов'язати розглянути звернення та прийняти відповідні рішення.
- зобов'язати Хмельницьку обласну військову адміністрацію відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1 гривні.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 560/6595/24 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав пропуску строку та наданням відповідних доказів (копія поштового конверта суду апеляційної інстанції із штрих-кодовим ідентифікатором тощо) та документа про сплату судового збору або доказів щодо наявності підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати.
17 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та документом про сплату судового збору.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження позивач зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не була вручена поштовим зв'язком, у підсистемі «Електронний суд» повідомлень про вручення повного тексту не отримував та не здійснював підтвердження отримання.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Скориставшись функціоналом у КП «Діловодство спеціалізованого суду» «Витребування справ з ЦБД» (центральної бази даних), Суд витребував з Сьомого апеляційного адміністративного суду матеріали електронної справи №560/6595/24.
Пунктом 17 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з частиною сьомою статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Водночас згідно з відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд».
Як встановлено з відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду», копію постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року надіслано до електронного кабінету скаржника в підсистемі «Електронний суд» 20 травня 2025 року.
Пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» постанова суду апеляційної інстанції від 20 травня 2025 року доставлена до електронного кабінету скаржника 20 травня 2025 року о 18:44 год.
Частиною шостою статті 251 КАС України встановлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ураховуючи викладене, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року вважається врученою 21 травня 2025 року, а касаційна скарга направлена до суду касаційної інстанції 06 листопада 2025 року, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
З огляду на викладене, наведені скаржником у клопотанні підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення ЄСПЛ "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
У пункті 45 рішення ЄСПЛ "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ("Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne", заява № 116/1997/900/1112).
У справі "Дія 97" проти України" (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: "Каньєте де Хоньї проти Іспанії" ("Kanye de Honji v. Spain") заява № 55782/00, пункт 36; "Гору проти Греції" (№ 3) ("Gorou v. Greece" (no. 3)), заява № 21845/03, пункт 27; "Михолапа проти Латвії" ("Miholapa v. Latvia"), зава № 61655/00, пункт 24 та "Андрєєва проти Латвії" ("Andrejeva v. Latvia"), заява № 55707/00, пункт 99).
За таких обставин зазначені скаржником причини пропуску строку на подання касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а отже, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Поновлення судом строку на касаційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин колегія суддів доходить до висновку, що наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, зазначені у клопотанні про поновлення строку є неповажними, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 3, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 560/6595/24, викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №560/6595/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі №560/6595/24 позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська