28 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 340/2528/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року (головуючий суддя Брегей Р.І.)
в адміністративній справі №340/2528/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 17.04.2025 до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, в якій просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення №111450003533 від 25.03.2025 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 18.03.2025 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із зарахуванням до її страхового стажу для пенсії в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 31.08.1984 по 08.07.1990, з 02.03.1992 по 1.02.1994, з 1.10.2004 по 30.09.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство шляхом оформленої належним чином уточнюючої довідки. Тож, якщо КНП «Маловисківська лікарня» Маловисківської міської ради виданою довідкою про пільговий стаж позивача №874/01-09 від 14.03.2025 підтверджує, що робота позивача дає право на пільги, передбачені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то орган ПФУ не може безпідставно, всупереч позиції підприємства роботодавця, судити про наявність чи відсутність у особи такого права.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.03.2025 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії за віком на підставі заяви від 18.03.2025 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії за віком від 18.03.2025 року, врахувавши правовий висновок суду.
Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині вимог.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачка виконувала ті ж обов'язки, як і в реанімаційних відділеннях, що підтвердив медичний заклад .Отже, спірні періоди праці мали бути зараховані до страхового стажу у подвійному розмірі.
Разом з цим, повторно розглянути заяву має той орган, який встановлено на підставі приписів пункту 4.2 Порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що періоди роботи позивача в Маловисківській ЦРЛ на посаді медичної сестри - анестезистки та медсестри анестезіології і реанімації з 31.08.1984 по 08.07.1990 та з 02.03.1992 по 01.02.1994р. не можливо зарахувати в подвійному розміру згідно ст. 60 «Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивач не працювала у реанімаційиому відділенні.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на території Кіровоградської області (а.с.8-10).
З 31.08.2024 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Кіровоградській області і отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.17).
18.03.2025 року позивачка звернулася зі заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про перерахунок пенсії за віком (не зарахувало певний період праці в медичному закладі до страхового стажу у подвійному розмірі) (а.с.17).
Разом зі заявою надала довідку медичного закладу від 14.03.2025 року (а.с.15).
У довідці зазначено, що працювала:
- з 31 серпня 1984 року по 08 липня 1990 року - медична сестра анестезистка районної лікарні;
- з 02 березня 1992 року по 01 лютого 1994 року - медсестра по анестезіології і реанімації районної лікарні;
- з 01 жовтня 2004 року по теперішній час - сестра медична - анестезист відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії.
У довідці також зазначено, що робота на цих посадах дає право на пільги, які встановлено приписами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Медичний заклад повідомив, що в період до 28.09.1998 року не існувало окремого відділення реанімації. Замість нього функціонувала анестезіологічна служба у складі лікарів - анестезіологів і сестер медичних - анестезистів, яка надавала анестезіологічну та реанімаційну допомогу на госпітальному рівні.
Заява позивачки передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності.
25.03.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ухвалило рішення, яким відмовило у перерахунку пенсії (а.с.17).
Підстава - ОСОБА_1 не працювала у реанімаційному відділенні з 31.08.1984 року по 08.07.1990 року і з 02.03.1992 року по 01.02.1994 року.
Рішення відповідача не містить висновку про період праці позивачки з 01.10.2004 року по 30.08.2024 року. Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №111450003533 від 25.03.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року №1788-XII визначені пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах.
Зокрема, стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (в редакції Закону №1110-IV від 10.07.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) має такий зміст:
«Робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі».
Отже, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вищезазначених норм права та обставин справи дає підстави для висновку, що посада на якій працює позивач дає їй право на зарахування спірного періоду роботи до трудового стажу у пільговому обчисленні, що передбаченого ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, від 11.12.2018 року у справі №310/385/17(2-а/310/47/17), від 23.01.2019 року у справі №485/103/17, від 20.04.2022 року у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 року у справі №160/14078/22 та від 04.12.2019 року у справі №689/872/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що медичний заклад (Комунальне некомерційне підприємства «Маловисківська лікарня» Маловисківської міської ради) у довідці від 14.03.2025 №847/01-19 повідомив, що з 01.10.2004 року по 30.08.2024 року позивачка працювала у реанімаційному відділенні (а.с. 15).
У періоди з 31.08.1984 року по 08.07.1990 року і з 02.03.1992 року по 01.02.1994 року працювала медичною сестрою по анестезіології і медичною сестрою по анестезіології та реанімації у анестезіологічній службі у складі лікарів - анестезіологів і сестер медичних - анестезистів, яка надавала анестезіологічну та реанімаційну допомогу на госпітальному рівні.
Тобто позивачка виконувала ті ж обов'язки, як і в реанімаційних відділеннях, що підтвердив медичний заклад у довідці від 14.03.2025 №847/01-19.
Отже, спірні періоди праці мали бути зараховані до страхового стажу у подвійному розмірі.
Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.11.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко