17 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2281/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (суддя Тулянцева І.В.) в справі № 160/2281/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про:
визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області та ГУ ПФУ в Миколаївській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії від 10 вересня 2024 року та 18 грудня 2024 року №045750029186;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1991 року по 05 липня 1993 року;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в повному обсязі з 05 серпня 1993 року по 14 вересня 2004 року та з 16 вересня 2004 року по 19 січня 2024 року;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до стажу в фактичному подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01 січня 2004 року по 19 січня 2024 року;
зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати набуття права 02 липня 2024 року на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.09.2024 року №045750029186 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.12.2024 року №045750029186 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2 та не зарахуванні до загального та пільгового стажу за Списком 2 періодів: з 01.09.1991 по 05.07.1993 (період навчання); з 02.06.2009 по 13.07.2009; з 10.10.2016 по 07.11.2016; з 29.02.2020 по 19.01.2024. В іншій частині рішення залишено без змін.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону “Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 05.08.1993 по 14.09.2004 та з 16.09.2004 по 24.01.2024 року;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1991 по 05.07.1993 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу за Списком 2 ОСОБА_1 період роботи: з 05.08.1993 по 05.04.1999 та з 06.04.2004 по 20.06.2004 року; з 02.06.2009 по 13.07.2009; з 10.10.2016 по 07.11.2016; з 29.02.2020 по 19.01.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону “Про пенсійне забезпечення» період роботи з 05.08.1993 по 14.09.2004 та з 16.09.2004 по 24.01.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 03.07.2024 р.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ у Волинській області просить скасувати рішення, ухваливши нове про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що з набранням чинності змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 призначаються згідно зі статтею 114 цього закону, а не на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому вважає вимоги позивача призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п «б» ст. 13 Закону України «Пенсійне забезпечення» безпідставними.
Також з цього питання вказує, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1- р/2020 на спірні правовідносини не впливає, позаяк п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є чинними, не визнані неконституційними, не скасовані, тому право на пенсію на пільгових умовах мають жінки у віці 55 років.
Вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання.
ГУ ПФУ в Миколаївській області у рішенні вказав, що стаж роботи позивача на дату звернення складає: загальний страховий стаж - 35 років 07 місяців 24 дні, у тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 10 років 05 місяців 22 дні; до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з довідкою від 12.01.2024 № 01-04/02, оскільки відсутня дата зарахування на навчання.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
з 05.08.1993 по 05.04.1999 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.08.2024 № 118, оскільки в Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.1994 № 251, відділення № 9 не передбачене;
з 06.04.2004 по 20.06.2004, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 06.04.1999 № 98 та від 21.06.2004 № 169;
з 16.09.2004 по 19.01.2024 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.08.2024 № 05-16/182, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме, відсутні підписи керівника організації, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів; не підтверджено документально право в.о. начальнику Філії, інспектору з кадрів та бухгалтеру на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 18.12.2024 № 045750029186 установлено, що страховий стаж позивача складає 29 років 8 місяців 24 дні, пільговий стаж - 15 років 2 місяці 9 днів. До страхового та пільгового стажу не враховано періоди роботи згідно з довідкою № 133 від 28.10.2024, оскільки відповідно до акту зустрічної перевірки № 0400-011003-1/22451 від 28.10.2024 мовою оригіналу зазначено «прийняти ОСОБА_1 , звільнити ОСОБА_1 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_1 »; період навчання згідно з довідкою № 01-04/02 від 12.01.2024 не зараховано, оскільки диплом видано на прізвище ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту - ОСОБА_3 .
Крім того, вказує, що оскільки Закон № 1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року, то в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону № 1788-XII підлягають зарахуванню періоди роботи до 01 січня 2004 року.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.09.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №045750029186 від 10.09.2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Рішення мотивоване тим, що вік заявниці 50 років 02 місяці. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими 1 важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Страховий стаж особи становить 35 років 07 місяців 24 дні. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 10 років 05 місяців 22 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано періоди: навчання, згідно з довідкою від 12.01.2024 № 01-04/02, оскільки відсутня дата зарахування на навчання. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи, згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.08.2024 № 118: з 05.08.1993 по 05.04.1999, оскільки в Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.1994 № 251 відділення № 9 не передбачене; з 06.04.2004 по 20.06.2004, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 06.04.1999 № 98 та від 21.06.2004 № 169; з 16.09.2004 по 19.01.2024, згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.08.2024 № 05-16/182, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме, відсутні підписи керівника організації, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів. Не підтверджено документально право В.о. начальнику Філії, інспектору з кадрів та бухгалтеру на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком. Отже у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
12 грудня 2024 року позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №045750029186 від 18.12.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Рішення мотивоване тим, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 страховий стаж складає 29 років 8 місяців 24 дні, пільговий стаж - 15 років 2 місяці 9 днів. До страхового стажу та пільгового стажу згідно наданих документів не враховано періоди роботи згідно довідки № 133 від 28.10.2024, оскільки згідно акту зустрічної перевірки № 0400-011003-1/22451 від 28.10.2024 (мовою оригіналу» зазначено “прийняти ОСОБА_1 », звільнити “ ОСОБА_1 », що не відповідає паспорту “ ОСОБА_1 ». Страховий стаж з 01.01.1998 зараховано за даними реєстру застрахованих осіб. Період навчання згідно довідки № 01-04/02 від 12.01.2024, оскільки видано диплом на прізвище “ ОСОБА_2 », що не відповідає паспорту - “ ОСОБА_3 ». Отже, прийняте рішення: відмовити в призначенні пенсій за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за Списком №2) в зв'язку із відсутністю встановленого віку (ч.2 п. 2 ст. 114) - 55 років.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме- положенням пункту “б» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року), при цьому найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії 02.09.2024 року та із заявою від 12.12.2024 року досягла віку, з якого призначається пенсія (50 років) та мала загальний страховий стаж роботи 29 років 08 місяців 24 дні, у тому числі на роботах за Списком № 2 - 15 років 02 місяці 09 днів (згідно з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області), 35 років 07 місяців 24 дні загального стажу та 10 років 05 місяців 22 днів спеціального стажу за Списком 2 (згідно з рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області).
Оскільки підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 слугували висновки органу ПФУ щодо недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV (55 років), а позивач на час звернення до пенсійного органу з заявами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 досягла 50 років, мала необхідний пільговий стаж роботи - більше 10 років, суд першої інстанції дійшов висновку протиправність рішень ГУ ПФУ в Миколаївській області від 10.09.2024 року №045750029186 та ГУ ПФУ у Волинській області від 18.12.2024 року №045750029186.
Стосовно питання не зарахування до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1991 по 05.07.1993 року, суд першої інстанції зауважив, що період навчання з 01.09.1991 року по 05.07.1993 року в Дніпропетровському медичному училищі №2 підтверджено дипломом серії НОМЕР_1 від 05.07.1993р., архівною довідкою від 12.01.2024 року №01-04/02, виданою Комунальним закладом “Дніпровський базовий фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради», згідно з якою ОСОБА_1 наказом від 08.08.1991 року №88 зарахована до Дніпропетровського медичного училища №2 на ІІ курс медсестринського відділення з денною формою навчання. Наказом від 05.07.1993 року № 45 § 2 присвоєно кваліфікацію “Медична сестра» та видано диплом НОМЕР_1 на прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 рос. мова) згідно вищевказаного наказу.
Суд першої інстанції вважав, що виявлені недоліки оформлення уточнюючих довідок та диплому позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови у зарахуванні цього періоду навчання до її загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що диплом та уточнююча довідка заповнені відповідальною посадовою особою із порушенням встановленого порядку, відсутня, а відповідачами не надано доказів того, що позивач не навчалася або її період навчання не відповідає дійсності.
Врахувавши, що згідно з записом №1 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 остання почала працювати за набутою спеціальністю 05.08.1993р., тобто менше ніж через три місяця після закінчення навчання, суд першої інстанції дійшов висновку, що період навчання ОСОБА_1 в Дніпропетровському медичному училищі №2 з 01.09.1991 року по 05.07.1993 року підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу позивача.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи позивача з 05.08.1993 по 14.09.2004 та з 16.09.2004 по 19.01.2024 з підстав відсутності у пільгових довідках підпису керівника організації, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів та з підстав відсутності в Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.1994 № 251 відділення №9, суд першої інстанції вказав наступне.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_2 позивач у спірні періоди з 01.09.1991 р. по 05.07.1993 р., з 05.08.1993 р. по 14.09.2004 р., з 01.01.2004 р. по 19.01.2024 р. працювала (записи №№ 1-11) (далі мовою оригіналу - рос.):
- 05.08.1993 прийнята на посаду палатної медсестри в Комунальний заклад “Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» (наказ №200 від 26.01.1993) (запис №1);
- 14.09.2004 звільнена за власним бажанням ч.1 ст. 38 КЗпП України (наказ №1120 від 02.09.2004) (запис №2);
- 16.09.2004 прийнята на посаду медсестри палатної в Українську психіатричну лікарню з суворим наглядом (наказ №38-ос від 24.09.2004) (запис № 3);
- 20.12.2005 найменування професії медична сестра змінено на сестра медична (наказ №64 від 20.12.2005) (запис № 4);
- Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом перейменована у Державний заклад “Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» (наказ №202 від 17.10.2012) (запис №5);
- 01.11.2012 найменування посади сестра медична палатна змінено на сестра медична стаціонару (наказ №196-1 від 05.10.2012) (запис № 6);
- 01.02.2019 Державний заклад “Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» реорганізовано шляхом приєднання до Державної установи “Центр психічного здоров'я моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» в Дніпровську філію “Спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» Державної установи “Центр психічного здоров'я моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» (наказ №1673 від 14.09.2018) (запис №7);
- 01.03.2020 призначена на посаду сестри медичної старшої відділення №3 (наказ №30-ос від 27.02.2020) (запис №8);
- 01.01.2022 Дніпровська філія “Спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» Державної установи “Центр психічного здоров'я моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» реорганізовано шляхом приєднання до Державної установи “Інститут психіатрії, судово психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України». (наказ №1584 від 29.07.2021) (запис №9);
- 12.09.2023 Дніпровська філія “Спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» Державної установи “Інститут психіатрії, судово психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» перейменована в Дніпровську філію “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги Державної установи “Інститут судової психіатрії МОЗ України» (наказ №1601 від 08.09.2023) (запис №10);
- 19.01.2024 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №9 к/тр-дф від 08.01.2024) (запис №11).
Довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній №133 від 28.10.2024 року, виданою Комунальним підприємством “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, підтверджено, що позивач працювала повний робочий день в Лікувально-виробничому об'єднанні “Міжобласний клінічний психоневрологічний центр»:
в період з 05.08.1993р. (наказ № 200 від 26.07.1993р.) по 14.09.2004р. (наказ № 112-0 від 02.09.2004р.) медсестра палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 9.
Робота медсестри палатної зараховується до пільгового стажу: в період з 05.08.1993р. по 10.03.1994р. згідно списку № 2 розділу ХХIV підрозділу “в»- 2260000в “Заклади охорони здоров'я та соціального забезпечення» постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991р.;
- в період з 11.03.1994р. по 15.01.2003р. згідно списку № 2 підрозділу “в» - 2260000в розділу - XXIV “Охорона здоров'я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994p.;
- в період з 16.01.2003р. по 14.09.2004р. згідно списку № 2 підрозділу- 24в-в розділу XX1V “Охорона здоров'я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р.
Пільговий стаж складає 11р. 01м. 09дн.
За період роботи перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 17.05.1994р. по 31.03.1996р. (наказ № 115-0 від 26.05.1994р.), відкликана з відпустки по догляду за дитиною 01.04.1996p. (наказ № 58-0 від 18.03.1996р.).
Відпустки без збереження заробітної плати: з 13.12.1993р. по 10.01.1994р. (наказ № 332 від 15.12.1993р.), з 27.06.1996р. по 30.06.1996р. (наказ № 138-0 від 27.06.1996р.), з 20.07.1996р. по 23.07.1996р. (наказ № 155-0 від 19.07.1996р.), з 19.09.1996р. по 20.09.1996р. (наказ № 217-0 від 27.09.1996p.), з 13.06.2000р. по 15.06.2000р. (наказ № 54-0 від 01.06.2000р.).
Підстава для видачі довідки: накази, штатний розклад, особова картка форми П-2, особові рахунки.
Також у пільговій довідці зазначено, що атестація робочих місць затверджена наказами № 251 від 28.10.1994р. (первинна), № 98 від 06.04.1999р., № 169 від 21.06.2004р. та узгоджено з головним державним експертом з умов праці управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації ОСОБА_4 .
Стаж роботи подвоюється на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Аналогічні відомості про пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 також підтверджуються довідкою №118 від 23.08.2024 року Комунального підприємства “Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.
Згідно з уточнюючою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №43/06/1251 від 20.11.2024 року, виданою Державною установою “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Дніпровській філії “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України»:
- з 16.09.2004 працювала на посаді сестри медичної стаціонару відділення №3 (наказ №38 від 24.09.2004), з 01.03.2020 працювала на посаді старшої медичної відділення №3 (наказ №30-ос від 27.02.2020), що передбачено списком №2, код КП 3231;
- з 16.09.2004 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 28.02.2020 - виконувала надання медичної допомоги психічно хворим. Розділ XXIV “Охорона здоров'я та соціальна допомога», позиція 24в 2а молодші спеціалісти з медичною освітою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р. Розділ XXIV “Охорона здоров'я та соціальна допомога», молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016р.
У довідці зазначено, що пільговий стаж складає - 15 років 05 місяців 13 днів, а також містяться додаткові відомості, згідно яких зазначено про проведення атестацій робочих місць, зокрема: наказ по лікарні №46 від 02.06.2004 р., наказ по лікарні №107 від 14.07.2009 р. наказ по лікарні №106 від 19.06.2014р., наказ по лікарні №57 від 19.01.2017р., наказ по лікарні №106 від 28.05.2019р “Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за сп №1 та №2, надання пільг та компенсацій».
Відповідно до довідки №05-16/181 від 16.08.2024 року, яка видана Дніпровською філією “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», та довідки №43/06/1250 від 20.11.2024 року, яка видана Державною установою “Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», позивач прийнята в Українську психіатричну лікарню з інтенсивним наглядом на посаду медсестри палатної відділення № 3 з 16.09.2004р. (наказ № 38 від 24.09.2004р.) по 19.01.2024р. (наказ № 9 к/тр-дф від 08.01.2024р.).
Професія “Медсестра палатна» підтверджена результатами атестації робочих місць: наказ № 251 від 28.10.1994р., наказ № 98 від 06.04.1999р., наказ № 169 від 21.06.2004р., наказ № 46 від 02.06.2004р., наказ № 107 від 14.07.2009р. наказ № 106 від 19.06.2014р., наказ №57 від 19.01.2017p., наказ № 106 від 28.05.2019р., наказ № 14 від 03.02.2022р.
Професії, за якими позивачка працювала у спірні періоди, (“сестра медична палатна», “палатна медсестра» та “сестра медична») віднесені до Списків № 2 виробництв, цехів, професій і посад, на роботах з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991р. (розділ ХХIV підрозділу “в»- 2260000в “Заклади охорони здоров'я та соціального забезпечення»), постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року (підрозділ “в» - 2260000в розділу - XXIV “Охорона здоров'я та соціальна допомога»), постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року (Розділ XXIV “Охорона здоров'я та соціальна допомога», позиція 24в 2а молодші спеціалісти з медичною освітою), постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (Розділ XXIV “Охорона здоров'я та соціальна допомога», молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині), тому суд першої інстанції вважав, що позивач у спірні періоди виконувала роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні періоди роботи з 05.08.1993 по 14.09.2004 та з 16.09.2004 по 19.01.2024 надають право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, а позовні вимоги в частині зарахування періодів роботи в повному обсязі з 05.08.1993 по 14.09.2004 та з 16.09.2004 по 19.01.2024 до пільгового стажу за Списком 2 підлягають частковому задоволенню, а саме, щодо визнання протиправними рішень ГУ ПФУ в Миколаївській області та ГУ ПФУ у Волинській області в частині незарахування до пільгового стажу періодів з 05.08.1993 по 05.04.1999; з 06.04.2004 по 20.06.2004; з 02.06.2009 по 13.07.2009; з 10.10.2016 по 07.11.2016; з 29.02.2020 по 19.01.2024 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу позивача в фактичному подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 19.01.2024, суд першої інстанції вважав, що оскільки в період з 05.08.1993 по 14.09.2004 та з 16.09.2004 по 19.01.2024 позивач працювала у психіатричному закладі охорони здоров'я, робота в якому зараховується до стажу в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», то відповідачі безпідставно зарахували ці періоди в одинарному розмірі.
Врахувавши, що останнє рішення про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято ГУ ПФУ у Волинській області, належним відповідачем в частині зобов'язання зарахування до загального та пільгового стажу спірних періодів: з 01.09.1991 по 05.07.1993 року (період навчання), з 05.08.1993 по 05.04.1999; з 06.04.2004 по 20.06.2004; з 02.06.2009 по 13.07.2009; з 10.10.2016 по 07.11.2016; з 29.02.2020 по 19.01.2024, є саме ГУ ПФУ у Волинській області.
Щодо вимог про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з моменту права на її виникнення з 02.07.2024 року суд першої інстанції вказав, що оскільки підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є недосягнення пенсійного віку (55 років), а позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку досягла (50 років), мала необхідний пільговий стаж - більше 10 років, суд першої інстанції вважав, що у даному випадку у пенсійного органу відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії ОСОБА_1 , тому дійшов висновку про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованими приведені висновки суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач 02 вересня 2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області, яким заява розглянута за принципом екстериторіальності, №045750029186 від 10 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з підстав недосягнення нею пенсійного віку.
Так, у рішенні вказано, що вік заявниці 50 років 02 місяці.
Страховий стаж становить 35 років 07 місяців 24 дні, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 10 років 05 місяців 22 дні.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви:
до страхового стажу не зараховано періоди навчання згідно з довідкою від 12.01.2024 № 01-04/02, оскільки відсутня дата зарахування на навчання;
до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.08.2024 № 118:
з 05.08.1993 по 05.04.1999, оскільки в Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.1994 № 251 відділення №9 не передбачене;
з 06.04.2004 по 20.06.2004, оскільки наявна перерва між атестаціями робочих місць за умовами праці від 06.04.1999 № 98 та від 21.06.2004 № 169;
з 16.09.2004 по 19.01.2024 згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.08.2024 № 05-16/182, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме, відсутні підписи керівника організації, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів; не підтверджено документально право в.о. начальнику Філії, інспектору з кадрів та бухгалтеру на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком.
У позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Позивач 12 грудня 2024 року повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, №045750029186 від 18 грудня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягнення пенсійного віку.
У рішенні вказано, що страховий стаж складає 29 років 8 місяців 24 дні, пільговий стаж - 15 років 2 місяці 9 днів.
До страхового стажу та пільгового стажу згідно з наданими документами не враховано періоди роботи згідно з довідкою № 133 від 28.10.2024, оскільки згідно з актом зустрічної перевірки № 0400-011003-1/22451 від 28.10.2024 (мовою оригіналу зазначено «прийняти ОСОБА_1 », звільнити « ОСОБА_1 », що не відповідає паспорту « ОСОБА_1 »; період навчання згідно з довідкою № 01-04/02 від 12.01.2024, оскільки видано диплом на прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспорту - « ОСОБА_3 ».
Прийняте рішення про відмову в призначенні пенсій за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №2) в зв'язку із відсутністю встановленого віку (ч. 2 п. 2 ст. 114) - 55 років.
Спірним під час апеляційного перегляду справи, виходячи з доводів апеляційної скарги, є наступні питання:
1) відсутність підстав для призначення пенсії за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
2) досягнення позивачем пенсійного віку;
3) зарахування до страхового та пільгового стажу періоду навчання та роботи;
4) наявність підстав для подвійного зарахування стажу роботи у психіатричному медичному закладі.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: (….) б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV.
Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».
Враховуючи приведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленої в зразковій справі № 360/3611/20, суд вважає за можливе застосувати правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на те, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 50 років та мала страховий стаж більше 20 років, з них не менше 10 років за списком № 2, що не заперечується відповідачем, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 набула права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15)).
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з підстав недосягнення позивачем пенсійного віку.
Доводи апелянта про те, що норми Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню, так як, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за списком № 2, регулюється Законом №1058-IV, а також недосягнення позивачем пенсійного віку (55 років) спростовані викладеними вище висновками суду.
Наступним спірним є питання правомірності незарахування певних періодів до страхового та пільгового стажу.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавст-вом, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стра-хуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стра-хуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи пер-соніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяль-ності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передба-чених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтвер-джує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Мініс-трів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встанов-люється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються до-відки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчен-ня, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Стосовно питання незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1991 року по 05 липня 1993 року в Дніпропетровському медичному училищі №2 суд зазначає таке.
Вказаний період навчання підтверджено дипломом серії НОМЕР_1 від 05 липня 1993 року, архівною довідкою від 12 січня 2024 року №01-04/02, виданою Комунальним закладом «Дніпровський базовий фаховий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради», якими підтверджено, що ОСОБА_1 наказом від 08 серпня 1991 року №88 зарахована до Дніпропетровського медичного училища №2 на ІІ курс медсестринського відділення з денною формою навчання; наказом від 05 липня 1993 року № 45 § 2 присвоєно кваліфікацію «медична сестра» та видано диплом НОМЕР_1 на прізвище, ім'я та по батькові ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 рос. мова).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку № 637 передбачено, що періоди навчання підтверджуються і дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Окрім того, для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального курсу або окремих його етапів.
Статтею 38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За позицією апелянта період навчання не зарахований до страхового стажу через відсутність дати зарахування на навчання, а також у зв'язку з невідповідності прізвища, вказаного у дипломі, (« ОСОБА_2 ») прізвищу у паспорту - « ОСОБА_3 ».
Проте суд відхиляє такі доводи апелянта та вказує, що диплом серії НОМЕР_1 від 05 липня 1993 року та архівну довідку від 12 січня 2024 року можливо ідентифікувати з позивачем, а відсутність дати зарахування на навчання є формальною підставою.
Суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що виявлені недоліки оформлення уточнюючих довідок та диплому позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цього періоду навчання до її загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що диплом та уточнююча довідка заповнені відповідальною посадовою особою із порушенням встановленого порядку, відсутня.
При цьому суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17, за якою певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки та іншої документації, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та дипломі.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність незарахування до страхового та пільгового стажу позивача періоду навчання в Дніпропетровському медичному училищі №2 з 01 вересня 1991 року по 05 липня 1993 року.
Щодо незарахування до пільгового стажу позивача за списком №2 періоду роботи з 05 серпня 1993 року по 14 вересня 2004 року та з 16 вересня 2004 року по 19 січня 2024 року суд зазначає наступне.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 містить наступні записи:
05.08.1993 прийнята на посаду палатної медсестри в Комунальний заклад «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» (наказ №200 від 26.01.1993) (запис №1);
14.09.2004 звільнена за власним бажанням ч.1 ст. 38 КЗпП України (наказ №1120 від 02.09.2004) (запис №2);
16.09.2004 прийнята на посаду медсестри? ?палатної в Українську психіатричну лікарню з суворим наглядом (наказ №38-ос від 24.09.2004) (запис № 3);
20.12.2005 найменування професії медична сестра змінено на сестра медична (наказ №64 від 20.12.2005) (запис № 4);
Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом перейменована у Державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» (наказ №202 від 17.10.2012) (запис №5);
01.11.2012 найменування посади сестра медична палатна змінено на сестра медична стаціонару (наказ №196-1 від 05.10.2012) (запис № 6);
01.02.2019 Державний заклад «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» реорганізовано шляхом приєднання до Державної установи «Центр психічного здоров'я моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» в Дніпровську філію «Спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» (наказ №1673 від 14.09.2018) (запис №7);
01.03.2020 призначена на посаду сестри медичної старшої відділення №3 (наказ №30-ос від 27.02.2020) (запис №8);
01.01.2022 Дніпровська філія «Спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» Державної установи «Центр психічного здоров'я моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» реорганізовано шляхом приєднання до Державної установи «Інститут психіатрії, судово психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» (наказ №1584 від 29.07.2021) (запис №9);
12.09.2023 Дніпровська філія «Спеціальний заклад надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут психіатрії, судово психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» перейменована в Дніпровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (наказ №1601 від 08.09.2023) (запис №10);
19.01.2024 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (наказ №9 к/тр-дф від 08.01.2024) (запис №11).
Спірний період також підтверджено відповідними довідками.
У довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній №133 від 28.10.2024 року, яка видана Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, вказано, що позивач працювала повний робочий день в Лікувально-виробничому об'єднанні «Міжобласний клінічний психоневрологічний центр»:
в період з 05.08.1993р. (наказ № 200 від 26.07.1993р.) по 14.09.2004р. (наказ № 112-0 від 02.09.2004р.) медсестра палатна по безпосередньому обслуговуванню психічно хворих відділення № 9. Робота медсестри палатної зараховується до пільгового стажу: в період з 05.08.1993р. по 10.03.1994р. згідно зі списком № 2 розділу ХХIV підрозділу «в» 2260000в «Заклади охорони здоров'я та соціального забезпечення» постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991р.;
в період з 11.03.1994р. по 15.01.2003р. згідно зі списком № 2 підрозділу «в» - 2260000в розділу XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994p.;
в період з 16.01.2003р. по 14.09.2004р. згідно зі списком № 2 підрозділу 24в-в розділу XX1V «Охорона здоров'я та соціальна допомога» постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003р.
Пільговий стаж складає 11р. 01м. 09дн.
За період роботи перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років з 17.05.1994р. по 31.03.1996р. (наказ № 115-0 від 26.05.1994р.), відкликана з відпустки по догляду за дитиною 01.04.1996p. (наказ № 58-0 від 18.03.1996р.).
Відпустки без збереження заробітної плати: з 13.12.1993р. по 10.01.1994р. (наказ № 332 від 15.12.1993р.), з 27.06.1996р. по 30.06.1996р. (наказ № 138-0 від 27.06.1996р.), з 20.07.1996р. по 23.07.1996р. (наказ № 155-0 від 19.07.1996р.), з 19.09.1996р. по 20.09.1996р. (наказ № 217-0 від 27.09.1996p.), з 13.06.2000р. по 15.06.2000р. (наказ № 54-0 від 01.06.2000р.).
Підстава для видачі довідки: накази, штатний розклад, особова картка форми П-2, особові рахунки.
Атестація робочих місць затверджена наказами № 251 від 28.10.1994р. (первинна), №98 від 06.04.1999р., № 169 від 21.06.2004р. та узгоджено з головним державним експертом з умов праці управління трудових відносин, зайнятості населення та умов праці Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації Просандєєвим О.І.
Стаж роботи подвоюється на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічні відомості про пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 містяться у довідці №118 від 23.08.2024 року, що видана Комунальним підприємством «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради.
Згідно з уточнюючою довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №43/06/1251 від 20.11.2024 року, виданою Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Дніпровській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України»:
з 16.09.2004 працювала на посаді сестри медичної стаціонару відділення №3 (наказ №38 від 24.09.2004),?з 01.03.2020 працювала на посаді старшої медичної відділення №3 (наказ №30-ос від 27.02.2020), що передбачено списком №2, код КП 3231;
з 16.09.2004 по 02.08.2016 та з 03.08.2016 по 28.02.2020 виконувала надання медичної допомоги психічно хворим. Розділ XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», позиція 24в 2а молодші спеціалісти з медичною освітою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р. Розділ XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016р.
У довідці зазначено, що пільговий стаж складає 15 років 05 місяців 13 днів, вказано, що про проведення атестацій робочих місць, зокрема: наказ по лікарні №46 від 02.06.2004 р., наказ по лікарні №107 від 14.07.2009 р. наказ по лікарні №106 від 19.06.2014р., наказ по лікарні №57 від 19.01.2017р., наказ по лікарні №106 від 28.05.2019р. «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за сп №1 та №2, надання пільг та компенсацій».
Відповідно до довідки №05-16/181 від 16.08.2024 року Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» та довідки №43/06/1250 від 20.11.2024 року Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» позивач прийнята в Українську психіатричну лікарню з інтенсивним наглядом на посаду медсестри палатної відділення № 3 з 16.09.2004р. (наказ № 38 від 24.09.2004р.) по 19.01.2024р. (наказ № 9 к/тр-дф від 08.01.2024р.).
Професія «Медсестра палатна» підтверджена результатами атестації робочих місць: наказ № 251 від 28.10.1994р., наказ № 98 від 06.04.1999р., наказ № 169 від 21.06.2004р., наказ № 46 від 02.06.2004р., наказ № 107 від 14.07.2009р. наказ № 106 від 19.06.2014р., наказ №57 від 19.01.2017p., наказ № 106 від 28.05.2019р., наказ № 14 від 03.02.2022р.
Виходячи з позиції апелянта, підставою незарахування періоду з 05 серпня 1993 року по 14 вересня 2004 року є відсутність в Переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до наказу про результати атестації робочих місць за умовами праці від 28.10.1994 № 251, відділення №9, підставою незарахування періоду з 16 вересня 2004 року по 19 січня 2024 року є наявність перерви між атестаціями робочих місць за умовами праці від 06.04.1999 № 98 та від 21.06.2004 № 169.
Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, (далі - Порядок № 383) визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як вказано вище, позивач у спірні періоди працювала на посадах «сестра медична палатна», «палатна медсестра» та «сестра медична».
Професії, за якими позивач працювала у спірні періоди, віднесені до Списків № 2 виробництв, цехів, професій і посад, на роботах з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26 січня 1991 року (розділ ХХIV підрозділу «в»- 2260000в «Заклади охорони здоров'я та соціального забезпечення»), постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року (підрозділ «в» - 2260000в розділу XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога»), постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року (розділ XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», позиція 24в 2а молодші спеціалісти з медичною освітою), постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року (розділ XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині).
Зокрема, розділом XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24 червня 2016 року, передбачено пільгове пенсійне забезпечення працівників, які безпосередньо обслуговують хворих: у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров'я.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).
Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведения або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Також є безпідставними доводи апелянта про невідповідність уточнюючої довідки вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, оскільки відсутні підписи керівника організації, головного бухгалтера та начальника відділу кадрів, не підтверджено документально право в.о. начальнику Філії, інспектору з кадрів та бухгалтеру на підпис довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за віком; невідповідність прізвища позивача у довідці паспортним даним.
Суд вдруге зауважує, що певні недоліки в оформленні довідки (відсутні підписи головного бухгалтера та начальника відділу кадрів) з урахуванням підтверджено періоду роботи трудовою книжкою не є підставою для відмови у врахування цього періоду до пільгового стажу.
За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії, а органом Пенсійного фонду належним чином не реалізовано власну компетенцію щодо зобов'язання роботодавця дооформити документи.
Якщо й трудова книжка та уточнююча довідка мають певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, або за оформлення уточнюючих довідок, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Відтак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи наведе, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач у спірні періоди виконувала роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.
Стосовно питання кратного зарахування (у подвійному розмірі) періоду роботи з 05 серпня 1993 року по 14 вересня 2004 року та з 16 вересня 2004 року по 24 січня 2024 року суд зазначає таке.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Записами трудової книжки, уточнюючими довідками підтверджено, що позивач у спірний період працювала у психіатричних закладах охорони здоров'я, тому наведений період має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.
Приведений висновок відповідає правовій позиції, викладений Верховний Судом у постановах від 04 грудня 2019 року в справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року в справі №462/1713/17, від 20 квітня 2022 року в справі № 214/3705/17.
Доводи апелянта повторюють зміст відзиву на позовну заяву та спростовані висновками суду, викладеними в цьому рішенні.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є типовою, предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в справі № 160/2281/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в справі № 160/2281/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 грудня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов