28 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/2662/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.)
в адміністративній справі №280/2662/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 08.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2025 року №18;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з Російської федерації в Соціалістичній республіці В'єтнам з вересня 1997 року по листопад 2007 року згідно з відомостями, зазначеними в довідці від 16.10.2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро», починаючи з дня призначення пенсії та з урахуванням висновків суду.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. У відповідності до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року по справі №280/7444/23 Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 08.09.1997 року по 07.11.2007 року у Спільному російсько-в'єтнамському підприємстві «В'єтсовпетро» (Совместное российськовьетнамское предприятие по разведке и добычи нефти на контенинтальном шельфе юга Вьетнама «Вьетсовпетро» - СП «Вьетсовпетро», рос.). Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. До заяви позивачем додано всі наявні у нього довідки про його періоди роботи та розмір його заробітної плати у Спільному російсько- в'єтнамському підприємстві «В'єтсовпетро». Однак відповідач відмовив у вказаному перерахунку. Позивач вважає, що дії відповідача щодо неврахування для обчислення пенсії, заробітної плати, з врахуванням вказаної довідки є протиправними, суперечить вимогам чинного законодавства.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.01.2025 року №18.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати, отриманої ним в період роботи у закордонному відрядженні з Російської федерації в Соціалістичній республіці В'єтнам з вересня 1997 року по листопад 2007 року згідно з відомостями, зазначеними в довідці від 16.10.2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що довідка від 16.10.2007 року №40, видана Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро», містить інформацію про конкретні суми заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 1997 року по листопад 2007 року. Вказана довідка видана на підставі платіжних відомостей за 1997 - 2007 роки. Тобто, зазначена довідка видана на підставі платіжних відомостей по заробітній платі, містять чітко визначені періоди роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адресу установи, якою видано такі довідки та завірені печатками. Зауважив, що до компетенції органу Пенсійного фонду України входить перевірка належного оформлення поданих документів та за наявності розбіжностей у таких, пенсійний орган уповноважений вчинити дії щодо здійснення перевірки таких документів. Отже, відповідач рішенням 16 січня 2025 року за № 18 протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 16 жовтня 2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро» про заробітну плату за період з вересня 1997 року по листопад 2007 року.
Разом з тим, з урахуванням заявлених позовних вимог та дати звернення позивача із заявою, відповідача з урахуванням положень статті 45 Закону №1058-ІV слід зобов'язати здійснити з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням вказаної довідки, а не з дати призначення пенсії як вказує позивач.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що згідно з копією довідки №40 від 16.10.2007 виданою Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро» за час роботи в закордонному відрядженні в Соціалістичній Республіці В'єтнам, повідомляємо, що якщо особа працювала за кордоном і виплата заробітної плати здійснювалась в іноземній валюті, то обчислення розміру пенсії із заробітку з врахуванням частини заробітку, отриманого в іноземній валюті, Законом України «Про пенсійне забезпечення», а також раніше діючим законодавством не передбачено, оскільки вищевказані довідки видані в іноземній валюті, у зв'язку з чим, можливість застосування їх в перерахунку пенсії відсутня.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року у справ №280/7444/23, яке набрало законної сили 09.05.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2023 року про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.09.1997 року по 07.11.2007 року у Спільному російсько-в'єтнамському підприємстві «В'єтсовпетро» (Совместное российсько-вьетнамское предприятие по разведке и добычи нефти на контенинтальном шельфе юга Вьетнама «Вьетсовпетро» - СП «Вьетсовпетро», рос.), з урахуванням висновків суду.
На виконання вищезазначеного судового рішення у справ №280/7444/23, яке набрало законної сили 09.05.2024 року, Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області позивачу зараховано до страхового стажу періоду його роботи з 08.09.1997 року по 07.11.2007 року у Спільному російсько-в'єтнамському підприємстві «В'єтсовпетро» (Совместное российськовьетнамское предприятие по разведке и добычи нефти на контенинтальном шельфе юга Вьетнама «Вьетсовпетро» - СП «Вьетсовпетро», рос.).
09.01.2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок йому пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
За наслідками розгляду заяви та доданих документів відповідачем винесено рішення від 16.01.2025 року №18 про відмову у перерахунку позивачу пенсії з огляду на те, що розмір пенсії із заробітку, що виплачувався в іноземній валюті, законодавством не передбачено.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
Так, за статтею 1 Закону №1058-ІV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
13 березня 1992 року України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (Угода від 13.03.1992 року).
Постановою від 29.11.2022 року №1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м. москві.
Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Вказана Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди.
У Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отож, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача на території російської федерації в період після 01.01.2004 року, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 року визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Приписами статті 6 Угоди від 13.03.1992 року встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Положеннями статті 3 Угоди від 13.03.1992 року також визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 року між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення.
При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13.03.1992 року (до її припинення) підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за такі періоди роботи.
Верховний Суд у постанові від 28.01.2025 року у справі №620/3530/22 вказав, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Крім того, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Враховуючи наведене, колегія суддів у цій справі сформувала такий правовий висновок: відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.
Матеріалами справи підтверджується, що за результатами виконання Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 року по справі №280/7444/23 Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 08.09.1997 року по 07.11.2007 року у Спільному російсько-в'єтнамському підприємстві «В'єтсовпетро» (Совместное российськовьетнамское предприятие по разведке и добычи нефти на контенинтальном шельфе юга Вьетнама «Вьетсовпетро» - СП «Вьетсовпетро», рос.), що підтверджується розрахунком пенсії позивача, який міститься в матеріалах справи.
Так, 09.01.2025 року позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у якій просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у довідці від 16.10.2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро» з вересня 1997 року по листопад 2007 року.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Слід зазначити, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Позивач не повинен відповідати за несплату страхових внесків роботодавцем та їх, відсутність не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи на території російської федерації, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Вказаний висновок узгоджується з правовими висновками зазначеними у постановах Верховного Суду від 30.12.2021 року по справі №348/1249/17, від 17.07.2019 року по справі №144/669/17 та від 20.03.2019 по справі №688/947/17.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 року незалежно від перерв.
За правилами статті 41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи.
Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України;
3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною 3 статті 24 цього Закону;
4) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із сплачених страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У випадку, якщо в державах-учасниках Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (Порядок №22-1).
За змістом абзацу дванадцятого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, (в тому числі документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і за вислугу років), передбачені Порядком підтвердження наявного стажу роботи, а за періоди роботи після 01.01.2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Пункт 2.10 Порядку №22-1 передбачає, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до обставин даної справи, заробітну плату позивача за спірний період роботи підтверджує архівна довідка від 16.10.2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро».
Так, довідка від 16.10.2007 року №40, видана Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро», містить інформацію про конкретні суми заробітної плати ОСОБА_1 за вересень 1997 року по листопад 2007 року.
Вказана довідка видана на підставі платіжних відомостей за 1997 - 2007 роки.
Тобто, зазначена довідка видана на підставі платіжних відомостей по заробітній платі, містять чітко визначені періоди роботи, за який здійснювалася виплата заробітної плати позивачу, суми заробітної плати, а також містить інформацію щодо місцезнаходження і адресу установи, якою видано такі довідки та завірені печатками.
До компетенції органу Пенсійного фонду України входить перевірка належного оформлення поданих документів та за наявності розбіжностей у таких, пенсійний орган уповноважений вчинити дії щодо здійснення перевірки таких документів.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 року у справі №341/1132/17 дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Тому, зазначення відповідачем у рішенні 16.01.2025 року за № 18 про те, що відсутні підстави для перерахунку пенсії оскільки відсутні первинні документи, на підставі яких видано спірні довідки про заробітну плату, є повністю безпідставним.
Частиною 4 статті 45 Закону №1058-ІV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Отже, відповідач рішенням від 16.01.2025 року за №18 протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 16.10.2007 року №40, виданій Спільним російсько-в'єтнамським підприємством «В'єтсовпетро» про заробітну плату за період з вересня 1997 року по листопад 2007 року.
Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.11.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко