Справа № 156/548/25
Провадження № 2/156/252/25
Рядок статзвіту № 69
16 грудня 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Комзюк Н.Н.,
за участю секретаря судового засідання - Киці Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Якименко З.С., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Якименко З.С., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 12000 грн. щомісячно, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2019 між сторонами був зареєстрований шлюб. Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 15.01.2025 шлюб розірвано, дитина залишилась проживати з матір'ю. Відповідач працює за кордоном, однак на утримання сина коштів не надає, не бере участі у додаткових витратах на дитину. Добровільно сплачувати кошти на утримання дитини не погоджується. При цьому, син потребує постійних обстежень та лікування, оскільки має вроджену непереносимість лактози, що несе за собою додаткові витрати. Усі питання щодо виховання, лікування, забезпечення дитини харчуванням та усім необхідним вирішуються позивачем самостійно, однак коштів, які вона отримує не вистачає, оскільки у позивача від першого шлюбу є ще донька ОСОБА_4 , яка навчається у коледжі та перебуває на утриманні позивача. Також позивач несе витрати на сплату комунальних послуг та на своє забезпечення. При цьому, відповідач працює у Бельгії та заробляє щонайменше 2000 євро в місяць, інших утриманців не має, тобто може і повинен брати участь в утриманні їхнього сина. На думку позивача, аліменти у визначеному розмірі є мінімально необхідними для забезпечення гармонійного розвитку дитини, є справедливими та не становитимуть для відповідача надмірний тягар.
Представник відповідача адвокат Свередюк Ю.А. подала відзив, у якому зазначила, що відповідач є особою з інвалідністю, він допомагає матері, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, а тому спроможний сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 2500 грн. щомісяця. Крім того зазначила, що донька позивача від першого шлюбу на даний час є повнолітньою і спроможна сама себе забезпечувати, а неповнолітній син хворіє періодично, що не є підставою стягувати з її довірителя аліменти у заявленому розмірі. Також зазначала, що ОСОБА_3 має мінливі заробітки, а доводи позивача про те, що він працює у Бельгії та заробляє 10 євро за годину нічим не підтверджені.
Представник позивача адвокат Якименко З.С. подала відповідь на відзив, у якому стверджує, що відповідач працює за кордоном, його матір отримує пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з чим не потребує сторонньої допомоги, а дотримання дитиною дієти вимагає більших витрат, крім того дитина перебуває під наглядом лікарів. На думку представника позивача відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі.
У судове засідання сторони не з?явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Представник позивача подала заяву, у якій позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу без її та позивача участі. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн.
Представник відповідача подала заяву, у якій просила розглянути справу без їх участі. Також, на підтвердження участі батька в утриманні сина, долучила дві квитанції на суму 1000 та 4000 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази та обставини по справі, суд дійшов наступного висновку.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.09.2019, який розірвано рішенням Іваничівського районного суду від 15.01.2025.
Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні.
Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із абзацом 1 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Тобто, відповідач, як батько дитини, зобов'язаний брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини.
Позивач просить стягнути аліменти на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 12000,00 грн. В обґрунтування розміру аліментів зазначає, що відповідач працює за кордоном та отримує заробітню плату, яка в еквіваленті до гривні складає 90000 грн., а тому визначений розмір аліментів не становитиме для нього надмірний тягар. При цьому розмір аліментів визначений із врахуванням потреб сина, який росте, скоро піде до школи, при цьому має проблеми зі здоров?ям, потребує лікування та спостереження, на що йдуть значні витрати.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років складає 2563 гривні; дитини віком від 6 до 18 років складає 3196 гривень.
Згідно із ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітньої дитини суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про потреби дитини, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також всі обставини справи. Також суд враховує те, що обов'язки з утримання дітей є рівними для обох батьків.
Позивач вказувала, що відповідач працевлаштований у Бельгії та отримує заробітню плату, яка в еквіваленті становить 90000 грн., однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цих обставин.
З інформації Державної прикордонної служби України від 22.10.2025 вбачається, що відповідач з 01.01.2025 по 22.10.2025 державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованою територією України не перетинав.
При цьому сторона заперечує відповідні доводи сторони позивача, зазначаючи, що відповідач має мінливі заробітки, йому встановлено 60% втрати професійної працездатності, також на його утриманні перебуває матір, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи.
З довідки серії 12ААА №021975 слідує, що з 21.06.2020 по 20.06.2022 ОСОБА_2 встановлено третю группу інвалідності по втраті 60 відсотків працездатності.
Однак, суд не може взяти до уваги вказану довідку, оскільки інвалідність ОСОБА_2 не визначена безстроковою, а відомостей про те, що він пройшов переогляд не надано, тобто строк її дії минув.
Також відповідачем не надано належних доказів на підтвердження участі в утриманні його матері ОСОБА_5 , а сам по собі факт наявності у неї інвалідності ІІІ групи про це не свідчить. Більше того, з відповіді ГУ ПФУ у Волинській області від 09.09.2025 вбачається, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у пенсійному фонді, як отримувач пенсії у зв?язку з втратою годувальника, розмір пенсії становить 11834,98 грн.
Суд враховує доводи сторони позивача щодо проходження лікування малолітнім ОСОБА_3 та понесення у зв'язку з цим певних витрат, що підтверджено долученими до позову консультативними висновками лікарів та певними квитанціями.
Разом з цим, більшість наданих чеків містять інформацію щодо сплачених сум без інформації про товар, а тому суд позбавлений можливості оцінити, чи дійсно ці витрати були понесені на лікування дитини.
При цьому слід зауважити, що позивач не позбавлена можливості у подальшому стягувати додаткові витрати дитину (на лікування) після їх фактичного понесення відповідно до вимог ст.185 СК України.
Також, при визначені розміру аліментів, суд не бере до уваги доводи позивача щодо утримання нею доньки ОСОБА_4 , оскільки з матеріалів справи вбачається, що остання є повнолітньою та працездатною особою. Більше того, при визначенні розміру аліментів не повинен покладатися обов'язок на інших осіб, які не є батьками, утримувати цих дітей.
Оцінивши надані по справі докази, з огляду на те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з позивачем, суд вважає за можливе стягувати щомісячно з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн.
На переконання суду, такий розмір аліментів забезпечить потреби дитини, відповідатиме об'єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.
При цьому, відповідно до вимог ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу, із дня подання такої заяви. Позовна заява подана до суду поштою 08.05.2025, тому аліменти присуджуються саме з цієї дати.
При вирішенні питання про стягнення судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок, оскільки позивач при подачі позову звільнена від його сплати.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно п.1, п.2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Судом встановлено, що між адвокатом Якименко З.С. та ОСОБА_1 17.04.2025 укладено договір про надання правової допомоги відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов'язується надати клієнту правничу допомогу у справі про стягнення аліментів.
У пункті 4.1 договору сторони у згодили, що розмір гонорару, а саме за підготовку позовної заяви 4000 грн., за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції 2500 грн.
На підтвердження повноважень адвоката Якименко З.С. у матеріалах справи міститься ордер про надання правничої допомоги №1139014 від 07.05.2025 та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ВА №1060.
Позовна заява підписана від імені адвоката Якименко З.С., також адвокат активну участь у розгляді даної справи, зокрема зверталась до суду з клопотанням про витребування та долучення доказів, подала відповідь на відзив.
Таким чином, суд вважає доведеним факт надання позивачу правової допомоги за умовами договору про надання правової допомоги №1139014 від 07.05.2025.
Сторона відповідача не просила зменшити розмір судових витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги.
На переконання суду, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн. є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому суд вважає їх обґрунтованими.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 2166,45 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183 СК України, ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263 -265, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 14.05.2025, тобто з моменту подачі позову та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмір 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 45 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи , якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 18.12.2025.
Суддя Н.Н.Комзюк