Справа № 367/6043/25
Провадження №2-п/367/105/2025
про залишення без руху
18 грудня 2025 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі № 367/6043/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15 грудня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі № 367/6043/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» вказує, що він звільнений від сплати судового збору за подачу заяви про перегляд заочного рішення.
Суд, вивчивши заяву про перегляд заочного рішення та дослідивши додані до нього додатки, дійшов висновку, що заява підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Частиною 6 статті 285 ЦПК України передбачено, що до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 судовий збір не сплачено.
При цьому посилання, він просить звільнити його від сплати судового збору відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» , що судом не може бути прийнято до уваги, виходячи з викладеного далі.
Так, положеннями ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» чітко розмежовує, що від оплати судового збору звільняються споживачі позивачі і лише у поданих ними позовах, що стосуються порушення їхніх прав як споживачів. Отже, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов'язаного з наданням тих чи інших послуг.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», яке закріплене у п. 17 ст. 1 цього закону, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п. 3, п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.
Положеннями п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст. 15 і 23 цього закону. Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»). Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
А тому заявник, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов'язаний викласти зміст вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак у заяві про перегляд заочного рішення відповідачем не зазначено яким чином порушуються його права як споживача.
Тому, судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у цій справі підлягає сплаті, а посилання позивача на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» самі по собі не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом та положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору при подачі заяви про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами, а за таких обставин в задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.
Частиною 8 статті 285 ЦПК України передбачено, що до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодеску.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, суд вважає необхідним залишити заяву про перегляд заочного рішення без руху, надавши відповідачу строк для усунення недоліків заяви терміном п'ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Керуючись ст.ст. 185 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі № 367/6043/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без руху,надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'яти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: М.П. Одарюк