17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/20351/25
адміністративне провадження № К/990/50259/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2025 року № 6721697/20-30 форми «МПЗФ», прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області відносно ОСОБА_1 щодо нарахування мінімального податкового зобов'язання у сумі 120 728,20 грн;
- стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати.
Ухвалою суду від 08 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
22 серпня 2025 року представником відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області до суду надано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2025 року № 6721697/20-30 на суму 120 728,20 грн є скасоване (відкликане) рішенням від 14 серпня 2025 року № 4982/20-40-24-02-06.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 520/20351/25 закрито провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.
26 серпня 2025 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив:
- ухвалити додаткове рішення у формі ухвали, яким вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернути судовий збір з бюджету;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
- повернути з бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення - залишено без задоволення.
Заяву позивача про повернення судового збору - задоволено.
Зобов'язано Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, сплачений ОСОБА_1 згідно квитанції № 4 від 28 липня 2025 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі №520/20351/25 в частині відмови в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву представника позивача від 25 серпня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
03 грудня 2025 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на відповідність вимогам статті 330 КАС України встановлено, що її зміст фактично дублює попередню касаційну скаргу, яку було повернуто, зокрема ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року.
Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд вже звертав увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
Водночас звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Змістовно обґрунтування касаційної скарги не змінилося.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Також, Суд звертав увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 520/20351/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов