Броварський міськрайонний суд Київської області
Справа № 361/14646/25
Провадження № 2-з/361/131/25
18.12.2025
18 грудня 2025 року м. Бровари Київська область
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Савчак С.П. розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана представником ОСОБА_1 адвокатом Федоровим Дмитром Сергійовичем -
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
За заявою про забезпечення позову представник ОСОБА_1 адвокат Федоров Дмитро Сергійович просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 три дні на тиждень, а саме: з п'ятниці з 08:00 до 08:00 години ранку наступного понеділка без присутності матері - ОСОБА_2 , з правом перебування дитини за місцем проживання батька.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що з серпня 2017 року по вересень 2019 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
Від спільного подружнього життя у позивача з відповідачкою народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою місця проживання відповідачки - АДРЕСА_1 .
Зважаючи на постійні ракетні обстріли території України, відключення електроенергії, за спільною згодою з колишньою дружиною, у серпні 2022 р. позивач, разом із сином - ОСОБА_3 виїхав на тимчасове проживання закордон.
З серпня 2022 р. позивач, разом із сином переїхали до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, де проживали по липень 2024 р.
Позивачем здійснювалось повне фінансове забезпечення життя і розвитку дитини: оплачувалось навчання у школі, гуртки, медичне забезпечення, подорожі. За три роки спільного проживання позивача із сином вони подорожували та відвідали 10 країн. З серпня 2024 року по липень 2025 р. позивач із сином переїхали до США.
У 8 років ОСОБА_4 розмовляє англійською та українською мовою, мав гарне психічне здоров'я, має гарне фізичне та моральне виховання, не мав жодних страхів, пов'язаних із війною в Україні. У липні 2025 році позивач із відповідачкою домовились про те, що ОСОБА_4 буде проживати із нею у Польщі протягом одного року.
Зі свого боку, підтвердив свої зобов'язання по фінансовій частині участі у забезпеченні життя сина - повністю оплачувати навчання у польській школі та оплачувати половину вартості квартири, де буде проживати син із матір'ю, а також ним оплачувалась частина повсякденних витрат на дитину. З вересня 2025 р. позивач відвіз ОСОБА_4 до відповідачки у ОСОБА_5 , оплатив його навчання у школі, половину вартості квартири та допомагав іншим чином.
За домовленістю з відповідачкою, що було зафіксовано у розписці від 11.07.2025 р., написаною власноруч відповідачкою, вона мала утриматись від вивезення їх сина до України, оскільки тут ведуться активні бойові дії, ракети влучають у житлові будинки, а світла та опалення немає десятками годин.
Приблизно 17 листопада 2025 року позивачу стало відомо, що колишня дружина вивезла їх сина в Україну, без його згоди, умисно, в таємниці від позивача. Дізнавшись про це, позивач одразу повернувся в Україну і намагався побачитись із ОСОБА_4 , проте колишня дружина - ОСОБА_2 перешкоджає у побаченнях із сином, відмовляється повідомити адресу і умови його проживання, і лише декілька разів дала можливість поговорити із ним по відеозв'язку.
На сьогодні, ОСОБА_2 досі відмовляється від надання можливості зустрітись із сином, повідомити адресу та умови його життя, а тому вважаємо за доцільне звернутися до суду із позовом про визначення місця проживання дитини із позивачем, оскільки це відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Позивач звернувся до Служби у справах дітей Броварської міської ради Київської області з проханням зокрема зобов'язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомити письмово адресу місця проживання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте листом від 09.12.2025 р. було повідомлено, що ОСОБА_2 інформувала, що не проживає за вказаною вище адресою.
02 грудня 2025 року ОСОБА_2 надала Службі письмове пояснення, де підтвердила факт оренди житла в м. Києві, проте відмовилася повідомити точну адресу свого фактичного проживання. Зважаючи на невідоме фактичне місце проживання дитини та її матері, Служба не має можливості здійснити інспектування умов проживання малолітнього ОСОБА_4 .
Таким чином, відповідачка умисно приховує місце проживання дитини з метою уникнення інспектування умов його проживання та складення висновку органами опіки та піклування. Крім того, відповідачка навіює їх малолітньому сину, що позивач намагається обманути його і забороняє їм спілкуватись, що підтверджується листуванням в месседжері Telegram із ОСОБА_4 , а також записом розмов із сином.
Разом з тим, 30.11.2025 року позивач випадково зустрів колишню дружину біля будинку по АДРЕСА_2 , і йому відомо що вони проживають саме у цьому будинку, проте невідома квартира, а тому органи опіки і піклування, участь яких є обов'язкова у такій категорії справ, не можуть проінспектувати умови проживання матері з дитиною для надання висновків про те, з ким може проживати дитина та як батьки можуть приймати участь у вихованні дитини.
Позивач звернувся до Шевченківського РУП ГУНП у м. Києві з проханням встановити місце проживання мого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та повідомити мені актуальну адресу, проте відповідь мені так і не надали. Також, позивач звернувся до Гімназії 48, Шевченківського району міста Києва (м. Київ, вул. Прорізна,14) та Спеціалізованої школи №57 (Вул. Прорізна, 19А, Київ, 01001), де вірогідно навчається син, Департаменту освіти і науки Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з проханням провести перевірку умов навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: встановити навчальний заклад, де він проходить навчання; встановити, адресу його проживання, проте відповіді надано не було.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про охорону дитинства", Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону дитинства", контакт з дитиною - реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Відповідно до ч.1 ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до ч.2 ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Згідно до ч.3 ст.157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Та обставина, що відповідачка перешкоджає спілкуванню із сином, навіює сину, що батько хоче його обманути, перешкоджає особистим побаченням дитини із батьком та негативно впливає на їх психоемоційний зв'язок, який через можливий тривалий судовий розгляд, буде втрачено.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З огляду на вказані норми матеріального права, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Верховний Суд у свої Ухвалі від 24.04.2023 № 947/25745/22 зробив висновок, що зустрічі батька з дитиною кожної суботи місяця з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з правом перебування дитини за місцем проживання позивача є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про встановлення місця проживання дитини, сприяння відновленню відносин та емоційного контакту дитини особисто з батьком має переважати над намаганням матері обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з ним.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі N 344/16653/16-ц, провадження N 61-1153св17.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд встановив.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: - забороною вчиняти певні дії; - встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір про визначення місця проживання їх дитини ОСОБА_3 .
На даний час позивач позбавлений можливості бачитися з дитиною та піклуватися про нього, проживає окремо від дитини, що призводить до втрати зв'язку між батьком та дитиною.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (Сristian Сгtгlin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення
від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Конвенції - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.
Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100,
від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).
У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постановах від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року у справі
№ 760/15413/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20,
від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21.
У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами щодо визначення місця проживання дитини, зустрічі батька з дитиною будуть сприяти підтриманню налагоджених емоційних стосунків між ними і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.
Крім того, суд вважає, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, він не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.
При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).
Одночасно враховуючи малолітній вік дитини, необхідний час для її навчання заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково, зобов'язавши матір дитини протягом перших двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили, надати можливість безперешкодного спілкування, зустрічей та спільного проведення часу батька з дитиною один день на тиждень, а саме кожної суботи з 09 год. 00 хв. ранку до 17 год. 00 хв., у присутності матері дитини, з правом перебування дитини за місцем проживання батька.
В наступні місяці зобов'язати матір дитини надати можливість безперешкодного спілкування, зустрічей та спільного проведення часу батька з дитиною два дні на тиждень, а саме кожної п'ятниця та суботи, з 17 год. 00 хв. п'ятниці по 17 год. 00 хв. суботи без присутності матері дитини з правом перебування дитини за місцем проживання батька.
Керуючись ст. 149-154, 259-261, 351-354, 430 ЦПК України, суддя
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Федорова Дмитра Сергійович про забезпечення позову задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) надати можливість спілкування, зустрічей та спільного проведення часу ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) протягом перших двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили (з 18.12.2025 року по 18.02.2026 року) - один день на тиждень, а саме, кожної суботи з 09 год. 00 хв. ранку до 17 год. 00 хв., у присутності матері дитини ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з правом перебування дитини за місцем проживання батька.
Зобов'язати ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) в наступні місяці (з 19.02.2026 року) надати можливість спілкування, зустрічей та спільного проведення часу ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з його малолітнім сином ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) два дні на тиждень, а саме, кожної п'ятниця та суботи, безперервно, з 17 год. 00 хв. п'ятниці по 17 год. 00 хв. суботи, без присутності матері дитини ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), з правом перебування дитини за місцем проживання батька.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.
На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).
Позивач/стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідачка/боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Копію цієї ухвали направити на адресу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представнику Федорову Дмитру Сергійовичу.
Повна ухвала складена та підписана 18 грудня 2025 року.
Суддя С.П. Савчак