17 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3675/25
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.,
повний текст судового рішення
складено 02.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №420/3675/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити зарахування стажу та призначити пенсію
05.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії» №155950016357 від 20.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби з 01.01.1992 по 09.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, Закону України №889-VІІІ від 10.12.2015, на підставі заяви від 16.12.2024, та здійснити її перерахунок та виплату з 16.12.2024, виходячи із 60% від усіх сум оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, надбавки за виконання особливо важливої роботи, місячної премії, інших виплат, відображених у довідках, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області: №289/15-32-10-02-12 від 10.12.2024, №290/15-32-10-02-12 від 10.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона має право на переведення з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та статті 37 Закону України “Про державну служб» від 16.12.1993 №3723-ХП у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління ДПС в Одеській області №289/15-32-10-02-12 від 10.12.2024, №290/15-32-10-02-12 від 10.12.2024, із зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи на посадах в органах державної податкової служби з 01.01.1992 по 09.12.2024.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, наголошуючи на тому, що ОСОБА_1 не має необхідного стажу роботи для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". При цьому, період роботи на посадах в органах державної податкової служби, в період перебування на яких були присвоєні спеціальні звання, не підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №420/3675/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову в перерахунку пенсії «Перехід на інший вид пенсії» №155950016357 від 20.12.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах державної податкової служби з 01.01.1992 по 09.12.2024.
Зобов'язанои Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ Закону України №889-VІІІ від 10.12.2015, на підставі заяви від 16.12.2024, та здійснити її перерахунок та виплату з 16.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в запорізькій області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу».
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.40-47, а.с.73-77).
У свою чергу, ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано письмові пояснення, у яких позивачка вказує, що наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи є безпідставними. На думку позивачки, судом першої інстанції рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.
Зокрема, колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою від 16.12.2024 щодо переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу".
За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.12.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення №155950016357 від 20.12.2024 про відмову у переході з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України “Про державну службу».
Приймаючи такий індивідуальний акт суб'єкт владних повноважень виходив із того, що ОСОБА_1 не має 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорії посад державних службовців.
Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155950016357 від 20.12.2024 позивачка за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну служубу» № 889-VІІІ, після 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Отже, законодавцем визначено певні умови, за дотримання яких, у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби, а саме 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постановах від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, від 11.04.2023 у справі № 620/965/20.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом 01.05.2016 (набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII), позивачка займала посаду державної служби.
Відтак, для збереження права на призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України «Про державну службу» №889-VIII, ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 повинна була мати не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 :
- 17.12.1992 ОСОБА_1 прийнято на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування доходів колективних, приватних та індивідуальних підприємств;
- 01.12.1993 присвоєно звання інспектор податкової служби;
- 03.01.1994 переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудита юридичних осіб управління аудита та доходів у зв'язку із змінами структури;
- 01.04.1994 переведено на посаду заступника начальника відділу аудита юридичних осіб управління аудита доходів;
- 01.06.1994 прийнято присягу державного службовця;
- 01.02.1995 призначено на посаду начальника відділу обслуговування платників податків на конкурсній основі;
- 25.11.1996 звільнено від займаної посади в порядку переводу на роботу до державної податкової інспекції в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі згідно з п.5 ст. 36 КЗпП України;
- 26.11.1996 прийнято до Ізмаїльської держаної податкової адміністрації на посаду начальника відділу по роботі з платниками податків в порядку переводу з державної податкової інспекції по Ізмаїльському району;
- 01.12.1998 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби 3 рангу»;
- 31.05.2000 переведено на посаду старшого державного податкового інспектора відділу по роз'ясненню податкового законодавства у зв'язку із зміною структури. Відділ перейменовано на відділ громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи;
- 17.03.2003 переведено на посаду головного державного податкового інспектора цього ж відділу, як така що пройшла за конкурсом;
- 24.10.2003 переведено на посаду головного державного податкового інспектора групи по роботі зі зверненнями громадян відділ громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи;
- 01.07.2004 переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу громадських зв'язків та масово-роз'яснювальної роботи;
- 08.07.2004 переведено на посаду начальника відділу масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян, як така що успішно пройшла стажування;
- 11.08.2008 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу»;
- 29.02.2012 звільнено з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби;
- 01.03.2012 призначено на посаду завідувача сектору із взаємодії та засобами масової інформації та громадкістю у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції;
- 03.07.2013 звільнено з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеські області відповідо до п.5 ст.36 КЗпП України;
- 04.07.2013 призначено на посаду завідувача інформаційно-комунікаційного сектору у порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби. Присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 04.07.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи II рангу»;
- 23.05.2015 звільнено з посади у порядку переведення на роботу до Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеські області згідно п.5 ст.36 КЗпП України;
- 26.03.2015 призначено на посаду завідувача сектору комунікацій в порядку переведення з Ізмаїльської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області;
- 24.02.2016 переведено на посаду начальника відділу організації роботи, як така що перебувала у кадровому резерві на цю посаду у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
- 29.04.2016 переведено на посаду завідуючого сектору організації роботи у зв'язку із зміною структури та штатного розпису;
- 19.12.2018 звільнено з посади у порядку переведення на роботу до Головного управління ДФС в Одеській області згідно п.5 ст.36 КЗпП України;
- 20.12.2018 призначено на посаду актору організаційного забезпечення Ізмаїльського управління, як переможця конкурсу в порядку переведення з Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області;
- 02.10.2019 у зв'язку із реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області звільнено із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в ГУ ДФС в Одеській області відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України та п.2 ч. І ст.11 Закону України «Про державну службу»;
- 03.10.2019 призначено на посаду завідувача сектору забезпечення роботи Ізмаїльського управління у порядку переведення з ГУ ДФС в Одеській області;
- 03.10.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця;
- 22.09.2020 переведено на посаду заступника начальника Південного відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління, у зв'язку із веденням в дію організаційної структури та штатного розпису;
- 21.12.2020 звільнено із займаної посади у порядку переведення до ГУ ДПС в Одеській області згідно п.2 ч.1ст.41 Закону України «Про державну службу»;
- 22.12.2020 призначено на посаду заступника начальника Південного відділу організації роботи організаційно-розпорядчого управління, у порядку переведення з ГУ ДПС в Одеській області;
- 19.07.2022 переведено на посаду заступника начальника Південного відділу організації роботи управління організації роботи у зв'язку із введенням в дію організаційна структури та штатного розпису;
- 03.10.2022 присвоєно 4 ранг державного службовця.
Наказом ГУ ДПС України в Одеській області №1609-0 від 09.12.2024 припинено державну службу та звільнено 09.12.2024 з посади заступника начальника Південного відділу організації роботи управління організації роботи ГУ ДПС в Одеській області, у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців ГУ ДПС України в Одеській області відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
За наслідком дослідження змісту оскаржуваного індивідуального акту колегією суддів установлено, що суб'єктом владних повноважень не наведено належних обґрунтувань стосовно неможливості врахування наявного у ОСОБА_1 стажу державної служби під час вирішення питаня стосовно переведення її з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України “Про державну службу».
За фактичними обставинами справи, станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (01.05.2016) ОСОБА_1 мала більш ніж 10 років стажу держслужби.
Означене спростовує доводи скаржника про те, що станом на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII (01.05.2016) ОСОБА_1 не мала необхідного стажу держслужби для переходу з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно із Законом України “Про державну службу».
За таких підстав колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №155950016357 від 20.12.2024.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, з оглдя на таке.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивачки на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України.
Пунктом 342.4 статті 342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно із абзацами першим, другим пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України “Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 № 404-VII статтю 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ доповнено частиною п'ятнадцятою, відповідно до якої період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, колегія суддів зазначає, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями із спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи Головного управління ПФУ в Запорізькій області.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №420/3675/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання здійснити зарахування стажу та призначити пенсію - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька