16 грудня 2025 року
м. Київ
справа №520/34307/24
адміністративне провадження №К/990/49627/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 520/34307/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць за період з січня 2023 року по березень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 в розрахунку на місяць пропорційну часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць за період з січня 2023 року по березень 2024 року включно, виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 в розрахунку на місяць пропорційну часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України. на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з лютого 2020 року по дату звільнення (25 вересня 2024 року) з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн., яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум грошове забезпечення ОСОБА_1 з лютого 2020 по дату звільнення (25 вересня 2024 року) включно з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2102 грн, який встановлений на 01 січня 2020 року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік, у розмірі 2270 грн, який встановлений на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 року» у розмірі 2481 грн, який встановлений на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн, який встановлений на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 року», у розмірі 3028 грн, який встановлений на 01 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет на 2024 року» з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, та компенсації за всі дні невикористаних відпусток з грошового забезпечення за останній місяць служби вересень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу з урахуванням раніше виплаченої суми вихідної допомоги при звільненні з застосуванням при її розрахунку сум грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці (1 липня 2024 - 31 серпня 2024), що передують місяцю -звільнення зі служби вересню 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі дні невикористаних відпусток з застосуванням при розрахунку грошового забезпечення за останні 12 календарних місяців служби (1 вересня 2023 року - 31 серпня 2024 року), що передують місяцю виплати компенсації вересню 2024 pоку;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по березень 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій з 01 лютого 2020 року по 25 вересня 2024 року з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн, яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року по 25 вересня 2024 року включно з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2102 грн, який встановлений на 01 січня 2020 року Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік, у розмірі 2270 грн, який встановлений на 01 січня 2021 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 року» у розмірі 2481 грн, який встановлений на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у розмірі 2684 грн, який встановлений на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 року», у розмірі 3028 грн, який встановлений на 01 січня 2024 року Законом України «Про Державний бюджет на 2024 року» з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні, та компенсації за всі дні невикористаних відпусток з грошового забезпечення за останній місяць служби вересень 2024 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу з урахуванням раніше виплаченої суми вихідної допомоги при звільненні з застосуванням при її розрахунку сум грошового забезпечення за останні 2 календарні місяці (1 липня 2024 - 31 серпня 2024), що передують місяцю -звільнення зі служби вересню 2024 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за всі дні невикористаних відпусток з застосуванням при розрахунку грошового забезпечення за останні 12 календарних місяців служби (1 вересня 2023 року - 31 серпня 2024 року), що передують місяцю виплати компенсації вересню 2024 pоку.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
01 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача, у якій він просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судового рішення представник скаржника покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що:
- Харківським окружним адміністративним судом застосовано норму права, якою передбачена виплата додаткової винагороди до 100 000 гривень військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у наказах Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22- АГ, Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36,та від 01 вересня 2023 року № 726 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду 19 лютого 2025 року у справі № 120/15494/23 у подібних правовідносинах, а Другим апеляційним адміністративним судом - висновки, викладені у постанові Верховного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 200/243/23;
- Другий апеляційний адміністративний застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23;
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував наказ № 726 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах № 120/4135/23, № 360/290/23, № 620/18189/23.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу представника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається представник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
В свою чергу, у вказаних представником постановах Верховного Суду у справах № 120/15494/23, № 200/243/23, № 120/4135/23, № 360/290/23, № 620/18189/23, які, на думку представника заявника, не було застосовано судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень щодо застосування норми права, взагалі не застосовувались норми прави, а саме: накази Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 та від 01 вересня 2023 року № 726, а тому лише посилання на правові позиції Верховного Суду у згаданих справа щодо указаних норм є формальним. До того ж, у постанові Верховного Суду № 200/660/23, не застосувалася норма права, а саме: наказ від 01 вересня 2023 року № 726.
Отож, висновки висловлені Верховним Судом у зазначених справах, не можуть слугувати прикладом неправильного застосування указаних норм.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому, Верховний Суд зауважує, що висновки викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв'язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки, викладені у постанова Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Інші наведені представником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання представника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
По тексту касаційної скарги автор касаційної скарги також цитує постанови Верховного Суду у справах № 200/193/23, №560/3159/23, № 120/4387/23, № 120/4967/23, № 280/2754/23 та інші, проте не вказує будь-якої із підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження ухваленого у справі судового рішення, не наводить відповідного правового обґрунтування, як того вимагає абзац 4 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Щодо посилання представника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п'ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.
Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання доказів надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 520/34307/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України із наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання доказів надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповіда судді А. Г. Загороднюк Л. О. Єресько В. М. Соколов