16 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1091/24 пров. № А/857/10928/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року (суддя - Плеханова З.Б., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області) у лютому 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило про стягнення податкового боргу в сумі 104384,80.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який із покликанням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
Зазначає, що у його власності перебуває нерухоме майно, яке використовується ним у виробничій діяльності тому вважає, що в контексті підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вказана нерухомість не може бути об'єктом оподаткування.
Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду без змін.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що фізична особа ОСОБА_1 (далі - Відповідач) являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями).
Станом на 15.02.2024 за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 104384,80 грн по платежу «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості».
Зазначена заборгованість утворилася в результаті не сплати донарахованих ГУ ДПС у Вінницькій області сум грошового зобов'язання та підтверджується карткою особового рахунку, податковими повідомленнями-рішеннями №0315574-2414-0715 від 02.05.2023, №0315578-2414-0715 від 02.05.2023, №0315575-2414-0715 від 02.05.2023, №0315576-2414-0715 від 02.05.2023.
Податкові повідомлення-рішення були особисто вручені ОСОБА_1 , що підтверджується підписами на корінцях податкових повідомлень-рішень.
Не отримавши погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В розумінні норм п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовою частиною податку на майно.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено ст. 266 ПК України.
Згідно пп. 266.1.1. п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування в розумінні пп. 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, абз. “є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи “Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з приписами пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, станом на час спірних правовідносин) у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу “Будівлі нежитлові» (група 125 “Будівлі промислові та склади» клас 1251 “Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 “Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 “Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 “Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 “Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 “Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 “Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 “Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 “Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 “Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 “Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
У розумінні п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПК України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами абз. “є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. “є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття “промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Вказане кореспондується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 року по справі №820/3556/17.
Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об'єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об'єктів нерухомості як виробничі одиниці.
Вказане у повній мірі узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 11.05.2023 року по справі №440/359/20.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 05 січня 2024 року оскаржив у судовому порядку винесені ГУ ДПС у Закарпатській області податкові повідомлення-рішення від 02.05.2023:
- №0315575-2414-0715, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 36400,00 грн;
- №0315576-2414-0715, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 25781,60 грн;
- №0315574-2414-0715, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 5751,20 грн.
На підставі зазначених податкових повідомлень-рішень частково виникла заборгованість зі сплати податку, яка є предметом розгляду у цій справі.
Слід також зазначити, що зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені за місяць до звернення податкового органу до суду із даним позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/123/24 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 №0315575-2414-0715, винесене ГУ ДПС у Закарпатській області. В решті позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 20.11.2024 у справі №260/123/24, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 260/123/24 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 260/123/24.
Відтак, судове рішення у справі №260/123/24, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.05.2023 №0315575-2414-0715 про нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2022 рік в сумі 36400,00 грн, набрало законної сили 20.11.2024.
З урахуванням наведеного, заборгованість у даній справі, яка виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.05.2023 №0315574-2414-0715, №0315578-2414-0715, №0315575-2414-0715, №0315576-2414-0715 підлягає зменшенню на 36400,00 грн.
А отже, з відповідача підлягає стягненню податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в сумі 67984,80 грн (104384,80 грн - 36400,00 грн = 67984,80 грн).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни судового рішення.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 260/1091/24 змінити в частині суми податкового боргу зазначивши 67984 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року у справі № 260/1091/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
З. М. Матковська