Справа № 560/3351/25
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
16 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.06.2023 по 10.02.2025;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.06.2023 по 10.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виплата належного грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №560/15304/23 у повному розмірі військової частини НОМЕР_1 здійснена несвоєчасно (не в день звільнення з військової служби - 27.06.2023), а 10.02.2025 у розмірі 129226,56 грн. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.06.2023 по 10.02.2025. Просить позов задовольнити.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 27.12.2023
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 146295,69 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач - ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2023 №182 позивач 27.06.2023 виключений зі списків особового складу.
Рішення від 26.12.2023 у справі №560/15304/23 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов'язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення з 06.03.2022 по 12.05.2023, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення (грошову компенсацію за невикористану у 2022-2023 роках основну відпустку, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, тощо), з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням виплачених сум.
На виконання судового рішення у справі №560/15304/23 відповідач 10.02.2025 виплатив грошове забезпечення у розмірі 129226,56 грн.
Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.06.2023 по 10.02.2025, позивач звернувся з позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини поширюються норми КЗпП України у частині встановлення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, а тому позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд врахував, що з 19.07.2022 діє редакція статті 117 КЗпП України, якою передбачено, що роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
Водночас, при вирішенні цього питання суд врахував такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 146 295,69 грн.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт зазначив, що оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 КЗпП України відсутні.
Крім того, скаржник зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №560/15087/23 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 20.07.2023, та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 20.07.2023 в сумі 18386 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 66 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Тому вказує, що повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із встановлених Державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - Закон №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.
Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що у спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у справі №560/15304/23 здійснений відповідачем 10.02.2025, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов'язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 28.06.2023 (з дня, наступного за датою звільнення) по 10.02.2025.
Однак, як встановлено судом, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №560/15087/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 20.07.2023.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 20.07.2023 в сумі 18386 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 66 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Зазначене рішення набрало законної сили 17.06.2024.
Оскільки рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №560/15087/23, вирішено стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.06.2023 по 20.07.2023, то період за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 21.07.2023 по 10.02.2025 року.
Аналогічна правова позиція зазначена в п. 68 постанови Верховного Суду 29 серпня 2024 року у справі №200/3662/23.
Оскільки період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями (тобто з 28.06.2022 по 27.12.2023), а рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду присуджено середній заробіток за період з 28.06.2023 по 20.07.2023 (за 23 дні), колегія суддів дійшла висновку, що позивачеві необхідно виплатити середній заробіток за період з 21.07.2023 по 27.12.2023, тобто за 160 днів.
При цьому колегія відхиляє доводи апелянта, що задоволення позовних вимог позивача в межах даної справи призведе до повторного стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП, а відтак до застосування подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення, оскільки періодом, за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 21.07.2023 по 10.02.2025 року, який не охоплювався рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.12.2023 у справі №560/15087/23.
Згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням.
Відповідно до довідки про заробітну плату позивача за квітень-травень 2023 року загальний розмір виплаченого грошового забезпечення склав 48764,70 грн. Сукупна кількість календарних днів за цей період - 61 календарний день
Таким чином, середній заробіток позивача складає 799,43 грн (48764,70 грн : 61 день).
Відповідно, середній заробіток за час 160 день (період з 21.07.2023 по 27.12.2023) затримки розрахунку при звільненні, обчислений згідно Порядку №100, становить 127 908,80 грн (середньоденне грошове забезпечення 799,43 грн х 161 календарних днів).
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно визначив, що середній заробіток підлягає стягненню за період, обмежений шістьма календарними місяцями відповідно до вимог статті 117 КЗпП України в чинній редакції.
Водночас суд першої інстанції не врахував що частина максимального розміру середнього заробітку, яка може бути стягнута з відповідача уже була компенсована за попереднім судовим рішенням у справі №560/15087/23 (з 28.06.2023 по 20.07.2023) .
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.07.2023 по 10.02.2025.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі, що не перевищує 6 місяців з дня звільнення, тобто за період з 21.07.2023 по 27.12.2023 в розмірі 127 908,80 грн з урахуванням сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.