17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/9478/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року (суддя Рищенко А.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу для пенсії ОСОБА_1 періодів її страхового стажу: з 14.11.1997 року по 13.11.1998 року (період отримання допомоги по безробіттю в російській федерації) та з 01.09.2000 року по 31.08.2005 року (робота на території російської федерації).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 07.01.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до її страхового стажу періоди її страхового стажу: з 14.11.1997 року по 13.11.1998 року (період отримання допомоги по безробіттю в російській федерації) та з 01.09.2000 року по 31.08.2005 року (робота на території російської федерації), та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права., суд не врахував, що з 0.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992 про гарантії прав громадян держав-співучасниць Співдружності Незаклеєних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Здійснити розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.02.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою з приводу пенсійного забезпечення.
Листом від 18.03.2025 відповідачем було повідомлено, що страховий стаж ОСОБА_1 за період знаходження на обліку по безробіттю в Таганрозькому міському центрі зайнятості з 14.11.1997 по 13.11.1998 та період роботи на території РФ з 01.09.2000 по 31.12.2003 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.09.1982 виключено із загального страхового стажу, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність дій не було доведено.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ст. 9 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів його безробіття та роботи з 14.11.1997 по 13.11.1998 та з 01.09.2000 по 31.08.2005 на території російської федерації згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.09.1982, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
У листі від 18.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з російською федерацією.
Суд вірно встановив наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 07.01.2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до її страхового стажу періоди її страхового стажу: з 14.11.1997 року по 13.11.1998 року (період отримання допомоги по безробіттю в російській федерації) та з 01.09.2000 року по 31.08.2005 року (робота на території російської федерації), та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Щодо витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Представник позивача надав до суду копію свідоцтва про право на занятті адвокатською діяльність ДП №3581 від 25.01.2018, ордер №1428137 від 25.09.2025, договір про надання правової допомоги №2025-03-01 від 31.03.2025, акт №2 від 25.09.2025 та платіжну інструкцію.
Колегія суддів враховує вимоги статей 134, 139 КАС України та вважає що позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 3000грн.
Зазначену суму належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 17 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш