17 грудня 2025 року справа №200/4626/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Загацька Т.В.) у справі № 200/4626/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною триваючу бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з нарахованої суми пенсії громадянину України ОСОБА_1 за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 в сумі 317527,63 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нараховану, але не виплачену пенсію за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 в сумі 317527,63 грн. на користь громадянина України ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, нарахованої на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №200/4912/22 та від 25.03.2024 у справі № 200/7539/23 за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у загальному розмірі 317527 (триста сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 63 копійки.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначав, що нарахована на виконання рішення суду доплата, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
Крім того, вказано, що питання невиплати пенсії позивачу охоплюється рішенням по справі № 200/4912/22 та 200/7539/23.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/4626/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії в ГУ ПФУ в Донецькій області. Вказана пенсія призначена з 12.09.2022 по довічно на виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 19.04.2023 у справі №200/4912/22, яке набрало законної сили.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2024 у справі №200/1541/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не застосування при призначенні пенсії ОСОБА_2 з 13 червня 2022 року положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 13 червня 2022 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4912/22 від 19.04.2023 яке набрало законної сили 22.08.2023, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву на призначення пенсії від 12.09.2022 року ОСОБА_1 із зарахуванням до пільгового стажу за списком №1 як працівника провідних професій періодів роботи: з 22.03.1999 по 15.08.2000 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ДВАТ «Шахтоуправління «Кіровське»; з 29.08.2000 по 30.07.2002 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу»; з 29.09.2002 по 14.04.2004 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ТОВ «Шахтовуглесервіс»; з 19.04.2004 по 31.10.2008 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ДВАТ ШУ «Донбас»; з 01.11.2008 по 28.02.2009 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ТОВ «Шахта «Донбас»; з 01.03.2009 по 07.11.2017 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ПАО «Шахтоуправління «Донбас»; з 08.07.2019 по 25.01.2021 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ВСП ШУ «Добропільське» ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля»; з 26.01.2021 по 24.05.2022 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ШУ «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» з врахуванням коефіцієнта 1,3 (3 місяці за 1 рік роботи по провідній професії прохідник) із визнанням права на пенсію незалежно від віку, відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
23.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, проте при прийняті розпорядження від 24.10.2023 року, відповідач не застосував надбавку 80% за престижність шахтарської праці згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №200/4912/22 Головним управлінням призначено пенсію за віком з 12.09.2022 з урахуванням висновків суду.
Виплату поточної пенсії, призначеної згідно з рішенням суду, розпочато з листопада 2023 року.
За рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №200/4912/22 нараховано заборгованість за період з 12.09.2022 по 31.10.2022 у сумі 256013,41 грн, яка облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2024 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7539/23 від 25.03.2024 яке набрало законної сили 12.09.2024, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій здійснити обчислення та донарахування розміру пенсії ОСОБА_1 з дати її призначення у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №200/7539/23 Головним управлінням здійснено обчислення розміру пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог статті 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 12.09.2022.
Виплату пенсії у розмірі 23610,00 грн розпочато з жовтня 2024 року.
Заборгованість за період з 12.09.2022 по 30.09.2024, яка становить 68597,22 грн облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2025 року.
На момент підготовки відповіді заборгованість по пенсійній справі позивача за рішеннями суду, яка становить 317527,63 грн, облікована в Головному управлінні та буде виплачена відповідно до Порядку №1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2025 рік.
Спірним питанням даної справи є наявність правових підстав для не виплати позивачу нарахованої суми заборгованості з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача має бути відновленим шляхом стягнення з управління заборгованості по пенсії
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, :
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Стаття 46 Закону № 1058-IV регламентує правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Суд зазначає, що відповідач, здійснивши на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду про призначення пенсії та перерахунок пенсії з урахуванням статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", безпідставно, всупереч вимог частини другої статті 46 Закону №1058-IV не виплатив позивачу заборгованість по пенсійним виплатам, що утворилася за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
При цьому, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10) і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що невиплата пенсії позивачу заборгованості з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн., з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручанням у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Щодо посилань відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, п. п. 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява №67534/01, п. 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
У справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При цьому, є неприйнятними доводи апелянта, що даний спір виник у зв'язку із невиконанням судового рішення у справі № 200/7539/23 та по № 200/4912/22.
Предметом розгляду цієї справи є правомірність невиплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
В межах справи № 200/7539/23 та № 200/4912/22 не розглядались питання нарахування та виплати позивачу заборгованості з пенсії, яка виникла після її призначення та перерахунку і не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі № 200/4626/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 грудня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць