16 грудня 2025 року
м. Київ
справа №200/6054/25
адміністративне провадження № К/990/48986/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Загороднюка А. Г.,
суддів: Єресько Л. О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 200/6054/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіального підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виражається в ненаданні відповіді на запит позивача на публічну інформацію про виключення позивача з військового обліку за віком,
- зобов'язати розглянути запит позивача в цій частині і ухвалити обґрунтоване рішення про його задоволення, або про відмову в задоволенні;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіального підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виражається в несвоєчасному та неповному наданні інформації на інформаційний запит про те: на підставі якого нормативно-правового акта, рішення чи документа його було внесено до переліку осіб, які вважаються такими, що «розшукуються ТЦК», що відображено в його мобільному застосунку «Резерв+»; яким саме нормативно-правовим актом (із зазначенням назви, номера, дати прийняття та положень) передбачено можливість внесення особи до розшуку ТЦК, порядок ухвалення такого рішення, орган, який його приймає, і механізм поновлення/зняття/оскарження відповідного статусу; хто саме (посадова особа, підрозділ, дата) прийняв рішення про внесення його до розшуку, з наданням копії даного рішення; на підставі якого нормативно-правового акта було змінено позивача статус у застосунку «Резерв+» з «Не на обліку» на «На обліку» та присвоєно звання «Рекрут», якщо він особисто не подавав заяву до ТЦК про взяття на облік або присвоєння військового звання, з наданням копії цього акта; якими актами регламентовано функціонування електронного сервісу «Резерв+», його зв'язок із реєстром «Оберіг», а також правила формування, оновлення й обміну персональними даними у цьому застосунку; чи інформував його орган ТЦК у встановленому законом порядку про підстави для внесення відомостей до зазначеного електронного реєстру про розшук, в тому числі щодо ознак адміністративного правопорушення;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіального підрозділу - ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо направлення звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення до позивача адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку статті 259 КУпАП, а також дії щодо внесення запису про можливе порушення позивачем правил військового обліку та передачу його в розшук;
- зобов'язати відповідача скасувати відносно позивача позначку в системі «Резерв+» наступного змісту «Вас розшукує ІНФОРМАЦІЯ_3 18 червня 2025 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити для складання протоколу. Звання Рекрут. Категорія обліку: військовозобов'язаний» та внести позначку «Не на обліку».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Разом із позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- застосувати забезпечення позову шляхом зупинення дії звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 (через ІНФОРМАЦІЯ_4 ) до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення до ТЦК позивача у порядку статті 259 КУпАП та зобов'язати відповідача утриматися від повторного направлення аналогічних звернень до завершення розгляду справи по суті.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 27 листопада 2025 року через підсистему "Електронний суд".
У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Перелік судових рішень суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом, визначено частиною другою статті 328 КАС України, до якого віднесено ухвали: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС України (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження).
Частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, критерієм для касаційного оскарження постанов апеляційного суду за наслідками перегляду ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову або про відмову у такому забезпеченні є зміст дій апеляційного суду, а саме те, чи підтримав він висновки суду першої інстанції про забезпечення позову, або чи забезпечив позов за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні. Якщо на питання відповісти ствердно, відповідні постанови апеляційного суду можуть бути предметом касаційного оскарження.
Таким чином, у касаційному порядку можна оскаржити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постанову апеляційного суду про залишення зазначеної ухвали без змін, а також постанову апеляційного суду про забезпечення позову, прийняту за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у такому забезпеченні.
При цьому, неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 відступила від викладеної вище правової позиції у частині висновків про неможливість оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову та про неможливість касаційного оскарження постанови апеляційної інстанції, якою скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову, зазначивши, що такі обмеження є невиправданими, та що у касаційному порядку можуть окрім інших переглядатися ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову (тобто, як ухвали, якими задоволено заяву про забезпечення позову, так і ухвали, якими відмовлено у такому забезпеченні), а також постанови суду апеляційної інстанції, якими скасовано вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову.
Так, скаржник просить переглянути у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та постанову суду апеляційної інстанції, якою таку ухвалу залишено без змін.
За таких обставин, з урахуванням висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 та від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та постанова суду апеляційної інстанції про залишення такої ухвали без змін не можуть бути предметом касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 200/6054/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк
Судді Л. О. Єресько
В. М. Соколов