Справа № 120/3662/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Л.О.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
17 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 2010 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, призначену за нормами Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 з нарахуванням індексації, внаслідок чого розмір пенсії збільшився на 1500 грн. та склав 32692,46 грн. Разом з тим, відповідач здійснює виплату пенсії лише у розмірі 28172,2 грн. у зв'язку із обмеженням пенсії максимальним розміром.
Крім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" відповідач провів індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,076, що становить 1500 грн (у максимальному розмірі).
В свою чергу, позивач в межах заявленого спору не погоджується з діями суб'єкта щодо застосування з 01.03.2024 обмеження розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п.1 постанови КМУ від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" розміром 1500 грн.
Крім того, позивач зазначає, що під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2024 відповідачем не враховано додаткової пенсії, встановленої на підставі рішення суду відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність та протиправно не враховано доплату за вислугу років в розмір 23 крб. до заробітної плати ОСОБА_1 за травень 1986 року разом із його посадовим окладом - 110 крб. та окладом за спеціальним званням - 120 крб., що разом становить розмір заробітної плати - 253 крб., з якої, на думку позивача, повинна бути розрахована денна тарифна ставка за роботу/службу в зоні відчуження в розмірі - 7,42 крб, що слугувало підставою звернення до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тобто, законодавець чітко визначив, що розмір та порядок перерахунку призначених раніше пенсій для забезпечення індексації пенсії, визначається у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами), частина друга статті 22, стаття 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; із змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX), частина друга статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX), частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23.02.2024 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі - Постанова № 185).
Зокрема, пунктом 1 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Підпунктом 3 Пунктом 2 Постанови № 185 установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 3 Постанови № 185 визначено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Тобто, на виконання повноважень наданих законодавством України, Кабінет Міністрів чітко визначив межу перерахунку, а саме 1500 грн.
Як слідує з матеріалів справи, з 01.03.2024 року позивачу підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 Постанови №168, а саме, на 1500 грн.
При цьому, як вбачається з розрахунку пенсії позивача, з 01.03.2024 року до основного розміру пенсії включено індексацію в розмірі 1500 грн., яка виплачується.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення максимального розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії на підставі індексації, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov a№d Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Kho№iaki№a v. Georgia (заява № 17767/08)).
При цьому, норма законодавства про те, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень, не є дискримінаційною відносно позивача, оскільки стосується й інших категорій пенсіонерів.
Що ж до посилання апелянта на відповідні висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України, то такі не є релевантними, адже вони стосуються саме обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, водночас в цьому випадку мова йде про визначення розміру індексації пенсії, що не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії.
Колегія суддів зазначає, що апелянт помилково ототожнює обмеження максимальним розміром пенсії особам, призначення та виплата якої здійснюється згідно вимог Закону №2262-ХІІ з обмеженням підвищення до пенсії, виплата якого врегульована Постановою КМ України, оскільки встановлення верхньої межі суми індексації не є аналогічним регулюванню саме максимального розміру пенсії, у зв'язку з чим індексація пенсії позивача з 01.03.2024 проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до постанови № 185 не може перевищувати 1500 грн.
Таким чином апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обмеживши суму нарахованої у 2024 році індексації пенсії, відповідач діяв у межах покладених на нього повноважень та відповідно до вимог чинного нормативно-правового акту, який передбачав проведення такої індексації.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати обмеженого розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112, то колегія суддів враховує, що вказаному питанню вже надавалась правова оцінка в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 20.03.2023 у справі № 120/11104/22, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2023, відповідно до якого суд зазначив таке:
"Статтею 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.96 передбачалося призначення для осіб, віднесених до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів, інвалідам II групи - 75 процентів, інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
В редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007, стаття 50 Закону № 796-XII передбачала розміри такої щомісячної додаткової пенсії: інвалідам I групи - 30 процентів, інвалідам II групи - 20 процентів, інвалідам III групи - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність тощо.
Вказані зміни визнано неконституційними згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008.
Водночас текст статті 50 Закону № 796-XII в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014 передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Ці зміни неконституційними не визнавались.
Реалізуючи відповідно до закону свої повноваження, Кабінет Міністрів України Порядком № 1210 установив розміри соціальних виплат, передбачених для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема і розміри додаткової пенсії згідно із статтею 50 Закону № 796-XII. Так, відповідно до пп. 1 п. 13 Порядку № 1210, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 379,60 гривні (в редакції Постанови № 112 від 25.03.2014).
Судом встановлено, що позивач отримує додаткову пенсію, передбачену статтею 50 Закону №796-XII, в розмірі визначеному Постановою № 1210 (в редакції Постанови КМ № 112 від 25.03.2014) (379,60 гривні), тобто в розмірі, визначеному чинним законодавством України. Відповідна надбавка врахована відповідачем і при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.12.2022".
Відповідно до розрахунку пенсії позивача станом на 01.03.2024 позивач також отримує додаткову пенсію, передбачену статтею 50 Закону № 796-XII, в розмірі визначеному Постановою №1210 (в редакції Постанови КМ № 112 від 25.03.2014) (379,60 гривні)
З огляду на викладене судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні вказаних позивних вимог.
Щодо не врахування відповідачем доплати за вислугу років в розмір 23 крб. до заробітної плати ОСОБА_1 за травень 1986 року разом із його посадовим окладом - 110 крб. та окладом за спеціальним званням - 120 крб., що разом становить розмір заробітної плати - 253 крб., з якої, на думку позивача, повинна бути розрахована денна тарифна ставка за роботу/службу в зоні відчуження в розмірі - 7,42 крб.
Так, правове дослідження даного питання вже здійснювалось під час розгляду справи №120/6348/24, за наслідками розгляду якої судом відмовлено в задоволенні позовних вимог і таке рішення набрало законної сили, а тому позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому доводи позивача - апелянта по справі не знаходять свого підтвердження.
В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.