Справа № 320/37681/23 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
12 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - апелянт/відповідач/ГУ ПФУ у Київській області) про:
- визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Київській області щодо застосування до розрахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 обмеження максимальним розміром;
- зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження розміру пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами), з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо застосування до його пенсії з 04 березня 2023 року обмеження десятьма прожитковими мінімумами максимального розміру. Вважає, що такі дії відповідача є протиправними і такими, що порушують його право на отримання належного розміру пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано противоправними дії ГУ ПФУ у Київський області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимальним розміром.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Київській області перерахувати та здійснити виплату пенсії з 04 березня 2023 року ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київський області.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром суперечить положенням Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та рішенню Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким положення частини сьомої статті 43 цього Закону визнано неконституційними. Суд зазначив, що після ухвалення цього рішення положення про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами втратили чинність і застосуванню не підлягають, а тому дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії є протиправними. Крім того, наявна колізія між нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України) та статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, які регулюють одні й ті самі правовідносини, має вирішуватись на користь особи відповідно до принципу верховенства права та практики Європейського суду з прав людини. Суд послався на позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою у разі неоднозначного або множинного тлумачення норм законодавства перевага надається тлумаченню, що є найбільш сприятливим для особи. Отже, після 20 грудня 2016 року обмеження розміру пенсій військовослужбовців є незаконним, а тому відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу без урахування максимального обмеження, з урахуванням уже виплачених сум.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скарга обґрунтована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначив, що суд неправильно застосував норми законодавства, не врахувавши положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, якими встановлено граничний розмір пенсії у межах десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Норми щодо максимального розміру пенсії поширюються не лише на призначення, а й на перерахунок уже призначених пенсій, а відтак дії відповідача з обмеження пенсії позивача є законними. Апелянт також послався на рішення Конституційного Суду України, якими підтверджено право держави встановлювати межі соціальних виплат виходячи з фінансових можливостей бюджету, та на практику Верховного Суду, де вказано на допустимість застосування обмеження незалежно від дати призначення пенсії. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що обмеження максимального розміру пенсії не може застосовуватись при її перерахунку, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Орган Пенсійного фонду не має дискреційних повноважень змінювати розмір пенсійних виплат на власний розсуд, а діє виключно в межах чинного законодавства, тому оскаржуване рішення суду суперечить принципам правової визначеності та бюджетної збалансованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.
Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та з 04 березня 2023 року отримує пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
При призначенні пенсії ОСОБА_1 , розмір якої становить 22 842, 80 грн, цей розмір обмежено десятьма прожитковими мінімумами та її розмір визначено у сумі 20 930, 00 грн.
Під час призначення пенсії ОСОБА_1 її первинний розмір становив 22 842, 80 грн, однак у зв'язку із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, виплата була визначена у сумі 20 930, 00 грн.
Позивач, вважав протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії, тому звернувся до суду з позовом.
Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували зокрема, на військовій службі, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон України № 2262).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону України № 2262 у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII.
У рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України № 2262-XII.
Враховуючи зазначене, наразі стаття 43 Закону України № 2262-XII не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Також обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон України № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Цим Законом внесено зміни у статтю 43 Закону України № 2262-XII шляхом викладення її в редакції Закону України № 3668-VI, яка передбачає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність
Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України № 2262-ХІІ, в тому, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
Судді: Кобаль М.І.
Штульман І.В.