07 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
головуючого - судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.,
при секретарі - Мельник І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міського місцевого суду Волинської області від 19 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 березня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання виплати недоотриману компенсацію замість продовольчого пайка, -
В грудні 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною відмову відповідача компенсувати йому недоотриману грошову компенсацію замість продовольчого пайка та зобов'язати виплатити йому недоотриману грошову компенсацію замість продовольчого пайка.
Рішенням Луцького місцевого суду від 19 листопада 2003 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 грудня 2003 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями по справі, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального права, ставить питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судове засідання касаційної інстанції сторони не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши касаційну скаргу та перевіривши її за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно вимог ст. 224 КАС України суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення по суті.
Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку судами правильно встановлені фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини та до них вірно застосовані норми матеріального права.
Так, в ході розгляду справи встановлено, і сторонами не оспорюється, що скаржник під час проходження військової служби та знаходження на продовольчому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 за період часу з 01 квітня 2000 року по 31 жовтня 2001 року не отримував продовольчих пайків, в зв'язку з чим у військової частини перед ним виникла заборгованість у розмірі 1340 грн. 06 коп., що складає компенсацію вартості пайків за даний час.
Висновки судів про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 грунтуються на вимогах нормативних актів України, на які є посилання у судових рішеннях і у відповідності до яких була призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей в частині одержання ними продовольчих пайків, або за їх бажанням - грошової компенсації їх вартості, оскільки видатки на продовольче забезпечення військовослужбовців з 2000 року Державним бюджетом України не передбачались.
З такими висновками погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
При розгляді справи судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлені фактичні обставини справи та дана їм правова оцінка.
Доводи касаційної справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування рішень суду та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міського місцевого суду Волинської області від 19 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 03 березня 2004 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.