17 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/1939/25 пров. № А/857/30354/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року (постановлену головуючим - суддею Микитин Н.М. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1939/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання незаконним та скасування наказу в частині, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, яке відбулося 18.06.2025, судом поставлено на обговорення питання щодо визначення належного складу учасників справи в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди.
Позивач в судовому засіданні вказував на відсутність підстав до закриття провадження у справі в частині позовних вимог до адвоката Сендецького В.Р. та послався на правові висновки Великої Палати по справах № 420/27049/21 та 640/12325/15, де вказано, що адвокат виконує делеговані Державою публічно-правові функції і набуває ознак суб'єкта владних повноважень. Звернув увагу суду на докази подання касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №300/1766/25.
Представник відповідача - Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, в судовому засіданні просив закрити провадження у даній справі в частині позовних вимог до адвоката Сендецького В.Р.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 провадження у справі № 300/1939/25 в частині позовних вимог заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними бездіяльності та дій, стягнення моральної шкоди - закрито.
19.06.2025 на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про роз'яснення судового рішення від 18.06.2025, згідно якої останній просить суд роз'яснити ухвалу в частині юрисдикції до якого суду віднесено розгляд його позову в частині вимог до ОСОБА_2 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.06.2025 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі №300/1939/25 - відмовлено.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і вирішити питання по суті до якого суду юрисдикції віднесено його позов до адвоката Сендецького В.Р. про стягнення моральної шкоди.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що ст. 239 КАС України зобов'язує суд роз'яснити до юрисдикції якого суду належить позов про стягнення моральної шкоди з адвоката.
Враховуючи положення ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Отже, роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Виходячи із системного тлумачення наведеної вище правової норми, роз'яснено може бути судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини.
Вказаною нормою не уповноважено суд роз'яснювати своє рішення в частині його виконання. Розділ ІV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» також не містить норми, згідно якої суд роз'яснює судове рішення з приводу його виконання.
Колегія суддів зазначає, що позивач фактично просить роз'яснити, як виконувати судове рішення, що не є роз'ясненням його змісту.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про роз'яснення судового рішення.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі № 300/1939/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула